«Iнтелектуальні» проблеми вітчизняного IТ-ринку

Наприкінці минулого місяця уряд заявив про початок боротьби з піратством в Україні. «Ми зараз готуємо комплексну і глибоку реформу в сфері інтелектуальної власності, будуть запропоновані досить радикальні заходи, як змінити всю систему», — сказав тоді міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавічус.

Нагадаємо, місяцем раніше Торгове представництво США (USTR) зняло з України статус «пірат №1». Ми втратили присвоєний в 2013 році статус іноземної держави, що потребує особливого моніторингу (Priority Foreign Country).

Втім, згідно із дослідженнями Business Software Alliance, частка піратського програмного забезпечення в Україні є стабільно високою і складає 83%, що є одним із найгірших показників у Центральній та Східній Європі. А комерційна вартість неліцензійного програмного забезпечення, встановленого на персональних комп’ютерах в Україні, складає близько 444 мільйонів доларів.

Очевидно, що уряду буде над чим попрацювати в найближчі місяці. Тим паче, що з початку наступного року набуде чинності ЗВТ України ЄС, яка теж передбачає посилення захисту прав інтелектуальної власності в Україні для входження в європейський ІТ-простір.

Про те, на скільки сьогодні вітчизняне законодавство в захисті інтелектуальних прав відповідає західним практикам, та, зокрема, у яких країн ми можемо повчитися для покращення позицій в цьому напрямку, «День» поспілкувався із директором по захисту прав інтелектуальної власності Microsoft у Центральній і Східній Європі Лораном СИНЬОРЕ.

— Чимало українських державних структур поспішно розповсюдили звістку про зняття з нас статусу «пірат №1» із радісним піднесенням. Мовляв, США оцінили наші зусилля із захисту прав інтелектуальної власності. Чи згодні ви з такою оцінкою?

— Гадаю, що ще дуже рано святкувати перемогу.

— Чому?

— Рівень піратства в Україні залишається на досить високому рівні — більше 80%. Це — найвищий показник у східній та центральній Європі. Ми не бачимо надто серйозних зрушень в роботі уряду по захисту прав інтелектуальної власності. До того ж, рівень зрілості українського суспільства стосовно цього ще дуже низький.

— Від чого ще, окрім рівня готовності людей, залежить потужний захист прав інтелектуальної власності як в Україні, так і в Європі?

— В цьому питанні є дві важливі речі. Перша — як люди оцінюють значимість програмного забезпечення для себе. Тобто, якщо воно тобі потрібно, то, звичайно, ти будеш готовий за нього віддати гроші. По-друге, наявність необхідного законодавчого впливу з боку держави на громадян, щоб вони купували справжнє ліцензоване програмне забезпечення. В багатьох країнах ці два фактори — головні.

— Доволі складно оцінити, як сьогодні держава може впливати на такі процеси. Адже навіть два роки тому в інтерв’ю для «Дня» ваш колега, генеральний директор по боротьбі з піратством в світі Microsoft Corporation Дініш Куто казав, що одним із головних «піратів» в Україні є державні органи та структури, які використовують неліцензійне ПЗ. Чи ситуація змінилася зараз?

— Можливо, слово «пірат» — дещо жорстке. Адже це той, хто діє свідомо. Гадаю, що рівень використання «піратського» ПЗ органами державних установах дійсно дуже високий. Але це відбувається не тому, що вони цього хочуть, а тому що у них немає інструментів та важелів для того, щоб відслідковувати програми, які їм постачають.

Окрім того, відіграє свою роль ще й значимість інформаційних технологій для суспільства в цілому, та державних органів, зокрема. Можна розглядати ІТ як потужний стратегічний інструмент для того, щоб змінити суспільство та життя в країні на краще. А можна розглядати його як щось другорядне.

