Контрольний – у «яблучко»

Плодово-ягідний сезон України наближається до свого піку. Він здивував споживачів багатим асортиментом, відносно демократичними цінами і суттєвим зміщенням строків пропозиції багатьох продуктів. Те, чого очікували у травні, завітало на полиці ринків та супермаркетів у квітні, а те, що мало прийти у червні, з’явилося у травні... Якщо споживачі раділи свіжому вітамінчику, то виробники деяких товарних позицій чухали потилиці. Одним словом, такого раннього і стрімкого плодоовочевого сезону в Україні ще не було.

ЧЕРВОНА ФУРІЯ

По-перше, великий переполох на ринку здійняла полуниця, яка з’явилася на ньому на три-чотири тижні раніше. Критична маса цієї червоної фурії вийшла на ринок у середині травня, і це підкосило позиції яблук, які зберігалися у сховищах України. Незважаючи на те, що ці дві ринкові позиції, здавалося б, перебувають на різних полюсах, між ними чи не вперше виник конфлікт, оскільки зазвичай полуниця починає тіснити яблука аж на початку червня і перемагає в цьому змаганні, бо споживачі з нетерпінням чекають на момент, коли з’являється новий смак. Проте цього року ягода віроломно атакувала свого солідного конкурента ще у квітні.

Але був ще один удар по яблуку. Варто нагадати, що 2017 рік щодо цього фрукту був відносно неврожайний внаслідок травневих заморозків, граду та буревіїв. Тому всі очікували рекордно високої ціни на яблука — один долар чи євро за кг наприкінці сезону, орієнтуючись на попередній, коли саме у квітні ціна сягала піку. Тому фермери тримали яблука, як мовиться, до останнього. Але так і не дочекавшись «золотої» ціни, вимушені були раніше відкрити сховища, бо гостро потребували обігових коштів, щоб розпочати роботу в садах. На ринок вийшло дуже багато яблук, внаслідок чого ціни і почали просідати.

Був ще й контрольний постріл. Його виконали яблука нового врожаю, які знову ж таки дозріли на два-три тижні раніше. За даними «Інфо-Шувар», станом на початок липня на гуртових майданчиках країни вони пропонувалися по 8—10 грн/кг (0,26—0,33 євро/кг). Тобто виробники зазнали серйозних збитків. Хоча якщо аналізувати ціни за весь яблучний сезон, то середня ціна була, як мінімум, на 30% вищою від рівня попереднього, але, як уже згадувалося, не всі на цьому заробили, бо припустилися помилки, вирішивши тримати яблука до останнього, не очікуючи, що так рано вийдуть на ринок ягоди.

Ранні кісточкові теж добряче покусали яблука. Минулий сезон був неврожайний на ці ягоди, а поточного споживачі побачили просто дзеркальну ситуацію: по-перше, вони раніше з’явилися на ринку, а по-друге, їх виявилося значно більше. І це кардинально змінило сценарій, за яким буде розвиватися сезон у плані внутрішньої реалізації та експорту. Мінімальна ціна на черешню наприкінці червня стартувала від 10  грн, а максимальна сягала 30—35 грн. У сезоні 2017-го на цю пору ціни доходили до 50 грн/кг.

Поява українських абрикосів і навіть персиків була настільки швидкою, що імпортери не встигли розпродати свій товар, а тому сьогодні вимушені навіть працювати, як мовиться, в мінус. Завезли по 45 грн/кг, і тут раптом з’являється український абрикос по 40, потім по 30, а наприкінці червня — навіть по 20 грн/кг.

ПЛОДИ В РУКАВИЧЦІ

На плодово-ягідному ринку стає дедалі тісніше, наче в рукавичці. Створюється враження, що всі плоди та ягоди, не чекаючи черги, вирішили водночас прорватися до полиць, штовхаючись одне з одним. На ньому сьогодні представлені практично всі позиції: вишні, яблука, груші, персики, абрикоси, кавуни, дині ба навіть виноград.

Як далі розвиватиметься ситуація на ринку? Один із чинників — хороший урожай плодів в українських садах. Другий — суттєве збільшення зберігальних можливостей українських виробників.

