Курс урядових реформ:

ОРІЄНТИРИ

Якби мені потрібно було обрати один і найголовніший показник, за яким би можна було зробити висновок про те, що українська економіка вийшла з багаторічної кризи й набирає оберти, я б, у першу чергу, сказав про державний бюджет. 2003 року його виконано на 100%, а на 2004 рік ухвалено збалансованим, на новій податковій основі. Бюджет це не лише тонни паперу (солідний том по кілька разів під час читань отримує кожний з 450 народних депутатів). У ньому знаходять відбиток соціальні стандарти, які держава на даний час спроможна гарантувати населенню країни. Тож бюджет, як і програма діяльності уряду, спрямовані на зростання добробуту людей. Це — стрижневе завдання. І хоч якими б були недоліки в роботі уряду та керованих ним органів державного управління, рекордне зростання ВВП на 8,5 відсотка за рік нашої роботи стало фактом. Більше того, я думаю, остаточний підрахунок дасть економічне зростання на рівні 9 відсотків.

Темпи економічного поступу в Україні й тверда політика уряду належним чином оцінені міжнародними ринками і організаціями: двічі за рік підвищувалися інвестиційні рейтинги України, розміщення євробондів визнано кращим державним запозиченням року, зусилля уряду призвели до скасування фінансових санкцій FATF.

Економічне зростання призвело і до соціальних зрушень в Україні: рівень офіційно зареєстрованого безробіття на кінець минулого року досяг найменшого значення за роки економічного зростання і становив 3,6%. Зменшується й так звана неповна зайнятість. Кількість людей, які з ініціативи роботодавців працювали неповний робочий день або тиждень, зменшилася на 11%. Більш ніж на третину скоротилася чисельність працівників, які відправлялися у вимушені відпуски. Отже, люди працювали, отримували зарплату. Реальний сукупний дохід, отриманий домашніми господарствами протягом січня — листопада минулого року, збільшився майже на 8%. Такими ж були темпи приросту ВВП. Тобто економіка орієнтувалася саме на людину. При цьому на 12% зросли реальні доходи домашніх господарств від заробітної плати. Середня зарплата у листопаді досягла 498 гривень і вперше за роки незалежності на 36% перевищила прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи. Кількість людей, які отримують такі зарплати, вже досягає майже половини від усіх тих, хто зайнятий у галузях економіки. А позаминулого року їх було лише 36 %. Істотно покращилося співвідношення в оплаті праці. У порівнянні з минулим роком до 13% (з 28%) зменшилася частка працівників, що отримували мінімальну заробітну плату. Кількість тих, хто заробляв від 500 до 1000 гривень на місяць, підвищилася з 17 до 20%, а понад 1000 гривень — удвоє. Майже на 16% зросли реальні доходи населення від соціальних трансфертів у натуральній формі — безплатних або пільгових послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, культури. Удвоє більше, ніж попереднього року, надано компенсацій відсоткової ставки за кредитами комерційних банків молодим сім’ям та одиноким громадянам на будівництво та придбання житла. Збільшено розмір допомоги для догляду за дитиною віком до трьох років. Починаючи з 1 січня 2004 року удвоє збільшено розмір одноразової допомоги при народженні дитини. При цьому, як ми вважаємо, в країні була досить помірна інфляція, а курс гривні, навіть у обмінних пунктах, практично не опускався нижче, ніж 5,35 за доллар. Чи дійові ці заходи? Можна відповісти ствердно, бо в країні зафіксовано зростання народжуваності. Протягом січня — листопада більш ніж на 5% проти відповідного періоду роком раніше (торік — на 3%) народилося дітей. І це є другим найголовнішим інтегральним показником, а водночас і підтвердженням довіри суспільства, та особливо молоді, до політики реформ, яку проводить нинішній коаліційний уряд за підтримки парламентської більшості.

