Кредитна «соломинка» для середнього класу
«Малий бізнес поки залишається екзотичним явищем в економіці України, а середній бізнес — явищем невизначеним», — вважає доктор економічних наук Людмила Воротіна. І незважаючи на підтримку малого та середнього бізнесу, що постійно проголошується, держава нібито ще намагається переконати себе, що трансформація економіки України можлива й без розвитку багатостраждального «дрібного» підприємництва. Крім того, розвиток малого та середнього бізнесу має ще один аспект. А саме: кількість успішних малих і середніх підприємств прямо пов’язана з формуванням того самого середнього класу, наявність якого має стати гарантією демократичного майбутнього країни. А якщо бути точнішим, то саме критична маса людей, за відомим визначенням, не настільки багатих, щоб скуповувати чужі голоси, але й не настільки бідних, щоб продавати свій голос, є заставою реальної демократії.
Типові проблеми малого та середнього бізнесу відомі. Однією з ключових сьогодні є фінансовий голод — часто просто немає грошей для того, щоб запустити чи розвивати бізнес.
Останнім часом одним із варіантів розв’язання цієї проблеми є залучення фінансових ресурсів у рамках міжнародних договорів. Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Німецько-український фонд — зарубіжні фінансові організації, що пропонують кредитні лінії для фінансування малого та середнього приватного бізнесу. Про один з таких проектів — в інтерв’ю із заступником голови правління КБ «Фінанси та кредит» Віктором Полурєзом:
— Програма Світового банку, в якій бере участь банк «Фінанси та кредит», має цільовий характер. Вона призначена для підтримки малого та середнього бізнесу в тих областях України, які належать до регіонів закриття шахт: Луганська, Донецька, Черкаська тощо. Програмою також передбачено створення робочих місць для шахтарів, які звільняються при цьому. Оскільки фінансування поширюється тільки на зазначені області, важливою умовою впровадження цієї програми є наявність філіалів нашого банку в цих регіонах. Уже сьогодні туди можна звертатися за детальною інформацією про умови фінансування.
— З якими основними проблемами доводитися стикатися представникам малого та середнього бізнесу?
— Головна проблема підприємств сьогодні — брак обігових та основних коштів. При цьому різні програми кредитування зорієнтовані на фінансово стійкі підприємства, що мають серйозну ліквідну заставу, котра перевищує суму основного кредиту. Наш малий і середній бізнес, що має великі кредитні запити, не в змозі виконати такі заставні вимоги. Тому з безлічі заявок, що надходять, відібрати ту, яку можна було б погодити зі Світовим банком, — серйозна проблема.
— Що треба малому підприємству для того, щоб отримати кредит?
— Існує декілька етапів видачі інвестиційних кредитів клієнтам. Спочатку аналізується фінансовий стан підприємства. Причому враховується не лише його баланс, але й усі реальні грошові потоки, на основі яких визначається, яку саме суму кредиту, враховуючи відсотки, підприємство може щомісяця «потягнути» і успішно розвиватися. Якщо співвідношення «позичений /власний капітал» більше ніж 75:25, то сума кредиту зменшується або він взагалі не видається. Лише за умови відповідності всім фінансовим критеріям розглядається сам проект, його перспективність і можливості впровадження підприємством.
— Які вітчизняні потреби в таких інвестиціях?
— Кредити брали б усі. Але, крім проблеми застави, існує ще ціла низка складнощів. Приміром, у більшості випадків за умовами кредитування зарубіжних фінансових організацій щомісяця повинна гаситися не лише сума відсотків, але й частина самого кредиту. А наш середній і малий бізнес у більшості своїй не в змозі з першого ж місяця почати це робити. Хоча навіть в Албанії мікрокредитування користується шаленим попитом. Найдрібніші крамарі спокійно беруть декілька тисяч доларів, а за місяць або два вже повертають їх. Нашому порівняно молодому підприємництву потрібен якийсь час, щоб стати на ноги. Хоча повинен сказати, що в програмі кредитування передбачений пільговий період.
— А хто може їм скористатися?
