«Металевий» індикатор

Напередодні Дня Конституції в Україні створене Всеукраїнське галузеве об’єднання організацій-роботодавців гірничо-металургійного комплексу. Ця подія не без підстав претендує на певні ознаки знаковості. Після прийняття відомих поправок до бюджету, керівники металургійної галузі вже намагалися колективно протистояти, як вони вважали, руйнівній політиці уряду. Тоді їх, мабуть, просто лякали. І вони на якийсь час замовкли. Сьогодні уряд починає потихеньку усвідомлювати глибину своїх прорахунків, а тому вже не може ігнорувати критики, що звучить на його адресу, і навіть намагається порозумітися з найбільшими підприємствами країни, які забезпечують левову частку нашого провисаючого бюджету.

При цьому «металургійна» опозиція, звісна річ, не може йти далі за дуже слабко чутну політичну опозицію і тому сповнена конструктиву. Як зазначив голова Асоціації чорної металургії Анатолій Голубченко, обраний також і президентом названого об’єднання роботодавців, зараз Україна абсолютно не захищена від коливань на зовнішньому ринку металу, а гірничо-металургійний комплекс розвивається абсолютно непропорційно: на частку України припадають 3% світового виробництва металу та 10% експортованої сталі. А коли на світовому ринку складається, як зараз, несприятлива кон’юнктура, то наш внутрішній ринок просто не в змозі використати цей надлишок металу, і виробники зазнають суттєвих збитків. Виступаючи в конструктивному руслі, металургійні генерали намагалися орієнтувати державу також і на вирішення своїх соціальних проблем. Так, генеральний директор Дніпропетровського трубного заводу Ілля Шапіро говорив про те, що державі вже зараз треба потурбуватися про кадри для металургії. За його словами, якщо і далі все піде як тепер, то через 10—15 років у країні буде неймовірно важко знайти хорошого інженера або кваліфікованого робітника.

Держава, в особі першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха, який був присутній на установчій конференції, виглядала навіть більш критично, ніж потерпілі від падіння кон’юнктури і недомислу уряду металурги. Так, Кінах заявив, що особисто він украй негативно відреагував на блокування попередніх спроб операторів металургійного ринку об’єднатися (можливо, тепер вони вдалися саме завдяки підтримці другої особи уряду та включенню металургів у близьку до неї систему конфедерації роботодавців?). На його думку, держава просто зобов’язана створити сприятливі умови для такого об’єднання та налагодити з ним діалог. Наголосивши на значенні ГМК, що дає 23% ВВП і 40% валютних надходжень, перший віце-прем’єр заявив, що в жодній нормально-розвиненій державі важливі економічні рішення не приймають без схвальної резолюції бізнесу, що страхує країну від непрофесіоналізму, бюрократії та кабінетних рішень чиновників. За його словами, успіх кожної влади залежить від кількості створених нею нових робочих місць, тому вона просто зобов’язана піклуватися про інтереси роботодавців, які платять їй податки.

Зробивши такий реверанс у бік гірничо-металургійного комплексу та його власників, Кінах не залишив каменя на камені від багатьох урядових рішень. За п’ять місяців цього року частка ГМК у ВВП все ж таки, за даними Кінаха, не поменшала, ніж на цей самий час минулого року. Однак темпи зростання виробництва в металургії впали на 0,6%. Як вважає перший віце-прем’єр, причин такої ситуації кілька: ревальвація гривні, підвищення тарифів на вантажоперевезення, проблеми з компенсацією ПДВ, вперше встановлене нинішнім урядом оподаткування інвестицій в основні фонди, неправильна цінова політика, що призвела до подорожчання гірничорудної сировини тощо.

Для металургів усе це не було новиною. Голубченко докладно розписав, яких збитків зазнали галузь і вся країна у зв’язку з кожним із цих кроків уряду. Згідно з його підрахунками, за другий квартал ГМК мав на 1,7 млрд. гривень збитків. Лише ревальвація національної валюти мала наслідком падіння доходів від продажу металу за кордоном на 8%. А тут ще й погіршення кон’юнктури. Як зазначив Голубченко, в червні навіть зупинилися кілька заводів — надто низькими були ціни на світовому ринку.

Реагуючи на закиди металургів на адресу уряду, Кінах зробив акцент на розвиток внутрішнього ринку. Але що саме збирається робити для цього уряд, перший віце-прем’єр не сказав, зупинившись виключно на створенні стратегії для ГМК. За його словами, цей процес міститиме перехід на єдиний соціальний податок, контроль над оподаткуванням і інвестиціями та відповідальність держави перед ринком. У чому виражатиметься остання новація, Кінах, щоправда, не роз’яснив... Зі сказаного можна було зрозуміти лише те, що стратегія для ГМК поки що просто відсутня.

А проблем у галузі, як кажуть, вище даху. За даними Голубченка, знос основних фондів у середньому становить 70%. Саме тому, за його словами, 40% експорту нашого металопрокату припадають на сировину, напівфабрикати. У цих умовах українським металургам дуже важко конкурувати на світовому ринку. Практично в усіх країнах ГМК реформований і модернізований, скорочена його енергоємність, зменшені небезпечні для природи та людини викиди. У нас же 46% металу все ще виготовляють мартенівським способом, що вже практично ніде не використовується.

Перший віце-прем’єр слухав усе це надзвичайно прихильно та радив роботодавцям металургії об’єднуватися, щоб цивілізовано, а не звичними дзвінками і хабарами, лобіювати свої інтереси. Чи допоможе це розгребти всі насущні проблеми цієї галузі, як і всіх інших, що залишилися без допомоги бюджету?