ІНСТРУМЕНТИ

Є думка, що хороший уряд це той, який зовсім не втручається в економіку. Та я не певен, що в цивілізованому світі знайдуться такі приклади. В Україні ж уряд має щоденно і наполегливо працювати, бо до завершення розпочатих реформ нам ще далеко, так само як і до рівня життя у розвинутих країнах. Наведу лише один приклад: чи можна було без коректного регулювання ринку державою утримати таку ситуацію, коли закупівельні ціни на зерно підвищилися внаслідок неврожаю у п’ять разів (з 250 до 1200 гривень), а ціни на хліб — лише на 30 відсотків? Які катастрофічні наслідки були б для простих людей без такого втручання? Чи міг уряд кинути громадян напризволяще в ціновій стихії? Отож, перш за все ми створювали умови для інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки. Таке завдання не просто втілюється у життя. Для цього важливо мати політичну стабільність у суспільстві, а також можливість в оперативному режимі ухвалювати законодавчі акти, спрямовані на реформування економіки і соціальних відносин. В цьому ми дечого досягли, започаткувавши спільні координовані дії Кабінету Міністрів та парламенту, уряду і Національного банку. Підсумки економічного розвитку, «потепління» в діловому кліматі позитивно сприйняті агентами ринку, внутрішніми та зовнішніми інвесторами. Річний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли до України, за остаточними підрахунками має досягти знакової суми — 1 млрд. доларів США, що удвічі більше, ніж в 2002 році. Істотно зросла довіра населення як до держави в цілому, так і до банківської системи. У 1,7 раза зросли вклади українців у банках і на кінець грудня досягли 31 млрд. гривень. Майже половина кредитних ресурсів комерційних банків утворена за рахунок цих ресурсів. Протягом січня — листопада домашні господарства на 15% підвищили витрати на придбання споживчих товарів і послуг, завдяки чому зріс загальний платоспроможний попит, а оборот роздрібної торгівлі — на 20%. Рентабельна робота дозволила наростити заощадження і підприємствам. Депозити суб’єктів господарювання зросли за 2003 рік в 1,6 раза (на 9 млрд. гривень) і удвоє перевищують їх приріст за 2002 рік. Як наслідок, кредитні вкладення в економіку збільшилися за минулий рік в 1,6 раза і настільки ж — в галузі, що обслуговують інвестиційну діяльність. Частка довгострокових кредитів зросла з 26,6 до 42 %. І надалі дії уряду будуть спрямовані на системні структурні зміни в економіці, які передбачають встановлення сприятливого податкового, грошового, валютного і митного режимів, дерегуляцію підприємницької діяльності.

Протягом року своєї діяльності уряд напрацював та вніс на розгляд Верховної Ради низку законопроектів, спрямованих на поглиблення реформ, процесів демократизації, захисту прав та свобод громадян. Частина з них уже прийнята на четвертій сесії. На п’яту ми запропонували до розгляду більше 200 законопроектів. Усе це — інструменти урядової політики, які мають постійно вдосконалюватися.

ОПОНЕНТИ

На відміну від популістських гасел діяльність уряду виходить з того, що не можна вирішити одразу всі проблеми, а треба зосередитися на кількох ключових і вирішувати їх наполегливо і послідовно. В основі наших дій з реформування суспільства і економіки лежить еволюційна логіка. Та це, звісно, не гарантує ані від помилок, а ні від певних прорахунків. Нерідко нам вказують на них опозиційно налаштовані політики. Та, як правило, вони розцінюють існуючі вади виключно як наслідок поганої роботи виконавчої влади, а позитиви — як такі, до яких саме виконавча влада не має жодного відношення. При цьому наші критики доволі вільно, а точніше — непрофесійно, перелічують не здійснені реформи, не прийняті закони... Авторів таких вправ мало хвилюють обмеження, які ставить урядові час, а також наявність, чи, вірніше, відсутність ресурсів для вирішення масштабних завдань, ставлення до пропонованих реформ різних верств населення. Такими ж прийомами користуються і деякі політики, які приходять у виконавчу владу, м’яко кажучи, не підготовленими до практичної діяльності. А відтак — використовують робочий час для нарощування свого політичного іміджу, а не для практичної відповідальної роботи.