Якщо ви подивитися на інші європейські країни, там ІТ — дуже стратегічний напрямок розвитку для держави. Наприклад, ви можете робити дуже багато речей он-лайн — заплатити податки, отримати необхідні документи. Уряд розуміє, що це — вартісний інструмент і він дає можливість правильно управляти процесами та керувати країною і, водночас, не створює проблем, адже в цьому випадку застосовується ліцензійне ПЗ.

В Україні ж цей рівень розуміння — низький. Тому ІТ та ліцензійне ПЗ не приймаються, як щось надто вартісне.

— Чи співпрацює Microsoft з органами державної влади з метою покращення ситуації із захистом прав інтелектуальної власності та гарантування кібербезпеки країни?

— Так, ми намагаємося і хочемо співпрацювати, робимо для цього все можливе. Втім, на наші пропозиції реагують досить повільно, хоча й дуже ввічливо. Справа в тому, що в інших країнах цього регіону, наприклад, у Польщі, існує дуже багато прикладів тісної співпраці бізнесу та влади, після чого урядові установи нормально отримують ліцензійне ПЗ. Такі структури є і у Франції.

Тому я вважаю, для того, щоб це спрацювало, потрібна політична воля. Крім того, наша співпраця могла б пришвидшити перетворення, які сьогодні відбуваються в Україні, краще впливати на ваш імідж в світі, підвищувати вашу конкурентоздатність як на європейських, так і на глобальних ринках.

Зі свого боку, ми готові бути партнером вашої держави.

— Протягом останніх місяців український уряд позиціонує галузь ІТ як один з майбутніх локомотивів нашої економіки. Чи почало керівництво держави активніше реагувати на подібні пропозиції, чи ситуація за останні роки не змінилася?

— Варто розуміти, що фокусування уваги на розвитку ІТ-сектору дозволить Україні збільшити рівень освіченості населення, адже воно змушене буде мати якісну освіту, щоб працювати для світу. Також це збільшить кількість робочих місць, на відміну від сільськогосподарського сектору, на якому зараз зосереджена ваша економіка. Адже із розвитком в АПК кількість робочих місць зменшується. І, звичайно, ж заробітна платня в секторі ІТ — значно вища.

В Україні є все, щоб розвивати сектор ІТ. Це молоді люди, випускники, які мають хорошу освіту та знання. Ціла «армія» девелоперів. Але вони працюють на аутсорсингу. Найталановитіші з них можуть виїхати з країни назавжди. Україна має всі шанси стати унікальною в регіоні, маючи такі ресурси. Найбільше цьому заважає те, що немає належного захисту прав інтелектуальної власності. На місцевому ринку процвітає «піратство», тому захистити свої інтелектуальні права зараз — дуже складно.

— З початку наступного року між Україною та ЄС запрацює Зона вільної торгівлі. На скільки Україна виконала свій план по захисту інтелектуальної власності?

— На жаль, менше, ніж на 50%. Але наразі в усіх сферах — і в урядових організаціях, і в приватному бізнесі, починає зароджуватися розуміння того, що програмне забезпечення — це важливі ресурси та засоби, які допомагають виконувати свої функції. Хоча культура споживачів полягає в тому, що вони хочуть закачувати собі все з Інтернету без будь-яких обмежень, встановлювати безкоштовне ПЗ.

Тому потрібна серйозна робота в напрямку навчання та просвітництва людей і з промисловості, і з просто широких верств населення для того, щоб змінити ті установки, які є в їхніх головах.

— Досвід якої країни в захисті інтелектуальної власності схожий на наш і його можна взяти за приклад?

— Гадаю, найкращим прикладом для України може стати Польща. Адже історично так склалося, що у вас багато спільного, ви разом були під тиском радянського тоталітарного режиму. Крім того, ви виходили з усіх історичних умов приблизно однаково. Єдине, що Польща, ставши членом ЄС, додала до промислової галузі сектор надання послуг і розвивала ІТ-сектор. Адже до цього Польща, фактично, була субпідрядником Німеччини і виконувала, в основному, роботу для неї. А після цих перетворень вона стала місцевою потужною економічною силою в Європі з великими компаніями, які працюють самі по собі на польську економіку.

