Хроніка дефолту
30 січня уряд вирішив реструктуризувати виплати за своїми борговими паперами (ОВДП), що гасяться з 2 по 28 лютого і належать українським банкам, шляхом обміну ОВДП на конверсійні облігації (так називається відмова позичальника заплатити кредитору вчасно) з погашенням 5 травня, 28 липня, 11 серпня і 8 вересня. ОВДП мінялися на конверсійні облігації за цінами, що забезпечують власнику отримання доходу в розмірі 33% річних, тоді як доходність неоплачених позик у середньому була вдвічі більшою. А далі хроніка «пост-дефолту» виглядала так.
3 лютого облігації було заблоковано Національним банком і процедуру обміну було проведено без отримання згоди більшості банків-власників.
4 лютого прес-секретар Мінфіну Ірина Безверха сказала агентству «Українськi Новини», що проведення конверсії зумовлене дуже великими платежами за державним внутрішнім і зовнішнім боргом у лютому, які становлять 800 млн. гривень.
Вже наступного дня Мінфін надав як доказ своєчасний платіж банку ING Barings у розмірі 46,8 млн. гривень за гривневими облігаціями, розміщеними в серпні минулого року. Задоволене цією обставиною, Міністерство фінансів через свою прес-службу розповсюдило заяву, в якій повідомлялося, що Мінфін не вважає проведену реструктуризацію лютневих виплат за облігаціями внутрішньої державної позики на користь українських банків примусовою. Однак того ж дня агентство «Українськi Новини» передало «витікання» інформації від анонімного експерта, близького до Кабінету Міністрів, який попереджав, що «реструктуризація» лютневих виплат за ОВДП на користь українських банків може бути розцінена власниками інших облігацій внутрішньої і зовнішньої позики України як крос-дефолт. За його словами, відповідну процедуру передбачено умовами розміщення українських єврооблігацій 1998 року на загальну суму близько 2 млрд. доларів. Таким чином, якщо кредитори визнають реструктуризацію крос-дефолтом, кожний із власників вказаних облігацій може відразу ж пред’явити їх до оплати Міністерством фінансів. Однак експерт передбачив, що інвестори навряд чи підуть на це, розуміючи, що Україна зараз не має в своєму розпорядженні коштів для дострокової оплати своїх облігацій. За його даними, тільки один український банк, що істотно потерпів від реструктуризації лютневих виплат за ОВДП, має великий пакет українських єврооблігацій.
Відразу після «уїк-енду» голова правління НБУ Віктор Ющенко пообіцяв звернутися до Міністерства фінансів із проханням провести конверсію облігацій внутрішньої державної позики, що належать банкам-резидентам і гасяться в лютому. Даних про результати цієї місії поки не було. Можливо, що вже й не буде, оскільки сам НБУ виявився в схожій ситуації.
10 лютого стало відомо, що Мінфін припинив погашення ОВДП на користь НБУ, загальною номінальною вартістю 8,6 млрд., посилаючись на початок переговорів із ним. «Національний банк практично домовився з Міністерством фінансів про відстрочку виплат за облігаціями внутрішньої державної позики, що належать НБУ, до 2001—2004 років», — повідомила директор емісійно-кредитного департаменту Нацбанку Наталя Гребеник. Обміняти хочуть ОВДП, куплені Нацбанком у Мінфіну до 9 вересня минулого року. «Облігації, які було придбано пізніше, гаситимуться вчасно», — сказала директор емісійно-кредитного департаменту НБУ. Натхненне «успіхом» переговорів, керівництво Міністерства фінансів делегувало одного із заступників міністра Андрія Литвина на прес-конференцію для того, аби розтиражувати своє задоволення підсумками конверсії. «Ми максимально вирівняли графік обслуговування держборгу, скорелювавши його з графіком інших виплат із держбюджету... і тепер він дозволяє уникнути будь-яких потрясінь у майбутньому», — сказав він. За словами Литвина, в рамках конверсії було обміняно ОВДП, що належать 113 банкам-резидентам, загальною вартістю 173 млн. гривень. Проте заступник міністра фінансів не зміг назвати кількість банків, які підписали з Мінфіном договори про згоду конвертувати свої ОВДП, відзначивши, що Мінфін готовий вести переговори з будь-яким банком про будь-які питання, що стосуються обміну.