В цих оцінках немає нічого особистого. Ми можемо проігнорувати сумнівної етичності висловлювання типу «недостатньо висока якість державної політики», «недостатнє розуміння урядом важливості реформ», проте не вправі залишити без коментарів спробу навіяти суспільству думку про можливість проведення реформ за спрощеною, ідеалізованою схемою і, так би мовити, в кредит: за рахунок наших дітей та онуків. Хотів би одразу підкреслити: дискусія, яка велася також і в уряді, не стосується розуміння самого змісту ринкових реформ. Справа у деталях, тонкощах — послідовності, інституційній підготовці, вартості та джерелах фінансування окремих заходів. Урядові «інкримінуються» недостатні темпи реформи державного сектора, внаслідок чого, як треба розуміти, слабо «розчищається поле» для розгортання діяльності приватного сектора. Нас картають за те, що під час податкової та пенсійної реформ залишено без змін систему сплати страхових внесків до соціальних фондів, яка є однією з причин тінізації економіки. Так само критично розцінюється відсутність дієвого механізму повернення ПДВ експортерам (до речі, протягом минулого року відшкодовано в 1,7 раза більше коштів, ніж у 2002 році, а Законом про Державний бюджет України на 2004 рік передбачено погасити прострочену бюджетну заборгованість з ПДВ, яка виникла на 1 листопада 2003 року і не відшкодована до 1 січня 2004 року, шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з виплатою доходу в розмірі 120% облікової ставки НБУ). Нам не можуть пробачити невдачу при спробі скоротити податкові пільги. Нагадують, що урядом не вжито заходів й до законодавчого захисту корпоративних та майнових прав. Не вдалося перейти від пільг до адресної грошової допомоги найбіднішим верствам населення, здійснити реформу житлово-комунального господарства, енергетики та монопольних утворень. Урядова політика, на думку критиків, часто призводила до посилення впливу держави, що перешкоджало розвиткові приватної ініціативи. Йдеться про спроби протидіяти експорту нафтопродуктів, створення обмежень в експорті коксівного вугілля й брухту. (Невже ці товари не потрібні вітчизняним виробникам?) Нам закидають, що місцеві адміністрації цілий рік вирішували, як фіксувати ціни на хліб, замість того, аби приділити увагу держрезервам та заздалегідь підписати контракти про забезпечення України імпортованим зерном. (Ніби це наш Уряд розтринькав кілка величезних урожаїв поспіль!) Претензій чимало. І ми до них уважно прислухаємось, хоча наш власний список невирішених питань набагато ширший. Але ж не можна зробити все, усім і відразу. Одним з найбільших досягнень уряду ми вважаємо те, що податкова і пенсійна реформи проводяться за наявності збалансованого бюджету поточного року. Нині структура державних доходів адекватно відображає джерела приросту економіки, сформовані, зокрема, за рахунок сприятливої зовнішньої кон’юнктури. Тільки надходження від імпорту, які кілька років тому практично були відсутніми, в бюджеті 2003 року (за 11 місяців) становили близько 12 млрд. гривень (майже чверть усіх доходів). Таким чином, через державний бюджет відбувається перерозподіл кон’юнктурних доходів на користь довгострокового структурно збалансованого економічного зростання. За інших умов реформи могли б зазнати фіаско. Нагадаю, що у 2004 році бюджет несе величезне фінансове навантаження: нам належить сплатити 2,6 млрд. гривень лише за зовнішнім боргом. При цьому ми підвищуємо рівень мінімальної заробітної плати: з 1 січня — до 205 гривень та з 1 листопада — до 237 гривень. З 1 березня буде відновлено міжпосадові співвідношення в оплаті праці працівників бюджетної сфери. У цьому році будуть ліквідовані заборгованості з виплати компенсацій і допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суттєво скорочено заборгованість із виплати заробітної плати і регресів перед шахтарями.

Попри все це нам пропонують додатково і негайно зменшити податковий тиск, скоротити нормативи соціальних відрахувань, покривши дефіцит державного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень. Наші опоненти підкидають суспільству такі пропозиції, однак не пояснюють людям, що державний сектор України вимушений нести тягар субсидування окремих, поки що малоефективних, але вкрай важливих для економічної безпеки держави галузей економіки. Насамперед iдеться про аграрний сектор, на який припадає чверть робочої сили країни — у 3 рази більше, ніж у деяких інших державах з перехідною економікою, і у 6—7 разів більше, ніж у розвинених країнах. Для вирішення фінансових проблем вугільної галузі, накопичених за минулі роки, у державному бюджеті на 2004 рік виділяється більш як 4 млрд. гривень. Йдеться про те, що мінімальні конкурентні переваги певних галузей можуть бути забезпечені лише шляхом надання державної підтримки. При цьому країна повинна знаходити обгрунтований баланс між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування проблемних секторів економіки. Слід також враховувати, що розміри зовнішніх кредитів, які можуть виділятися під проекти, далеко не завжди відповідають жорсткості умов їх надання, і тому шлях накачування економіки новими борговими зобов’язаннями для нас є неприйнятним.

