«Iнші», яким можна

«Хотів би відзначити, де ми були успішними, — докладав під час перебування минулого тижня в Берліні прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, — Ми досягли успіху в подоланні корупції в енергетичній сфері». «У нас більше немає мільярдів доларів, які тікали в кишені українських олігархів», — уточнив прем’єр, мабуть, для того, щоб його не можна було викрити в неправді.

Добре, припустімо, кишені олігархів удалося «зашити» і мільярди йдуть повз них. Але хіба Майдан ставив таке сильно обмежене завдання: мовляв, одним шахраям красти не можна, а іншим можна? Проте, цих «інших», яким «можна», уряд, схоже, вважає за краще не помічати. Інакше поводилися б дещо скромніше, описуючи свої грандіозні успіхи. «Крадуть по-чорному, — свідчить народний депутат Семен Семенченко, — Сьогодні був на антикорупційному комітеті ВР. Поцупили 800.000.000 грн. на закупівлі південноафриканського вугілля, яке, за висновками прокуратури, непридатне для наших ТЕЦ. Той, хто поцупив — під домашнім арештом, все і вся — таємниця слідства, хто «кришував» підприємство під егідою «енергетичного міністерства», чи має до цього стосунок нащадок Януковича — мовчання».

Депутата обурює, що під час війни з Росією Україна продовжує купувати в неї вугілля, не вивозячи його з власних підприємств, і навіть «веде славний бізнес з терористами». «Наявна тупість, крадіжки, корупція, загроза національній безпеці і абсолютна відсутність політичної волі щось змінювати», — констатує комбат і обіцяє спільно з групою товаришів-депутатів прийти до профільного міністерства та поспілкуватися з його главою Володимиром Демчишиним, який пішов на Кабмін, а на засідання комітету Ради не з’явився. Замість нього на засіданні ВР страждали заступники — Ігор Діденко та Юрій Зюков.

Це буквально вивело з рівноваги ще одного відомого народного обранця Ігоря Луценка. «Чергове урядове хамство, — написав член фракції «Батьківщина» на своїй сторінці в Facebook, — Міністр енергетики Демчишин не з’явився на засідання парламентського комітету з протидії корупції. Ми мали вислухати його з приводу постачання вугілля з ПАР, Росії; постачання електроенергії до терористичних «республік», до Криму; щодо субсидій вугільним шахтам на захоплених росіянами територіях; щодо «віялових» вимкнень. Міністр не прийшов». «Це стало, мабуть, найбільш красномовною відповіддю на наші запитання, — резюмує Луценко і додає: — Прощати не будемо. Якщо таке повторюватиметься — ставитимемо питання про відставку».

МІНІСТР: ЗАКУПІВЛІ, ЯКІ МАЮТЬ СЕНС

Щоправда, буквально напередодні засідання Комітету ВР міністр вирішив поінформувати пресу з вугільного питання. За його словами, Україна сплатила ще дві суднові партії вугілля з Південно-Африканської Республіки. «Зараз ми купили ще два судна вугілля з ПАР, скоро вони будуть тут», — сказав він і стверджував, що вугілля з нових партій обійдеться дешевше, аніж попередні поставки. Як визнав міністр, якість раніше постаченого з ПАР вугілля не дозволяла спалювати його самостійно, без змішування з іншими ґатунками. У той же час за умов дефіциту такі закупівлі мають сенс, додав він.

На прес-конференції міністрові асистували заступники. Так пан Зюков повідомив, що куплені держпідприємством «Укрінтеренерго» п’ята і шоста суднові партії вугілля з ПАР обійшлися в $99/тонна (з доставкою на Зміївську та Трипільську ТЕС). «Перші два судна було куплено «Укрінтеренерго», третє-четверте купила компанія ДТЕК, п’яте-шосте, — «Укрінтеренерго». П’яте вже вивантажене, зараз у порту TIS. Ще декілька днів і це вугілля надійде на електростанції «Центренерго», — поінформував заступник міністра. «Перше вугілля купувалося за $112/тонна з доставкою на станції — це $86/тонна на умовах CIF плюс логістика (це був серпневий контракт). Через те, що помінялися індекси і цінова політика на саме вугілля і на логістику, на сьогодні це вугілля куплене вже за $99/тонна з доставкою на станцію», — порадував представників ЗМІ Зюков і доповів, що п’ята і шоста партії обійшлися «Укрінтеренерго» на $2,059 мільйона дешевше. За словами заступника міністра, недостатня якість була лише в першої суднової партії вугілля з ПАР.

Заступник міністра також передбачив, що відкриття повномасштабних постачань вугілля із зони АТО дозволило б відмовитися від імпорту. «На сьогоднішній день ситуація щодо закупівлі вугілля з окупованих територій Донецької та Луганської областей така, — розповв Зюков, — є невеликі постачання в поточному місяці (за ціною 1,1 тисячі гривень за тонну). Це з підприємств, які перереєстровано на території України. Зокрема, ДП «Луганськвугілля» вже перереєструвалося, ведеться перереєстрація компанії «Антрацит», ряду копалень... Плюс інфраструктура: там на сьогодні не вирішено основну проблему з вузловою станцією Дебальцеве, де досі йдуть бої... Якщо це питання вирішиться, відпаде потреба закупівлі вугілля з-за океану і російського».

