Міста просять грошей

Справедливий чи квазісправедливий розподіл бюджетних коштів — це у всьому світі професія лобістів. У нас це шановане заняття часто стає долею самих народних обранців: за велінням серця, внаслідок корпоративної чи партійної приналежності або напередодні виборів ратувати «за» або «проти» тієї або іншої статті витрат. Днями на зустрічі з журналістами цю роль виконував заступник глави бюджетного комітету Валерій Асадчев. Квінтесенція його заяв зводилася до того, що у витрати країни необхідно внести ще по два мільярди гривень для місцевих бюджетів і сільгоспвиробників.

На думку народного депутата, внаслідок зниження ставок податку на доход фізичних осіб і прийняття Бюджетного кодексу місцеві бюджети опинилися перед фактом практично повного знищення будь-якого самоврядування. Основна причина цього — неможливість прийняти бюджет на місцях до моменту прийняття головного, державного, і хронічна недостача грошей — практично всі доходи місцевих бюджетів ідуть на зарплати. За інформацією Асадчева, зараз на поточні витрати міст іде 81—90% їхніх доходів, замість звичайних 75%. Природно, що при такому розкладі на якісь планові проекти чи невідкладні потреби грошей не залишається. Необхідні два мільярди плюс один, уже доданий урядом, покриють, на думку Асадчева, ці потреби.

Бюджетні проблеми гальмують розвиток не лише тих міст, які традиційно живуть за рахунок держдотацій, але й міст-донорів. У число останніх входить навіть столиця. Щоправда, згадавши про неї, Асадчев зазначив, що міська влада повинна дещо стримати свій апетит, розподіляючи гроші. На його думку, приклад неадекватного підходу — фінансування столичного футбольного клубу «Арсенал», якому виділено 50 млн. гривень. Асадчев вважає, що це безглуздо: «все одно не зможе конкурувати з Ахметовим чи братами Суркісами». Набагато краще було б побудувати на ці гроші дитячі спортивні майданчики.

Чи не полягає насправді проблема не в недостатності фінансування, а саме в банальному розбазарюванні, як у містах, так і в селах? Проте про це парламентарії говорять рідко. У передвиборний період у їхньому середовищі дуже модно говорити про підтримку села та сільськогосподарських товаровиробників. Мода придбала майже характер пошесті в зв’язку з майбутнім вступом України до СОТ. Як відзначив Асадчев, «СОТ — це добре, це найбільш капіталомісткий ринок», але наші виробники виходять на нього непідготовленими. Врятувати їх від можливої інтервенції іноземного продовольства, на його думку, може хіба що хороше держпідживлення. Але СОТ із нею якраз і бореться, виступаючи за зниження дотацій. Щоб і вовки були ситі й вівці цілі, народний депутат вимагає розібратися з ПДВ, а також повернути право працювати на єдиному податку сільгосппідприємствам, в чиєму обсязі робіт і послуг 50% припадає на сільгосппродукцію (замість 75%, як зараз).

Питання в тому, скільки ще часу може зайняти бюджетна дискусія. Конфлікти між виконавчою й законодавчою владою можуть призвести до того, що бюджет так і залишиться неприйнятим, а значить, бізнес-клімат уже вкотре погіршиться, й у результаті постраждає не лише село. Як відзначив в. о. глави бюджетного комітету Людмила Супрун, якщо бюджет не буде прийнято, то навіть і парламентські вибори не зможуть розпочатися. Це також ніяк не можна буде назвати позитивним сигналом для внутрішніх і зовнішніх інвесторів.

Проте незважаючи на всі бюджетні «нестиковки», Супрун упевнена, що відповідний закон на 2006 рік буде прийнято до кінця нинішнього року: «Залишилося ще трохи, щоб його (уряд. — Авт. ) переконати». Але водночас міністр фінансів Віктор Пинзеник, говорячи про свою готовність до бюджетних компромісів із Верховною Радою, зазначав, що волю до цього повинні виявити й парламентарії. Він також заявив, що якщо комусь не подобається, як уряд у проекті бюджету розподілив кошти, то можна запропонувати й іншу схему розподілу витрат, але головне, щоб при цьому не забули і про додаткові прибутки. Пинзеник також підкреслив, що відсутність бюджету означає неможливість реалізувати економічну політику в наступному році, включаючи і соціальні питання. Уряд, за його словами, не зможе, як планував, збільшити розмір мінімальної заробітної плати і пенсії.

Миролюбний характер у ході бюджетного процесу демонструє і прем’єр- міністр Юрій Єхануров: «Я готовий на все, що завгодно. Єдине питання — 2,5—2,6%-ний розмір дефіциту бюджету». За його словами, Президент також ретельно відстежує бюджетний процес, підтримуючи позицію свого уряду. А це вже важка артилерія. Словом, суперечка серйозна. Може, і користь від неї буде, якщо істина знайдеться? Головне, щоб до Нового року...

ДО РЕЧI

Учора глава Київської міської держадміністрації Олександр Омельченко повідомив, що завдяки проведенню «цивілізованого пікету» Асоціації міст України «міністерства, відомства та бюджетний комітет Верховної Ради знайшли п’ять мільярдів гривень (вони й були, але були сховані) для зміцнення соціальної сфери»... За словами Омельченка, в. о. голови бюджетного комітету Людмила Супрун вважає, що таким чином кошти, що виділяються місцевим бюджетам із держбюджету на покриття витрат із делегованих повноважень, виросли на 12%. Як сказав київський мер, новий варіант держбюджету-2006 розглядатиметься 15 грудня.