ЦІНИ І ПОЛІТИКА

Одна з найбільших невдач уряду полягає в тому, що через парламент не пройшли, не зважаючи на наявність в ньому коаліційної більшості, законопроекти, спрямовані на ліквідацію податкових пільг. Така реформа тягне за собою перерозподіл ресурсу цінової конкурентоспроможності, а отже, і зіткнення інтересів впливових капіталів. Уряд не відмовляється від свого наміру скасувати пільги і працює у цьому напрямі з депутатським корпусом, проте ми враховуємо, що для остаточного вирішення проблеми потрібен час. Кардинальне вирішення багатьох проблем суспільства і, зокрема, щодо прав власності потребує потужного інституційного зміцнення судової системи, яка ще з радянських часів не була налаштована на виконання складних цивільно-правових функцій, а тим більше — з великими вартісними об’єктами.

Як відомо, складні природні умови та нерозпорядливість попередніх урядів призвели торік до критичного скорочення продовольчих ресурсів. Та нам вдалося зробити все можливе для стабілізації ситуації. У цілому за 2003 рік імпортовано 3 млн. тонн зерна. Виділено 400 млн. гривень на формування запасів зерна, іншої сільськогосподарської сировини та продовольчих товарів у державному резерві, де вже зараз накопичено близько 1 млн. тонн зерна. До регіональних зернових комор уже закладено 4 млн. тонн (60 % завдання). Запроваджено дотаційні механізми для компенсації витрат на подорожчання хліба для соціально вразливих верств населення, а з держбюджету виділено кошти на компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам втрат, понесених унаслідок стихійного лиха. Здешевлено кредити на закупівлю ними паливно-мастильних матеріалів та фуражного зерна для відгодівлі худоби та птиці. У державному бюджеті на 2004 рік на розвиток сільського господарства передбачено 2,9 млрд. грн., що в 1,9 раза більше, ніж у 2003 році. Говорячи про перешкоди приватній ініціативі в цінових питаннях, наші опоненти наводять приклади, котрі насправді свідчать лише про використання певними господарськими структурами лобістського впливу для реалізації власних бізнес-інтересів. Причому, за рахунок держави або населення. Отже, тут мова може йти не про надмірний вплив держави на ціноутворення, а про недостатність державної політики, найперше в антимонопольному регулюванні. Коли почалися колізії на продовольчому ринку, держава просто не могла кинути напризволяще малозахищені верстви населення і була змушена вдатися до адміністративного обмеження цін на хліб і хлібопродукти, борошно, крупи. Між тим дефіциту можна було уникнути, якби наші попередники створили відповідні страхові запаси у державному резерві. Нам кажуть, що для цього не було передбачено відповідних фінансових ресурсів. Та забувають, що прибутки експортерів значною мірою було сформовано за рахунок перерозподілу на їх користь численних пільг та преференцій, призначених державою виключно для сільськогосподарських товаровиробників. Відтак у 2003 році нам довелося вдатися до імпорту зерна, проте вже за цінами, удвічі більшими від цін експорту. Держава мусила вишукувати бюджетні ресурси, по-перше, для поповнення страхового запасу в державному резерві, по-друге, для компенсації подорожчання хлібопродуктів малозахищеним верствам населення. Зернотрейдери однак і тут отримали можливість одержувати додаткові прибутки за рахунок введення пільгового режиму — звільнення ввізних операцій від ПДВ та імпортного мита. Вести в цій ситуації розмови про обмеження прав бізнесу — в даному разі зернотрейдерів — значить, на мою думку, просто «піарити» недовіру до уряду. До речі, введення у необхідних випадках обмежень на експорт сільськогосподарських продуктів практикує і Європейський Союз, а от скасуванню обмежень передують заходи з упередження дефіциту, поповнення резервів.

