Хто купуватиме «Укрспирт»?

Україна має намір відмовитися від ще однієї державної монополії — на виробництво спирту. Як скоро це може статися? Міністерство аграрної політики і продовольства розраховує провести приватизацію держпідприємства «Укрспирт» упродовж двох років після того, як Верховна Рада вилучить його зі списку підприємств, що не підлягають приватизації. Заявляючи про це, перший заступник міністра агрополітики Ярослав Краснопольський дозволив собі певні сумніви. За його словами, законопроект про особливості приватизації у спиртові галузі зараз узгоджується в центральних органах виконавчої влади. Після ухвалення урядом він надійде у Верховну Раду. І лише тоді можна буде вести мову про конкретні дати розгляду цього документа. «Але якщо у нас досі немає спільної думки щодо того, приватизовуємо чи не приватизовуємо, як приватизуємо, рішення парламенту про приватизацію не буде», — спрогнозував заступник міністра.

Утім, процес, певно, активізується. Минулого четверга прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що 19 лютого розпочнеться 30-денний період прийому заявок для участі у конкурсі на посаду керівників низки великих підприємств, зокрема й ДП «Укрспирт». І того ж дня Спеціальна контрольна комісія ВР з питань приватизації зібрала представників відомств. Деяким з них, образно кажучи, варто було б за міжвідомчі з’ясовки поставити спиртовий компрес... (Так, заступник директора департаменту Фонду держмайна Віталій Герц розповідає, що Мінекономрозвитку і торгівлі відмовилося врахувати зауваження і пропозиції Фонду до законопроекту, через що ФДМ не погодив його).

Нагадаємо, «Укрспирт» — найбільший виробник спирту в Україні. Колись відповідні підприємства забезпечували своєю продукцією увесь Союз і активно працювали на експорт. Тоді Україна виробляла більш як 60 мільйонів декалітрів спирту на рік, сьогодні — удвічі менше (потреба країни — 11—12 мільйонів декалітрів). Ба більше, Краснопольський не випадково натякав на те, що рішення парламенту щодо приватизації «Укрспирту» може і не бути. Галузь у боргах, зокрема й перед бюджетом. Вимоги до неї контролюючих органів, зокрема і ДФС (податкові зобов’язання і штрафи) наближаються до 1,5 мільярда гривень. Стягнення їх у примусовому порядку, як зазначають у Мінагрополітіки, відкриває прямий шлях до банкрутства, оскільки ці борги у багато разів перевищують загальну вартість активів. Хто й почому купуватиме такі підприємства?

«Стагнація галузі розпочалася з того, що 1997 року Росія вилучила спирт з переліку зони вільної торгівлі», — каже заступник начальника департаменту — начальник відділу підакцизної продукції Людмила Хомичак. Потім було ліквідовано пільгову нульову ставку на спирт для хімічної і парфюмерної промисловості та інших технічних потреб. У результаті попит відповідних підприємств теж знизився до нуля. Потерпіли і спиртовики, і хіміки. Останнього удару було завдано по біоетанолу, який теж став підакцизним. Відповідні перемовини тривають з фіскальною службою досі, зазначає Хомичак і нагадує, що МЕРТ не погодився з розробленою в МінАП програмою розвитку виробництва біоетанолу. Натомість за останні п’ять років в Україні на 60% скоротилося споживання алкоголю, що позначилося і на ринку спирту.

Перший заступник голови контрольної комісії Ігор Лапін переконаний, що об’єкти, які виставляються на приватизацію, мають бути максимально привабливими. «Як можна цього домогтися?» — запитує він. І в заступника директора «Укрспирту» Сергія Блескуна на це запитання є однозначна відповідь. Він знає, що якість українського спирту має за кордоном «дуже високу марку». «Але що сталося з експортом, нікому не відомо. Він близький до нуля. Хоча ще 10 років тому був на рівні 8—10 мільйонів декалітрів, його всі хотіли і всі купували. Я бачу одним з пріоритетів на цей рік — відновити експорт і підключити до нього додаткові заводи». Блескун переконаний, що підприємство-монополіст, яким є «Укрспирт», не може бути збитковим.

Але Лапін цього не відкидає і вбачає причину у відсутність контролю, внаслідок чого «бензовози із неврахованим спиртом регулярно їздять через кордон». Натомість Блескун бачить корінь зла в постійному зростанні акцизів. «Я не знаю, чи переживуть наші заводи чергове їх підвищення з 1 березня. Динаміка останніх років засвідчує, що із зростанням акцизу обсяг виробництва спирту лише знижується, як і сума коштів». Наводячи дані про можливий фінансовий результат підприємства за 2015 рік (350 мільйонів гривень), він також зазначає, що його судові витрати торік становили 320 мільйонів, а лише підтверджені в судах останніх інстанцій позови ДФС — 750 мільйонів гривень.

Володимир Остапюк, керівник асоціації «Укргорілка», членів якої можна розглядати як потенційних покупців спиртзаводів, звісно, виступає за приватизацію цих підприємств. Але наполягає, що без визначення чіткого господаря процесу, який моделюватиме списання боргів галузі на законодавчому рівні, приватизація не буде успішною. Він дорікає владі країни, що вона більш як рік не може провести конкурс на керівника «Укрспирту» і запитує: «Про який експорт ми ведемо мову? Хіба контракт може підписувати виконувач обов’язків заступника? Це ж смішно». Остапюк переконаний, що з таким підходом жодної приватизації взагалі не буде: «Це все просто згниє на брухт, розвалиться і все».

Голова парламентського комітету аграрної політики і член конкурсної комісії Леонід Козаченко вважає, що їй потрібно обрати керівника, який підготує «Укрспирт» до приватизації, і наполягає, що приватизацію спиртової галузі потрібно провести якнайшвидше. При цьому, на його думку, слід приватизовувати навіть практично порожні майданчики з-під спиртзаводів, тому що їх можна використовувати під елеватори чи якісь інші виробництва, оскільки на цих майданчиках є вся потрібна інфраструктура. Козаченко усвідомлює, що в тому разі, якщо податкова виставить «Укрспирту» одразу всі рахунки, це підприємство вже із завтрашнього дня буде банкрутом. Щоб розв’язати цю проблему, він пропонує провести приватизацію цього підприємства за окремим законопроектом: «Аби тільки Кабмін його подав, а ми б ухвалили».