«Момент істини»

Рівно через місяць після того як у «Дні» вийшов матеріал про «санітарну норму» в три зареєстровані у ВРУ антикорупційні законопроекти, депутати осилили перший законопроект — №2207 Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» (щодо підсилення прозорості закупівель підприємств).  «Тепер «пиляти» бюджет стане важче, а контролювати закупівлі — легше», — прокоментували в Центрі протидії корупції.  Там з впевненістю заявляють учорашнім голосуванням депутати зберегли для України 250  мільярдів гривень. Мовляв, завдяки прозором державним закупівлям ця сума буде використана справді з користю громадян, а не «казнокрадів», які сидять на тендерних потоках. Суть законодавчих змін, передбачених законопроектом №2207, проста —  держпідприємства можуть і далі не проводити тендери, але мають публікувати дані про те що вони купили, у кого і за якою ціною.

Народний депутат Михайло Хміль у своєму аканті в соціальній мережі «Фейсбук» вже назвав сьогоднішнє голосування «моментом істини». Заперечити таке визначення важко. Але і коректні висновки з цього моменту робити  зарано. Адже на учорашньому засіданні депутати відмовилися прийняти інший закон із так званого «Реанімаційного пакета», який вимагає громадськість. Йдеться про Законопроект №3378. яки відкриває доступ до реєстрів нерухомого майна. Лише 207 депутатів наважились підтримати законодавчі зміни, за якими, як стверджують фахівці, живе увесь цивілізований світ, зокрема Великобританія.  Інші ж 82 з зареєстрованих в залі, схоже, побоялись «рейдерів» і «публічності».

Хоча ще минулої осені законопроект №3378 не викликав таких «побоювань» у депутатів, радше навпаки — його називали шансом захистити своє майно від посягань («Законопроект №3378 — тест на європейськість українського парламенту», «День» від 9 жовтня 2013 року). Та й зрештою авторами  законопроекту є представники усіх парламентських фракцій — Віктор Чумак («УДАР»), Оксана Калетник (Комуністична партія України), Леся Оробець (Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»), Михайло Головко (Всеукраїнське об’єднання «Свобода»), Юрій Дерев’янко (позафракційний) та Сергій Тігіпко (Партія регіонів). Що ж сталось учора та чи повернуться депутати до питання відкриття реєстру нерухомого майні в Україні — ще належить з’ясувати...

 А напередодні  цього засідання ВРУ «Дню» вдалось поспілкуватись в тому числі на тему протидії корупції в державних закупівлях з новопризначеним заступником Міністра економічного розвитку та торгівлі Павлом Качуром. Як відомо в Міністерстві боротьбу з корупцією у держзакупівлях визначили пріоритетом №1. і вже навіть розробили новий закон Про здійснення державних закупівель. Ознайомитись з яким можна на сайті відомства.

— Прозорі державні закупівлі — це один з трьох пріоритетів роботи Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Я б сказав, що це — пріоритет «№1». Йдеться про гроші, які вже зібрані до бюджету. Але які через непрозорий механізм державних закупівель витрачаються неефективно, бо осідають у кишенях корумпованих чиновників.

...Не хочу прив’язуватись до цифр, розрахунки громадських активістів зокрема є у відкритому доступі, але скажу, що суми відмивання на тендерах коштів з держбюджету справді вражаючі.

З ТАКИМ ПЛАКАТОМ УЧОРА ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ ПРИЙШЛИ ПІД ВЕРХОВНУ РАДУ «ПІДТРИМАТИ ПАРЛАМЕНТАРІЇВ У ЇХ БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ»

 — Виступаючи перед аудиторією форуму «Виклики часу» в МІМ-Київ міністр економічного розвитку та торгівлі Павло Шеремета декілька раз наголосив, що вважає за доцільне ліквідувати Державну інспекцію України з контролю за цінами, яка підпорядковується Мінекономрозвитку. У мене запитання — а що тоді ви збираєтесь робити з природними монополіями: як будете регулювати ціни на електропостачання, водопостачання тощо?

— Монополії, не лише природні, — це велика проблема в Україні. Ринки, регіональні зокрема, контролюються однією-двома компаніями. Йдеться і про продовольчі ринки, і про енергетичний. Регулювання діяльності таких компаній в Україні дуже слабке. Можливо, вона навіть одна з найслабших у світі. Ні для кого вже не секрет, що приватні власники компаній, які утримували монопольне становище на ринку, значною мірою контролювали дії регулятора. Тому, передусім, нам потрібно посилювати інституційну спроможністю держави в регулюванні монополізованих ринків. Щоб регулятор був справді незалежний і виконував ті функції, які належить. Йдеться і про Антимонопольний комітет, і про Державну інспекцію України з контролю за цінами тощо.

Великі монополії потрібно повернути у сферу регулювання. Або ж прийняти рішення про їх розподіл, щоб ринок був конкурентним, а відтак саморегульованим.

Насправді, ми дуже обережно ставимось до заяв про те, що ми щось там скасуємо, чи щось ініціюємо. Кожен крок потребує чітких прорахунків і комунікації з людьми.