Що стосується стадій переходу, то, звичайно, потрібен стимул з боку державних органів. В Польщі цим займалося Міністерство фінансів. Наприклад, компаніям, які встановлювали ліцензійне ПЗ, держава знижувала податки. І це виграшна ситуація для обох сторін. Адже коли бізнес користується ліцензованими програмами, у Мінфіну є можливість бачити чітку картину і збирати більше податків.

Ще цікавий приклад — Франція. Там було створено Агентство з захисту прав інтелектуальної власності на державному рівні, яке звітує напряму прем’єр-міністру. Все було організовано так, що це агентство, незважаючи на те, що маленьке, координувало роботу міністерств, які були зацікавлені в захисті прав інтелектуальної власності.

Подібну структуру створив і приватний сектор. І з огляду на те, що ці структури були не дуже великі, їм було досить легко підтримувати зв’язок і вирішувати проблеми. Найбільше були задоволені ті, хто слідкував за відсутністю підробок, контрабанди, «піратського» ПЗ і тому подібне — митні відомства, Мін’юст тощо.

— Щоб дотримуватись прав на чужу інтелектуальну власність, звичайним українцям доведеться більше витрачати в повсякденному житті: не можна буде безкоштовно ні подивитися фільм, ні встановити програму на комп’ютер. Що має стати для них мотивацією?

— Гадаю, справа не в грошах. За останні 10 років вартість ПЗ значно знизилася. Крім цього, Microsoft має пільгові програми для навчальних закладів, державних організацій, лікарень, некомерційних та благодійних організацій, ЗМІ тощо. Ці програми дають можливість придбати ліцензії на програмне забезпечення за значно нижчими цінами і серйозно економити. Програмне забезпечення — потужний інструмент, і його цінність — значно більша, ніж вартість. За допомогою програмного забезпечення ви набуваєте доданої вартості та вкладаєте в продукти своєї праці. Так само й журналіст не може без програмного забезпечення. Що ви зранку робите? Ви перевіряєте пошту. І це також використання програмного забезпечення. Без цього ви не могли б користуватися ніяким ІТ-засобами або пристроями, вам було б складно виконати свою повсякденну роботу.

В цьому розумінні ПЗ є виробничим інструментом номер один. І я думаю, що ця прив’язка виключно до вартості — фальшива і неправильна.

— Але через девальвацію українці змушені платити в 2—3 рази більше за продукти з-за кордону. Це є відчутним.

— Вже сьогодні є ознаки стабілізації економіки України і ми сподіваємося, що вона покращиться. Але я приїжджав в Україну 4—5 років тому. Тоді економіка була стабільною, ВВП зростав, на вулицях були дорогі машини, але всі все одно користувалися «піратським» ПЗ.

— Питання полягає у культурі виховання і ментальності?

— Я так думаю. Для того, щоб якось виховати людей потрібно чимало часу. Це так само, як людей 20 років привчали користуватися пасками безпеки у машинах. Це питання безпеки і зрілості, що приходять з часом.

В Україні відбувається трансформація, виростає нове покоління. І це саме той час, коли треба закладати таке насіння. Культуру свідомого використання продуктів треба насаджувати змалечку.

— То скільки років нам треба, щоб досягнути Європейського рівня в захисті прав на інтелектуальну власність?

— Якщо на те буде політична воля і сприятливий економічний клімат, то ми можемо говорити про період 2-4 років. Звичайно, рівень використання неліцензованих продуктів з тих 80% не впаде одразу до нуля, а лише десь до 40%.

При цьому зміни у розумінні й підходах держслужбовців пройдуть швидше, десь за рік. А для споживачів потрібно десь дійсно 2—4 роки. Я певен, що, коли це правильно зробити, то все вийде.