Iнвентаризація чи «переділ»?

Регіональне відділення Фонду державного майна в Донецькій області намагається примусово розірвати договір оренди з «Маріупольською інвестиційною групою». За задумом, «Азовський судноремонтний завод» (АСРЗ) повернеться у сферу управління Міністерства інфраструктури України, яке Фонд просить «визначити держпідприємство, на баланс якого за актом приймання-передачі буде передане це держмайно».

ТРОХИ «ІСТОРІЇ»

«Маріупольська інвестиційна група»  контролює АСРЗ уже давно. Договір оренди уклали 17 червня 2003 року терміном на 10 років, а після цього терміну його продовжили до 17 червня 2016 року рішенням Господарського суду Донецької області. Але тоді було також передбачено укладання додаткового договору, який привів би договір у відповідність до чинного законодавства. Як повідомляє ФДМ, йшлося про незалежну оцінку вартості основних засобів і нематеріальних активів. Вона впливає на визначення орендної плати — орендна ставка має становити 20% від їх вартості на час оцінки об’єкта (який 2003 року оцінювався в 56,740 млн грн.). Саме недотримання цієї умови, як стверджують чиновники, призвело до судової тяганини.

СРЗ і ФДМУ мали узгодити порядок і терміни інвентаризації, кандидатуру незалежного оцінювача і методику оцінювання вартості. Орендар стверджує, що неодноразово намагався запустити цей процес і звертав увагу Фонду і Господарського суду Донецької області на необхідність проведення попередньої інвентаризації і оцінки вартості майна «на момент укладання договору про продовження терміну оренди». Провести інвентаризацію і оцінку майна СРЗ погодився за власний кошт.

28 лютого 2015 року ФДМ створив комісію з оцінювання цілісного майнового комплексу ДП «Азовський судноремонтний завод», але цей наказ було скасовано у Харківському окружному адміністративному суді. ТОВ «СРЗ» стверджує, що згідно з додатковою угодою, воно не обмежене в термінах проведення інвентаризації і повинно буде сплатити різницю розміру орендної ставки з 18 червня 2013 року по дату оцінки. Що підтверджено Харківським апеляційним господарським судом від 14.09.15. Там наголошують, що зовсім не мають наміру ухилятися від сплати належних платежів державі.

Як повідомив у нещодавньому інтерв’ю «Центру транспортних стратегій» виконавчий директор керуючої компанії «МІГ» Олег Іванюшенко, за 12 років інвестиції в АСРЗ становили близько 100 млн грн., а за останніх 9 місяців у нього інвестували близько 5 млн гривень. «Окрім того, цьогоріч ми  за власні кошти провели днопоглиблювальні роботи (на підтримання нинішньої глибини), оскільки формально акваторія судноремонтного заводу не входить до акваторії порту Маріуполь і днопоглибленням ніхто не займається», — додав він.

СУДИ Й АПЕЛЯЦІЇ

Проте 20 жовтня Господарський суд Донецької області ухвалив рішення задовольнити позовну заяву Регіонального відділення ФДМ Донецької області до ТОВ «СРЗ» про дострокове розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Азовський судноремонтний завод». На думку суду, ТОВ «СРЗ» позбавив орендодавця платежів, на які той розраховував, коли укладав договір.

З цим СРЗ категорично не погоджується, стверджуючи, що суд не повністю з’ясував суттєві для справи обставини; неправомірно визнав доведеними обставин, які не було насправді доведено і які впливають на хід справи по суті. «Враховуючи те, що результати незалежної оцінки не затверджені, незрозуміло, як суд першої інстанції у своєму рішенні встановив наявність різниці в орендній платі у розмірі 43 270 975, 87 грн.», — наголошується в апеляційній скарзі на рішення суду. Ця сума, 43 млн. грн., — результат підрахунку фахівців ФДМ, він стосується періоду з 18.06.2013 р. по 30.06.2015 р. «СРЗ» заявляє, що РВ ФДМ по Донецькій області не довело, що різниця за цей період становить саме цю суму. Але суд «визнав цей факт встановленим, порушивши цим ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, що призвело до неправильного рішення у справі». Апеляцію вже подано. Судове засідання призначено на 30 листопада.

КОГО ЦІКАВИТЬ ЗАВОД?

Чи не пахне тут переділом власності, чи не хоче якась інша бізнес-група здобути контроль над АСРЗ? Спершу розберімося, що він собою становить. Це — найбільший на Азовському морі судноремонтний завод, маже надавати комплексні послуги і ремонтувати на рік 120 суден. Є плавучий док з вантажопідйомністю 15 тис.  тонн, в який можуть ставати судна завдовжки до 200 метрів і завширшки до 25 метрів, є ливарно-ковальське виробництво.  Завод здійснює докові роботи, ремонтує двигуни, електроніку тощо.

Але як судноремонтний актив АСРЗ, певно, зараз не настільки привабливий. Так, він ремонтує судна портового флоту — буксири Маріупольського і Бердянського морських портів. Так, стають на ремонт і інші судна, які заходять до цих портів. Але, як каже  генеральний директор АСРЗ  Дмитро Ляшов, заводу катастрофічно бракує замовлень контрагентів, їх кількість скоротилася на 60%. Не заходять сюди вже російські судна. Великі судна, що заходять до Маріуполя, виконують лише аварійні та навігаційні ремонти.  Власне, складнощі з цим були й до початку бойових дій у регіоні. Так, 2012 року нестача замовлень призвела до скорочення штату СРЗ.

Проте АСРЗ займається також перевалкою вантажів. У підприємства є вісім причалів загальною протяжністю більш як  кілометр. Задіюються 8 портальних кранів вантажопідйомністю 5—40 тонн, а також плавкран «Астрахань-5» вантажопідйомністю до 60 тонн. Номінальні потужності по перевалці — 1 млн тонн вантажів на рік. Такі ж потужності у зерноперевалочного комплексу («УкрТрансАгро»). Саме з цього погляду завод найбільш цікавий для бізнесменів. Власне, нинішній орендар також робить особливу ставку на цей вид діяльності. За словами Олега Іванюшенка, планується, зокрема, як модернізація вже існуючих потужностей з перевалки зерна, так і будівництво додаткових силосів. Загальна сума проекту оцінюється в 5 млн дол.

З другого боку, як запевняє «День» джерело у ФДМ, провести оцінку майна заводу слід було давно. Мовляв, раніше на це просто «закривали очі», але це робити було не можна — інакше питання виникнуть до чиновників фонду в прокуратури. Відкидати те, що ФДМ справді хоче лише домогтися збільшення надходжень до бюджету, теж не правильно. Торік ФДМ мав намір не продовжувати договору оренди Дніпро-Бузького морського торговельного порту. Але не зміг цього зробити, оскільки у нього був місяць після закінчення терміну оренди, аби зажадати повернення майна чи переглянути орендну ставку, але ФДМ пропустив терміни. Інтереси іншої бізнес-структури тоді не були очевидними — порт, по суті, є частиною  «Миколаївського глиноземного заводу» (у власності в консорціуму «Русский алюминий»),  через нього доправляють сировину.