— «Пільговиками» можуть бути тільки підприємства, що беруть досить велику суму кредиту, наприклад понад $500 тис. А таку суму можуть собі дозволити лише ті підприємства, в яких «за душею» вже щось є. Взагалі ж, представники приватного бізнесу можуть отримати від $15 тис. до $2250 тис. Відповідно, вартість самого проекту має становити від $20 тис. до $3 млн.
— Але суму в $2 млн. навряд чи назвеш призначеною для малого чи середнього бізнесу...
— Міжнародна класифікація підприємств заснована на кількості працюючих і сумі активів. Згідно з нею, якщо на підприємстві до 500 осіб — це середній бізнес. Так само й у нас. Причому для таких великих сум дуже важливим є дотримання всіх вимог, які висуває Світовий банк. Якщо фінансовий стан підприємства не досить стабільний, претендувати на подібні кредити воно навряд чи може. З цієї причини великі суми, цілком можливо, залишаться незатребуваними. Адже українські приватні (це — обов’язкова умова) підприємства не мають необхідної потужності. За кредитною програмою Світового банку ми працюємо трохи більше півмісяця. Поки до нас звернулося близько десяти клієнтів.
— І про які суми кредитів йдеться?
— Від $20 тис. до $150 тис. Але зараз важко сказати, кого з них ми завтра будемо кредитувати.
— Які реалії та перспективи ринку кредитування в Україні?
— Сьогодні найбільш життєздатним є мікрокредитування. На наш погляд, воно найбільш перспективне. Ту суму кредиту, яку бере маленьке підприємство (власник булочної або маленького ресторанчика), він забезпечує своєю власністю, а тому прагне акуратно виконувати свої зобов’язання перед банком. З великим підприємством, навпаки, ступінь ризику дуже великий. Наше законодавство схильне до частих змін. Що буде завтра, не знає ніхто. Тим більше, що великі суми кредитів ми видаємо на термін до 5 років. Погодьтеся, в українських умовах це дуже багато. Кредити видаються у валюті, повертаються вони також у валюті. А тому великий вплив на повернення цих коштів має валютний курс. Добре, якщо в підприємства є зарубіжні контракти, а отже, певні валютні підкріплення. А якщо немає, то підприємство продає свої гривневі ресурси на міжбанківському валютному ринку, щоб повернути валютний кредит. І тут по ньому боляче б’є курсова різниця. В той же час спрогнозувати валютний курс у нашій країні стає все важче й важче.
— А наскільки комерційному банку вигідно займатися подібними кредитними проектами?
— Для банку фінансування даних проектів є досить ризикованою і далеко не найприбутковішою послугою. Якщо середні ставки валютного кредитування власними ресурсами комерційного банку — 30-35%, то ставки за лінією Світового банку обмежені рівнем у 23%. За умовами фінансування, відсоткова маржа від даних операцій фіксована, а ризики кредитування, без сумніву, найвищі серед усіх банківських операцій, і лягають вони безпосередньо на комерційний банк. Тобто, якщо щось трапиться з підприємством, якому надали кредит, Світовий банк не прийматиме ніяких відстрочок з платежів. Ми повинні будемо своїми коштами розрахуватися з ним, а далі вже вирішувати питання повернення кредиту з позичальником. Проте якщо це серйозний великий проект, то є можливість пролонгувати кредит, заздалегідь погодивши таку умову зі Світовим банком. Крім того, повернення суми кредиту щомісячними платежами, а не в кінці терміну якоюсь мірою мінімізує ризик. У цьому випадку є можливість щомісяця відстежувати фінансовий стан підприємства і вчасно реагувати на зміни в ньому. А ось реалізація застави — це гірше з розв’язань проблеми. Тому ми прагнемо не доводити до цього.
— Виходить, що майбутнє в цього сектора кредитного ринку все-таки є?
— Ми оптимісти й не займалися б цим бізнесом, якби не вірили в нього. Треба не забувати про те, що такий вид діяльності необхідний нашим клієнтам. І прагнення підтримати вітчизняних підприємців у зміцненні та розвитку свого бізнесу цілком закономірне.