СЛІДЧИЙ: НЕПРАВОМІРНІСТЬ КОНТРАКТУ ДОВЕДЕНО

У Генеральній прокуратурі України склалася своя думка. «Згідно з матеріалами досудового розслідування, на сьогоднішній день ми вважаємо доведеним, що керівник державного підприємства «Укрінтеренерго» шляхом складання неправомірного контракту на придбання вугілля (з ПАР) заподіяв збитків державних коштів на суму понад 846 мільйонів гривень», — заявив перший заступник начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Святослав Лаганяк на засіданні Комітету ВР. Він зазначив, що Генпрокуратура України встановила, що в постачаннях вугілля з ПАР до України мала місце «дуже велика корупційна складова». Лаганяк нагадав, що вугілля доставлялося з ПАР за свідомо завищеною ціною і було неналежної якості.

Раніше досудове розслідування встановило, що директор ДП «Укрінтеренерго» Володимир Зіневич, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно і за попередньою змовою групи осіб і знаючи про мінімальні якісні показники вугілля в серпні 2014 року свідомо уклав контракт з компанією «Steel Mont Trading Ltd» (Велика Британія) про придбання мільйона метричних тонн вугілля походженням з ПАР. Це вугілля за окремими якісними показниками було заздалегідь непридатне для використання. Внаслідок неодноразового підписання додаткових специфікацій до вказаного контракту і змін у ньому, фактична вартість придбаного вугілля виросла з початкових $86 за метричну тонну до $134.

ЦІНА ФОРС-МАЖОРУ

В інтерв’ю одній із газет Зіневич розповів про умови контракту. «На мій погляд, для відносно невеликої компанії, такої як Steel Mont Trading, мати такий контракт — це завжди можливість заявитися на новому ринку. Тим більше, враховуючи, що Україна вперше збиралася імпортувати сировину і відкривала серйозні можливості для компанії-постачальника», — переконує Зіневич. «Це був дуже серйозний контракт для ПАР, і амбасадор ПАР в Україні Крістіан Бассон надавав нам особисте сприяння в реалізації цього контракту».

Ціни на перевезення вугілля формувалися за абсолютно форс-мажорних умов, розповідає Зіневич. Перше судно дешевше, ніж за $24 на тонні, ніхто зі світових перевізників не хотів давати Україні, бо в той момент у країні велися активні бойові дії. Всі світові страхові компанії зняли страхування на захід суден до акваторії нашої країни, і власникові вантажу доводилося страхуватися самому. Це дуже вплинуло на вартість вугілля. Зіневич говорить, що коли б не форс-мажорна ситуація — то ціна була б точно нижчою: «Дешевше пропозицій на ринку щодо вугілля не було, і Україна на той момент була драйвером попиту. У Перу нам, наприклад, запропонували купувати вугілля за $234 за тонну». Інша проблема — це перевезення вже в Україні. За словами Зіневича, в «Укрзалізниці» бракувало вагонів. «Це зрозуміло — у них є свої плани щодо перевезення вантажів. Вже після третього судна, коли більш-менш налагодилася система, ця проблема почала зникати. Я впевнений, що в разі продовження роботи вона зникла б і поготів» — говорить колишній директор «Укрінтеренерго».

КОЛИ ПОЛІТИКАМ БУЛО НЕ ДО ВУГІЛЛЯ, ПРАЦЮВАЛИ ЛОБІСТИ

Тим часом член Громадської ради при Міненерговугіллі Геннадій Рябцев у коментарі газеті «День» висловив думку про те, що «потрібно розв’язувати проблеми не реактивним способом, як зараз це робить виконавча влада, а превентивно». «Уряд України займається гасінням пожежі, перетягуванням бюджетної ковдри на проблему, розв’язання якої вважає в даний момент за найбільш політично доцільне, — продовжує експерт, — Усі знали, що енергетичний баланс у країні не сходиться. І цього було достатньо, щоб робити відповідні кроки. Але саме тоді наші політики, які очолювали уряд, зосередилися на розв’язанні іншої проблеми — на політичній конкуренції. І жодних вказівок згори щодо розв’язання проблеми енергобалансу не було. Відповідно, нічого й не робилося. І коли не смажений, а морожений півень клюнув, часу вже ні на що не залишалося. У результаті ті дії, які, врешті-решт, було зроблено для покупки електроенергії в Росії і для придбання вугілля з Південної Африки, були єдиними доступними на той момент варіантами вирішення питання». Рябцев також зазначає, що контракти на південноафриканське вугілля було «пролобійовано потужними групами впливу», які були в них зацікавлені.