Забудькуватість чиновника легко зрозуміти. За словами президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняка, лише 8 банків погодилися на обмін своїх ОВДП загальною вартістю 13,3 млн. гривень, у той час як близько 80 банків звернулися в Асоціацію з інформацією про незгоду на реструктуризацію виплат за своїми облігаціями і закликали АУБ допомогти їм. І АУБ оперативно відгукнулася на їхній заклик.
Дійсно, «порятунок тонучих» — не справа НБУ. Його грошей на всіх не вистачить. Хіба що на деяких. 8 лютого голова правління НБУ Віктор Ющенко повідомив на прес-конференції, що Національний банк уже надав банку «Україна» 75 млн. гривень у рамках кредитної лінії обсягом 150 млн. гривень, відкритої минулого року для підтримки ліквідності «України». Він не назвав терміну, на який надано кредити, і розміру відсоткової ставки за ними. За словами глави НБУ, решту 75 млн. гривень Нацбанк надасть «Україні» після завершення переговорів з іншими кредиторами. Цікаво, що в короткій історії банківської системи України, здається, ще не було випадку, коли великі санаційні кредити (наприклад, для банків «ІНКО» або «Лiсбанку»), що збіглися в часі з різким погіршенням фінансової кон’юнктури, комусь допомогли.
Тож Асоціацію банків варто підтримати. Хоча б морально. Отже, починаючи з кінця минулого тижня, банкіри ініціювали широко висвітлювану ЗМІ кампанію на захист заощаджень громадян, на які безсоромно замірився Кабмін. При цьому банкіри постійно стверджували, що «особисто для них» реструктуризація банкрутством не загрожує. Проте від імені 67 банків-відмовників, серед яких Ощадбанк, «Ажіо», «Металург», Експортно-імпортний банк, «Зевс», «Мрія», «Надра», «Перкомбанк», Перший український міжнародний банк, Український кредитний банк, «Фінанси і Кредит», CS First Boston Україна. Асоціація українських банків готує матеріали для подачі позову в суд з метою визнання рішення уряду незаконним. «Постанову (Кабінету Міністрів про реструктуризацію) прийнято без узгодження з банками, врахування їхніх можливостей, забезпечення ліквідності та платоспроможності. Вона несе в собі загрозу паніки на фінансовому ринку країни», — говориться в зверненні АУБ. Вона також направила відповідні листи Кабінету Міністрів, Національному банку і Міністерству фінансів, готує звернення до Президента.
Можливо, банкірам таки вдасться відбити якісь «заощадження громадян». Адже не випадково Нацбанк підвищив із 21 лютого норматив обов’язкового резервування банками залучених коштів із 15 до 17%, про що й повідомив банкам заступник голови правління НБУ Володимир Стельмах. Директор емісійно-кредитного департаменту Нацбанку Наталя Гребеник пояснює збільшення резервних вимог надлишком вільних коштів у банків. «Ми подивилися банківську ліквідність, проаналізували її розвиток найближчим часом та можливий вплив на грошовий ринок і ухвалили рішення збільшити резервні вимоги», — сказала вона.
В цього рішення, крім надлишку неприлаштованих ресурсів, є ще декілька супутніх мотивів. По-перше, для НБУ ці 2% дорівнюють 200 млн. гривень, які можуть бути викуплені за «папiрцi» Мінфіном для перерозподілу банкам-кредиторам уряду. По-друге, не слід забувати, що до 1 березня Україна зобов’язалася перед Міжнародним валютним фондом лібералізувати валютний ринок. Тож обмеження «вільного польоту» гривні — насущна необхідність. НБУ вже ухвалив рішення про зняття двох обмежень, що стосуються валютного ринку — заборони на здійснення резидентами іноземних позик під відсоткові ставки, що перевищують ставку отримання іноземних позик урядом, а також заборони на видачу банками валютних кредитів неекспортерам. А зовсім-зовсім скоро процес лібералізації ринку торкнеться процедури організації біржових торгів і «окремих секторів» валютного ринку. По-третє, з 9 лютого уряд і Нацбанк ввели новий валютний коридор — 3,4000-4,6000 UAH/USD. Коментуючи параметри нового курсового коридору, віце-прем’єр Сергій Тигипко відзначив: «На сьогодні це дуже сильна політика, яка може забезпечити нашому виробнику стабільність курсу в довгостроковій перспективі». Отже, задля сильної політики, відновленої волею випадку після доморослого дефолту (насправді, лише відмова платити західним кредиторам називається дефолтом), кількома занадто азартними банками можна й пожертвувати.
