Корпоративна розгубленість

У експертному співтоваристві вже давно закріпилася думка про те, що держава не може бути ефективним власником. Але член Академії правових наук України Наталія Кузнецова вважає, що питання не в тому, чи може вона бути власником, а в тому, чи має програму управління майном, яке є в неї. «Ця концепція у сформульованому та нормальному вигляді дала б відповіді на багато запитань: що і як треба приватизувати, що, кому і на яких умовах можна здавати в оренду чи передавати в управління і як управляти об’єктами, що залишаються у власності», — стверджує Кузнецова. Вона впевнена: «Якщо держава дасть на це відповіді, тоді юристи й економісти зможуть знайти механізми реалізації цієї концепції». Так, хоча б на рівні теорії, намагався вирішити корпоративні проблеми Фонд держмайна, скликавши круглий стіл за участю юристів і економічних експертів.

Не позбавлену інтересу довідку зачитав на початку обговорення директор Департаменту обліку корпоративних прав держави Андрій Сачивко. У держави зараз знаходяться акції різних підприємств більше ніж на 28 мільярдів гривень. Із них 13,9 мільярда, або 49% припадає на національні акціонерні, холдингові та лізингові компанії. Але у веденні ФДМ залишилися переважно невеликі й середні, малопривабливі для інвесторів підприємства (1178 об’єктів із капіталом у 14 мільярдів гривень), водночас як парафія самого уряду, міністерств і відомств складається з 138 об’єктів із 14,3-мільярдним капіталом. Тобто майна для найбільш привабливих покупок залишилося катастрофічно мало. Власне, з усіх найбільш ліквідних галузей держава зараз контролює лише хімію, нафтохімію й підприємства зв’язку, втративши в 2005 році металургію. При цьому, за інформацією Сачивка, держпакет акцій має тенденцію до зменшення — на 500 підприємствах він менше 25%, тобто менше блокуючого пакету.

Ставши міноритарем, держава набула собі як нових проблем, так і можливість створити проблеми мажору. Як відзначив заступник глави ФДМУ Олександр Потімков, держава, маючи міноритарний пакет, не може захистити себе досить ефективно. Однак ніхто не може гарантувати собі й захист від держави. Міноритарії на прикладі продажу «Укрсоцбанку» чітко показали, на що здатні. Інструмент для проведення потрібної політики достатньо відпрацьований.

Щоб убезпечити державу від таких проблем, а власників від можливостей маніпулювати міноритарними акціями, юристи, крім концепції, про яку говорила Кузнецова, пропонують вирішити безліч спірних юридичних питань, які якраз і створюють передумови для різних махінацій.

Як відзначав заступник глави Вищого господарського суду Віктор Москаленко, існують ситуації, коли, згідно з рішенням нашого господарського суду, власник у акцій один, а згідно з рішенням суду загальної юрисдикції — інший. За його словами, цю, проблему, що стала надзвичайно гострою, треба вирішити, «перенісши в господарський суд усі питання, що стосуються відносин між господарськими товариствами та їхніми учасниками. Це стосується й приватизації». Проте такий проект зараз розглядається у ВР, однак Москаленко боїться непрофесійних виправлень депутатів, які можуть звести нанівець усі позитиви цього документа. Крім того, багато суперечливих справ, за його словами, «кочують» між господарськими й адміністративними судами і ніхто не може вирішити, в чиїй вони юрисдикції. Як відзначив суддя, законодавець вибрав не дуже правильну концепцію для розподілу юрисдикції між судами, створивши передумови для ситуації, коли проблему неможливо вирішити в судовому порядку без втручання всього суспільства.

Окрім розв’язання питання про юрисдикцію, за словами Кузнецової, потребують рішення також питання управління активами та комунальною власністю. За її словами, зараз було б доречно передоручити управління держчастками акцій саме особливим структурам із управління активами, скасувавши делегування прав. Також, за її словами, необхідно удосконалити застарілий закон «Про господарські товариства» і ввести кілька новіших — «Про акціонерні товариства» і «Про фонд державного майна». Саме відсутність останнього, за її словами, обумовило невпорядкованість роботи ФДМ і спровокувало багато проблем.

Однак, як відзначив радник Президента Олександр Пасхавер, держмайном у принципі повинен управляти Кабмін, а не ФДМ. Але раз уже в часи масової приватизації Фонд був виділений як окреме відомство, його треба упорядковувати. «Мій прогноз, що в існуючому вигляді закон про ФДМ не буде затверджений. Часи вже не ті», — говорить Пасхавер, пропонуючи трансформувати це відомство в міністерство державного майна. Йому, на думку експерта, легше буде управляти питаннями державної власності, визначати об’єкти під приватизацію та вирішувати, в якій галузі потрібна держмонополія, а в якій ринкова конкуренція. Як підкреслив Пасхавер, управляти держвласністю треба з урахуванням корупційності українського менталітету. Міністерство, на його думку, швидше вирішить це завдання. Проте, як підкреслює президент юридичної фірми «Салком» Євген Кубко, в Україні немає і законів про міністерства. А значить, наша корупційність усе одно знайде поле для діяльності.