«І це, загалом, добре. У нас на ринку з’являється більше високоякісних яблук, — так коментує ситуацію керівник проекту «Інфо-Шувар» Тетяна ГЕТЬМАН. — Тут ключове слово «більше». Зверніть увагу: наприкінці червня на внутрішньому ринку присутнє минулорічне яблуко українського виробництва. Це свідчить про те, що ми можемо повністю закривати внутрішні споживчі потреби власними яблуками без імпорту. Інше питання, як розподіляється цей обсяг. В Європі 70— 80% продукції продається організованим шляхом через рітейл. Там виробники мають замовлення на продукцію наперед, тобто знають, скільки яблук і в який місяць продаватимуть, виходячи з контрактів. В Україні через рітейл продається в кращому разі 25—30% продукції. Решта залишаються незаконтрактованими, тож незрозуміло, коли вони мають з’явитися на ринку. А тому розвиток ситуації спрогнозувати дуже важко. Тим більше, що наші виробники дуже чутливі до різних заяв в інформаційному просторі. Хтось із експертів сказав, що наприкінці сезону ціни сягнуть рекордно високого рівня. І ось виробники починають притримувати товар, аби заробити. Натомість маємо зниження».

ПЛАНУВАННЯ ВРОЖАЮ

Надлишок плодів та ягід можна було б експортувати, але в країнах, в які українські виробники пробилися з цим продуктом, цьогоріч теж непоганий врожай, особливо в Польщі, де ягоди гинуть на деревах через брак трудових ресурсів. А тому на ринку ЄС виникла досить гостра конкуренція між власними виробниками. Аби туди потрапити, треба когось потіснити, а зробити це можна лише якістю та ціною. За останнім зупинки не буде. Аби закріпитися на західному ринку, наші виробники готові до серйозних знижок, проте досягти потрібної якості важче. Тон щодо цього задає іспанська та італійська продукція. Наприклад, іспанська черешня має калібр «28  мм плюс» і з температурою на вході в торговельні мережі не вище, ніж плюс 4 градуси, тобто охолоджена й подається в ящиках по 2,5 кг. Тамтешні вимоги і стандарти є доволі складними для наших виробників, тому експорт українських ягід переважно зорієнтований на Білорусь. Але й вона в середині червня зупинила закупівлю наших ягід через те, що там накопичилася критична маса цієї продукції.

Як же досягти отієї омріяної іспанської якості, щоб успішніше конкурувати на європейському чи на інших ринках?

«Слід розуміти, що експортний процес починається не одразу після того, як ви зібрали плоди та ягоди, і навіть не в момент збирання, а ще до того, як починає цвісти сад. Врожай та його якість   — це набір певних агрономічних заходів, які дають змогу одержати плоди і ягоди певного калібру, — пояснює Тетяна Гетьман. — Фермер, який хоче експортувати черешню, повинен зробити все, аби виробити продукт, якого очікує від нього споживач. А тому має підібрати потрібний сорт, живлення, методи прорідження, весь набір технологічних прийомів. І головне, щоб було менше людського контакту з ягодою. На жаль, збиральна техніка ще не наскільки досконала та поширена, щоб її масово застосовувати, а тому на першому етапі без людських рук не обійтися. Але потім має бути сортувальна лінія, бажано для кісточкових мати гідрокулінг — охолодження ягоди водою, а це досить дороге задоволення. Для полуниці він не потрібен, але мають бути охолоджувальні камери з використанням вентиляції. Потрібно також обов’язково налагодити контроль за збереженням охолодженого ланцюга. Якщо зібрати вишню-черешню-полуницю і півдня тримати під сонцем, то потім охолоджувати їх уже немає сенсу. Або якщо ви все правильно зробили, тримали продукт охолодженим, а потім якийсь період перед реалізацією він потрапляє в тепло, на ньому теж можна ставити хрест. Холодний ланцюг має бути витриманий...»

ЯГОДА НА ЕКСПОРТ

Голова асоціації «Укрсадпром» Дмитро КРОШКА вважає, що українська плодово-ягідна продукція має чудові експортні перспективи, які можуть реалізуватися вже найближчими роками.

«Основною нашою конкурентною перевагою є особливі органолептичні показники продукту. Він, можливо, ще не має органічного сертифіката, але набагато чистіший і смачніший. Коли ми відправляли зразки в Іспанію, Голландію та інші країни, то чули захоплені відгуки про те, що наші фрукти мають неповторні смак і аромат. Це досягається завдяки нашим унікальним природно-кліматичним умовам, що дає змогу значно менше вносити добрив і засобів захисту порівняно з іншими країнами й за рахунок цього зберігати природність, натуральність продукту. Це наша найбільша перевага. І я сподіваюся, що українські садівники цим скористаються. Але нам треба попрацювати над передпродажною доробкою, бо європейський споживач звик купувати в супермаркеті гарно фасовану, оригінально упаковану, марковану продукцію. Якщо ми пройдемо цей етап, то зможемо бути конкурентом не лише Польщі, а й інших виробників...