Кожному начальнику — по «криворіжсталі»

У понеділок глава Фонду держмайна України Михайло Чечетов визнав існування «процедурних порушень у частині звуження конкуренції в процесі приватизації «Криворіжсталі». Тепер, сказав Чечетов, політика (Президента й уряду. — Авт. ) зорієнтована на те, щоб повернути об’єкт у державну власність і потім виставити на продаж, «максимально відкривши шлюзи для конкуренції та надавши можливість зайти іноземному капіталу з близького та далекого зарубіжжя». Зі слів Чечетова, повернення комбінату в держвласність проводитимуть максимально юридично коректно, якщо буде суд і буде вирішене питання про компенсацію інвесторам (продавати знову чи залишити у власності держави — ще не вирішили). Водночас глава Фонду зазначив: «Чим більше таких об’єктів виставлятимуть на реприватизацію, тим гірше буде для інвестиційного іміджу країни».

Практично саме цей висновок обговорювали в понеділок за «круглим столом» «Реприватизація: вигоди та втрати» в Міжнародному центрі перспективних досліджень. Організатори обговорення підійшли до проблеми як експерти та сумлінно виклали всі «за» та «проти». Щоправда, половина названих ними вигод супроводжувалася прикметником «потенційний»: зростання доходів бюджету, велика прозорість повторних конкурсів тощо.

Чечетов укотре процитував висловлювання Президента про те, що «реприватизація в Україні ніколи не буде піднесена до рангу державної політики». Але дослідники у своїх висновках вказали, що відсутність критеріїв «незаконної приватизації» може означати ймовірність перегляду приватизаційних трансакцій і за межами «передвиборної» приватизації-2004. Вони також передбачають негативне ставлення до реприватизації значної частини бізнесу, а отже — погіршення інвестиційного клімату й імовірність обвалу фондового ринку країни. Вірогідним видається також блокування провідними промислово-фінансовими групами (ре-)приватизаційних конкурсів і погіршення якості політичної й економічної конкуренції (боротьба з опозицією старими методами).

Полемізувала з головою ФДМУ і народний депутат, член Спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації Людмила Кириченко. Вона нагадала, що в Донецьку Президент Ющенко говорив про 150 підприємств стратегічного значення, які будуть «відібрані». Кириченко вважає, що таким чином можна завдати найбільших збитків Україні: «Інвестори не розуміють, що в нас відбувається. Вони насамперед задумуються про те, а не змінюватимемо ми правила гри під наступний новий уряд? Ми повинні пояснювати людям, а не вводити... в шок».

«Переведення реприватизації в практичну площину» назвав шоком і відомий український економіст, директор Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. «Активні творці (націоналізації. — Авт. ) перетворювали перемогу на поразку... Спочатку в економічному плані, а далі... я не знаю». Політики заявляють, що реприватизація буде обмежена. Щодо цього експерт зазначає: «Історичні процеси легко розпочати, але дуже важко припинити». На думку Пасхавера, ті, в чиї руки перейдуть підприємства після реприватизації, отримають вигоду, а тих, чиїми руками це буде зроблено, обвинувачуватимуть у всіх негативних наслідках. Він попереджає: «І вони повинні знати, чим це закінчиться для них персонально», а також про те, що реприватизація, варто їй лише початися, може зачепити всі без винятку об’єкти, які останнім часом змінили форму власності. Пасхавер передбачає, що нинішні підходи до реприватизації можуть призвести до того, що кожен районний начальник отримає на розправу свою «криворіжсталь». Якийсь харківський керівник уже говорив про те, що неправильно був приватизований кінотеатр. «Це тільки ластівка. Так буде скрізь, і це не зупинити». Водночас О. Пасхавер не вбачає логіки в тому, що таке ж точнісінько підприємство, як «Криворіжсталь» — Маріупольський завод ім. Ілліча — не фігурує в розмовах про приватизацію, хоча навряд чи в результаті його приватизації бюджет отримав більше коштів, ніж від покупців Криворізького гіганта. У чому тоді різниця з погляду «справедливості»?

Пасхавер зазначив, що єдиний механізм реприватизації — порушення договорів, що створює, безумовно, не найкращий прецедент. Якщо власник неефективний, то в нього треба відбирати підприємство не через суд, а через процедуру банкрутства. Це, на його думку, аксіома, про яку навіть соромно нагадувати. Кажучи про можливості залишити реприватизовані підприємства у власності держави, експерт сказав: «Ми добре за ці роки вивчили тіньові процедури вилучення прибутку з підприємств — через управління, контроль фінансових і матеріальних потоків... Помиляється той, хто думає, що держуправління робить цей процес справедливішим». Пасхавер упевнений, що в результаті «програємо всі ми». «Бо реприватизація несе в собі численні ризики, що здешевлюють національне багатство. Тому всі наші заводи і зараз дешевші за російські, не кажучи вже про європейські підприємства — ризики наші вищі». Пасхавер наголосив, що в довгостроковій перспективі ці ризики полягають у тому, що закону надається «зворотна сила». Він нагадав історичний факт: за часів Хрущова було введено закон, що передбачав смертну кару за спекуляцію валютою, після чого були розстріляні люди, які здійснили цей злочин ще до прийняття закону. «Ми зараз, мабуть, таким самим чином діятимемо, а результатом буде, — повторює Пасхавер, — зниження вартості нашого національного багатства».

Експерт також висловив здивування, що процес реприватизації, який розпочався в Україні. підтримують міжнародні фінансові організації: «Я не можу зрозуміти, чому Світовий банк виступає за реприватизацію. Через кілька років він, можливо, скаже: тут ми помилялися, — що він уже неодноразово робив». На закінчення О. Пасхавер зазначив, що ввести процес у розумні рамки допоможе англійський «шлях доплати» (компанії, що отримали велику вигоду від тетчерівської приватизації початку 1980-х років, виплатили 23% різниці між сумою, яку вони тоді сплатили, та реальною ціною). Він несе значно менші ризики для економіки, аніж передача об’єктів у нові руки.