Iгри на «трубі»
Громадськість продовжує розслідувати «газові схеми» чинного уряду
В Україні довкола газової теми постійно виникають гучні скандали. Один із таких днями «підігрів» сам міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, розповівши, як із року в рік щонайменше два мільярди кубометрів газу, який мало би споживати населення, «перекидалися» на промисловість. Тобто газ, який купувався нібито для населення за низькою ціною в тисячу з «хвостиком» гривень, зрештою продавався за ринковою ціною. Спеціалісти «Публічного аудиту» виявили, що лише на одній такій оборудці власники енергетичних монополій переклали з державного гаманця у власний понад сім мільярдів гривень.
«За розслідування «Публічного аудиту» в 2013—014 роках Азаров та Яценюк приписали на потреби населення додатково два мільярда кубометрів газу для виробництва тепла. Юридично документи оформили «правильно» — для цього виявилося достатньо розпоряджень Яценюка та Азарова, які в офіційних звітностях «Нафтогазу» просто «перекинули» ці 2 млрд кубів із однієї категорії («бюджетники») в іншу («населення»). Завдяки цьому, можна вважати, власники енергетичних монополій незаконно заробили 7,14 млрд грн — зрозуміло, відповідні гроші недоотримав «Нафтогаз»», — указує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.
Латати ж фінансові діри НАКУ продовжують звичайні українці, сплачуючи абсолютно непомірні й несправедливі ціни й тарифи за газ.
Одним із основних аргументів підвищення ціни на газ була саме боротьба з корупцією, яка будувалася на різних цінах для населення і промисловості. Проте ТКЕ і донині отримують газ за різними цінами: 2900 — для виробництва тепла населенню, +4900 — для релігійних організацій, 8900 — для решти споживачів. Виходить, що підприємства ТКЕ отримують газ за трьома різними цінами, а контролю за ними немає, через що вони можуть використовувати газ для однієї категорії, а списувати на іншу. Цю проблему можна було вирішити. Але ніхто цього не зробив. Чому? — питання відкрите. Та одна з основних цілей «реформи» не досягнута, і підприємства ТКЕ як зловживали з дешевим газом, так і далі можуть це робити.
«Причому Яценюка не зупинило навіть те, що зміни він вносив «заднім числом», коли вже минуло 4,5 місяця після завершення 2013 року, в якому ці обсяги мали місце. Зараз стає зрозуміло, що прем’єр-міністр таким рішенням вирішив убити одразу двох зайців. По-перше, дав непогано підзаробити енергетичним монополіям. По-друге, завищивши на 2 млрд кубів обсяги споживання газу населенням, отримав змогу і далі говорити про гостру й значну потребу країни в газі імпортному, тим самим відкривши шлях на український газовий ринок своїм «фірмам-прокладкам»», — кажуть в ГО «Публічний аудит».
За повідомленням ЗМІ, з приходом уряду Яценюка була створена німецька компанія TrailStone GmbH, яка до того, як отримати від «Нафтогазу» дозвіл на постачання газу в Україну, ніколи ним раніше не торгувала.
«Оцініть самі історію успіху TrailStone: Андрій Коболєв гучно розповів про початок поставок газу в Україну від імені «зарубіжних гравців» через два дні після реєстрації компанії на біржі. За «дивним» збігом обставин, директор компанії TrailStone (Ante Pogacic) є знайомим зампреда НАК «Нафтогаз України» Юрія Вітренка, а трейдер із компанії RWE Павло Левін, старий знайомий Юрія Вітренка, перейшов працювати в TrailStone», — наводять приклад громадські активісти «Публічний аудит». Улітку цього року Яценюк «із гордістю заявляє, що Україна купуватиме у TrailStone більше газу. Правда, чомусь змовчав, що ціна TrailStone — друга за величиною серед усіх постачальників газу. І що незважаючи на це, TrailStone вийшла на третє місце за обсягами поставок «Нафтогазу», випередивши найбільших трейдерів європейського ринку — E.On та RWE», — йдеться в розслідуванні журналістів.
За останній рік «Публічний аудит» провів десятки досліджень щодо регіональних тарифних проблем, і всі вони зводяться до одного: відсутність реальних зрушень у вирішенні ключової проблеми української економіки — «корупції на трубі».
