Хімічне перезавантаження
У 2011 році «Стирол» інвестує близько 600 мільйонів гривень у модернізацію, з яких 100 — піде на зниження споживання газу
В останню неділю травня Україна відзначатиме День хіміка. Напередодні свята найбільші вітчизняні виробники зібралися разом, аби обговорити основні проблеми галузі та намітити шляхи її вирішення.
Історія виробничої хімії на українських землях розпочалася 1933 року в Горлівці Донецькій області після запуску Азотно-тукового заводу (нині «Концерн Стирол»). Масове ж виробництво в галузі та передові позиції на світових ринках стартували в 1970-х роках. Після активного розвитку в радянський період хімія незалежної України продемонструвала повільніші темпи розвитку. А з 2008 року й такі досягнення б призупинила світова фінансова криза. Утримати на плаву стратегічно важливу галузь економіки, без якої не може бути повноцінною металургія, автомобілебудування (виробництво шин, фарб, бензину, мастил), будівельна галузь (фарби, цемент, плитка, скло тощо) та сільське господарство (добрива, інша агрохімія), багато в чому допомогла державна підтримка. І після двох років кризи ситуація почала стабілізуватися. Минулого 2010 року хімічні підприємства покращили виробничі показники та вийшли на 86% докризового обсягу виробництва, повідомив на відкритті з’їзду в столиці президент «Союзу хіміків України» Олексій Голубов. Як він відзначив, сьогодні спостерігаються хороші сигнали для подальшого розвитку галузі.
Зокрема, світовий попит на всі види мінеральних добрив у 2011—2012 роках у середньому зросте на п’ять відсотків, обіцяє генеральний директор IFA Люк Манн. Паралельно інтерес до української хімії проявить і внутрішній ринок, прогнозують експерти. Так, на фондові біржі 2011 року планують вийти приблизно 12 аграрних компаній, а наступного 2012 року — 10, зазначає президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса. Отримані зовні гроші, пояснює Ліссітса, аграрні компанії спрямують на придбання техніки й на збільшення інвестицій в обробіток 1 га землі (зросте внесення добрив).
Відчувають перспективу в аграрному ринку і виробники. Нині в Німеччині та Голландії з 1 га землі отримують утричі більше пшениці й у 2,5 разу — картоплі, аніж на українських чорноземах, каже «Дню» голова правління «Концерн Стирол» Сергій Павлючук. Причиною цього є внесення в європейські ѓрунти удвічі-втричі більше добрив. Тому для держави, яка планує виробляти значні обсяги сільськогосподарської продукції, хімічна галузь буде однією з ключових, вважає він.
Сьогодні переважна більшість вироблених в Україні міндобрив експортується, тоді як внутрішній ринок через одвічне безгрошів’я аграріїв зростає повільно. Цього року уряд вирішив допомогти АПК і здешевити фермерам на 20% частину потрібних добрив — уже почалися закупівлі 650 тисяч тонн аміачної селітри та 250 тисяч тонн карбаміду. Однак навряд чи такими фінансовими ін’єкціями вдасться вирішити проблему забезпечення агросектору міндобривами. Бюджетні кошти — обмежені. Тож потрібно збільшувати кредитні можливості аграрних підприємств. А крім того — шукати способи зменшення собівартості хімічної продукції. На цьому шляху є кілька проблем.
Проблема номер один — висока ціна газу. В собівартості, наприклад, азотних добрив його частка становить близько 70—80%. Дешевший газ українські виробники, в тому числі хіміки, могли отримати, якби Україна ввійшла до Митного союзу. Цим «пряником» східна сусідка постійно «дражнить» нашу країну. З іншого боку, дешевший (не російський) енергоресурс можна отримати через альтернативні канали постачання. І тут варіантів декілька: або через термінал з прийому скрапленого газу, який за кілька років планується збудувати на узбережжі Чорного моря; або організувавши поставки середньоазійського газу. Останній варіант уже використовують. Як заявив бізнесмен, голова ради директорів групи компаній Group DF Дмитро Фірташ, підконтрольні йому хімічні підприємства отримують середньоазійський газ за ціною вищою за 170 доларів за тисячу кубічних метрів.
Проблема номер два — радянські виробництва. Модернізувавши їх, можна істотно скоротити споживання газу. І хіміки починають це робити. Як розповів Павлючук, 2011 року підприємство витратить близько 100 мільйонів гривень — шосту частину інвестицій на модернізацію — на встановлення технології, яка спроможна скоротити на 30—40 кубічних метрів споживання газу для виробництва однієї тонни аміаку. Якщо зважити на те, що за березень цього року «Концерн Стирол» виробив понад 90 тисяч тонн аміаку, то після такої модернізації місячна економія становитиме 2,7 мільйона кубічних метрів, а за рік — 32,4 мільйона кубічних метрів газу.
Для посилення ж позицій на світових ринках потрібно виробити консолідовану позицію всіх внутрішніх виробників, вважають учасники ринку. Сьогодні головна особливість світового ринку хімії — висока концентрація активів: 80% виробництва азотних добрив сконцентровано в 15 країнах. Українські ж підприємства після приватизації не змогли скоординувати свою роботу і почали конкурувати одне з одним як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Тому за останні десять років частка України назовні скоротилася за всіма видами добрив у середньому з 12% до 3%, а на внутрішньому — свої позиції посилили російські компанії (зайняли до 30% ринку).
Про один варіант експортної консолідації в галузі на зібранні розповів Фірташ. За словами бізнесмена, група його компаній домовлятиметься з російськими колегами про єдину експортну політику на європейському та світовому ринку азотних добрив щодо певних товарів. Прикладом такої експортної моделі, відзначає Фірташ, може послужити досвід спільної роботи «Уралкалия» та «Беларуськалия». Як уточнив «Дню» бізнесмен, ці два підприємства створили одну торгову компанію, відвели їй три відсотки за продаж продукції від суми контракту, і сьогодні вона продає всю вироблену ними продукцію на світових ринках. «Те ж саме ми хочемо робити», — уточнив він. За його оцінками, трансформація експортної ідеї в реальну площину може розпочатися в 2012—2013 роках.
Ідею створення єдиного хімічного торговельного дому або експортного трейдера підтримує президент Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати Володимир Щелкунов. «Весь світ так працює. Жоден відомий завод, наприклад, з виробництва машин чи металу самостійно не торгує. Є один трейдер, який цим займається», — констатує він «Дню». Загалом же Щелкунов пропонує створити нову стратегію розвитку хімічної галузі. До цього документа він пропонує включити пункти про зниження енергоємності виробництва, розширення сировинної бази, модернізацію виробництва, кредитування і страхування експорту, розширення продуктової лінійки хімії тощо.