Я вже відзначав, що уряд не закриває очей на проблеми, що існують у сіспільстві. Згідно з цим перше завдання — налагоджувати «зворотний зв’язок» із громадськістю, коригувати плани відповідно до очікувань людей, їх життєвих пріоритетів. Найбільше нас непокоїть якість економічного зростання, особливо у довгостроковому аспекті, та хід структурних реформ. Це значна питома вага сировинних і енергоємних галузей та виробництв, природних монополій, які постійно створюють загрозу руйнування досягнутих позитивів. Процес створення нашого ВВП значною мірою пов’язаний iз зовнішньоторговельним оборотом. Така диспропорція ускладнює розвиток внутрішнього ринку. Ми в значних обсягах імпортуємо продукцію саме тих галузей, які традиційно в Україні вважалися структуроутворюючими, але нині там рівень використання виробничих потужностей надзвичайно низький. Досить сказати, що доля продукції машинобудування та легкої промисловості у загальному обсязі промислової продукції країни в 3 — 6 разів нижча, ніж у розвинених країнах і у світі в цілому. Зокрема, ми втратили конкурентні переваги у виробництві вантажних автомобілів та автобусів. Через це, наприклад, київська мерія мусила купувати великі міські автобуси у Білорусії, хоча вони виробляються й в Україні. Наш споживчий ринок значною мірою і зовсім без бою віддано іноземним товаровиробникам, тож навіть підвищення купівельної спроможності населення не позначилося на ситуації у легкій промисловості. Таке ж становище з виробництвом побутової техніки (за винятком, хіба що холодильників). Важко перелічити всі проблеми сільського господарства, яке на таких родючих грунтах не спромоглося забезпечити країну власним хлібом.

ВЕКТОРИ

Попри критику у парламенті та за його межами, ми, згідно з дорученнями Президента, робимо наголос на активізації зовнішньоекономічних відносин у рамках створення Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю, Казахстаном. Нинішньою ситуацією, особливо в торгівлі з Росією, ми серйозно занепокоєні. Експорт до Російської Федерації порівняно з 2000 роком, коли ми мали найкращі показники, збільшився лише на 10 %, а його частка в загальному експорті нашої країни зменшилася з 24% до 18,7%. Водночас імпорт збільшився на третину. Від’ємне сальдо становить 3,9 млрд. доларів США і збільшилося в 1,7 разу. Всім відома причина — імпорт iз Росії енергоносіїв. До того ж треба враховувати, що у міру зростання економіки потреба в них буде зростати. Тож ЄЕП може стати для нас системно-економічною паличкою-виручалочкою.

Створення ЄЕП і входження до нього України, на мою думку, не заважатиме здійснювати також і наміри уряду щодо прискорення вступу до ЄС та СОТ, європейському вибору України взагалі. Нікого в Європейському Союзі не шокувала концепція регіональної економічної інтеграції під назвою «ЄЕП». Прагматики в Європі чудово розуміють, що це не альтернатива європейському вибору України, а інструмент прискореного виходу нашої країни на вищі економічні стандарти. І якщо це відбудеться, то буде тільки на користь також і нашим європейським партнерам. Адже, зокрема, збільшиться абсолютна вага тієї норми прибутку, що її інвестори зможуть отримувати в Україні. В Світовій організації торгівлі, наскільки мені відомо, питання ЄЕП взагалі не розглядається як фактор, що впливає на вступ до цієї організації України.

ФІНАНСИ

Ми не можемо закривати очі і на проблеми, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, державні фінанси. Заходи Уряду, спрямовані на заборону проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, скорочення рівня бартерних операцій, зміцнення платіжної дисципліни, позитивно вплинули на поповнення обігових коштів підприємств, надходження до державного бюджету. Грошові розрахунки охоплюють усе ширший спектр економічних відносин, що є важливою передумовою для ефективних структурних зрушень. Рівень бартерних операцій у промисловості та сільському господарстві зараз становить близько 2%. Рівень оплати за використані енергоносії досяг рівня 85 — 95%. Це сприятливо позначилося на скороченні обсягів простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості. Порівняно з початком 2003 року її обсяги скоротилися відповідно на 8,7 та 4,8 %.

Напередодні візиту місії FATF прем’єр-міністр поставив завдання розпочати в країні боротьбу з тіньовою економікою. Поставлено завдання розробити і впровадити науково обгрунтовану і практично виважену програму «детінізації» економіки. Її «силовий» елемент — виявлення та упередження тіньового обігу, зокрема нелегальне виготовлення фальсифікованої продукції (горілчані та тютюнові вироби, харчові продукти). До речі, підвищення інвестиційної привабливості України, покращення наших суверенних рейтингів, стрімке зростання внутрішніх та зовнішніх інвестицій — це очевидне свідчення того, що ми на правильному шляху.