Лізингове поле конкуренції

Банки дуже скоро можуть стати серйозними конкурентами лізингових компаній. На думку радника голови правління НБУ Андрія Жилинського, це підтверджує й той факт, що основним джерелом фінансування лізингових операцій, як і раніше, залишаються банківські кредити. Звісна річ, банки починають замислюватися над розширенням спектра послуг. Адже ніхто не хоче віддавати гроші та хороших клієнтів комусь, коли процес можна контролювати самостійно.

Утім цьому пророцтву судилося справдитися лише за умови, що епоха змін і здорових рішень обійде вітчизняну економіку десятою дорогою. А фондовий ринок, який, на думку Жилинського, може стати ще одним серйозним джерелом фінансування лізингових операцій, віддасть Богові душу, так по-справжньому й не народившись.

Але є й інша версія. Протягом найближчих двох-трьох років найбільші лізингові компанії, які мають портфель, близький до або понад $10 мільйонів, почнуть залучати інвестиції за рахунок випуску цінних паперів. Якщо точніше, облігацій, у яких уже сьогодні серйозно зацікавлений портфельний інвестор. Якщо ж, крім усього іншого, будуть ще й сек’юритизовані лізингові платежі, то українські лізингодавці ризикують просто захлинутися в іноземних інвестиціях.

Цей потенціал лізингових компаній Жилинський пояснює особливостями психології західного інвестора, який охочіше вкладає гроші в купівлю права на певний потік лізингових коштів, ніж у розвиток великого підприємства. У будь-якому випадку це сприятиме розвитку вітчизняної економіки.

Проте українські підприємства, на думку Жилинського, набагато охочіше брали б обладнання в лізинг, якби існувала комплексна державна програма компенсації відсоткової ставки лізингової компанії. Це «знизило б навантаження на лізингоотримувачів та ризики лізингодавців. А також дозволило б збільшити прибутковість лізингових компаній і їхню капіталізацію», — вважає експерт.

На жаль, сьогодні уряд, який змагається зі своїми попередниками у проявах любові до народу шляхом збільшення соціальних витрат, на такий відповідальний крок не піде. Але його, власне, ніхто й не квапить. На початковому етапі всіх учасників ринку лізингу влаштувало б прийняття парламентом рішення про прискорення амортизації, що могло б безпосередньо вплинути на обсяги лізингових операцій. Ринку не завадили б і чітко сформульовані вимоги до лізингових компаній: наприклад, визначення мінімального розміру статутного фонду. Таким чином, можна було б перекрити кисень сумнівному лізингодавцю зі статутним фондом, скажімо, в 10 тисяч гривень.

Такий хитрий хід чиновників за умови, що цим втручання в ринкову діяльність й обмежиться, дозволив би розвивати ринок лізингу на професійнішому рівні. При цьому подібне балансування на грані невтручання в справи підприємницьких структур стало б вершиною взаєморозуміння влади та бізнесу... Чи візьме на себе уряд таку тонку місію?

Досі держпроекти з розвитку лізингу в Україні, як стверджує президент холдiнгу «Райз» Олексiй Павленко, були не дуже вдалими. Живий приклад цього — НАК «Украгролізинг». Спершу компанію задумували як спосіб підтримки національного виробника агротехніки. А в результаті «її існування почало суперечити розвитку конкурентного середовища на ринку», упевнений експерт. «Умови роботи повинні бути однаковими для всіх лізингодавців. А що стосується «Украгролізингу», то забезпечити необхідну кількість техніки НАК може, а надати техніку відповідної якості — ні. І при цьому отримувані ним незліченні субсидії та дотації, породжуючи демпінг на ринку, знищують конкурентне середовище», — сказав Павленко «Дню».

Голова Держфінпослуг Віктор Суслов також вважає, що новий уряд жорстко реформуватиме концепцію «Украгролізингу»: «Уся ця сфера буде серйозно реорганізована. Тим паче, що з діяльністю «Украгролізингу» пов’язані великі борги, неповернення, неефективне використання бюджетних коштів і техніки. Загалом, це головний біль уряду протягом кількох років. Треба визнати провал протекціоністських ідей», — зазначає Суслов.

Утім, існує й інший погляд на «Украгролізинг». Як розповів «Дню» заступник генерального директора з питань маркетингу та збуту ХТЗ Дмитро Сергієнко, за час свого існування компанія «Украгролізинг» отримала серйозний досвід роботи та змогла поламати усталену практику неповернення лізингових платежів. «Сьогодні «Украгролізингу» вартувало б зосередити увагу на обмеженні номенклатури поставок, бо через колосальний розкид — від дорогого комбайна до примітивного двигуна — часом страждає якість наданої техніки», — вважає Сергієнко. А загалом, на його думку, в лізинговій політиці в аграрному секторі повинна чітко проглядатися позиція Кабміну та Міністерства аграрної політики. За лізингом підприємства повинні закуповувати лише дороге обладнання. За 10—15 тисяч гривень сільгоспвиробники спроможні купити техніку й без лізингової розстрочки», — каже він.

«Украгролізинг», напевно, не гірше за експертів знає свої проблеми. Чи залишаться вони в минулому, і яким чином? У будь-якому випадку аж ніяк не ця контора має нести відповідальність за якість виготовленої в країні сільгосптехніки та розвиток лізингу.