Мотор і пальне інфляції

Не хотілося б починати аналіз складових інфляції на початку року з заклику: давайте говорити про цей показник як про покійника — або лише щось добре і приємне, або нічого. Однак інакше не можна. Треба пам’ятати, що необережно названа цифра проникає навіть до підсвідомості і починає керувати діями громадян. Торговці на базарі враз підвищують ціни, а підприємці закладають названий і навіть більший процент до собівартості продукції. Це ж бо працює інфляційна пам’ять українців, які у 1993 році пережили зростання цін на 10000%...

Тож почнемо з приємного. Особливості зростання споживчих цін у січні були сприятливими для економіки. Розгону інфляції не відбулося. Цінова хвиля грудня (2,4%) спала до 1,7% у січні. Отож гальмування зростання споживчих цін у першому місяці цього року було більш істотним, ніж торік, коли у порівнянні із грудневим показником інфляція уповільнилася лише на 0,1% (з 1,5% до 1,4%). Однак січнева інфляція була вищою, ніж середня за цей місяць у 2001—2004 роках на 0,35% і на 0,3%, ніж у січні минулого року. Та все ж вона була меншою на 0,34%, ніж середня за роки економічного зростання (2000—2004 рр.) та на 2,9 % меншою, ніж у січні 2000 року. Інфляція у січні була меншою, ніж очікувалося. Цьому сприяло скорочення грошової маси у четвертому кварталі минулого року (на 3,5%). Розширення грошової пропозиціі після збільшення дефіциту бюджету було нейтралізовано введенням кредитних стель, блокуванням строкових депозитів та продажем валюти. Сподіваюся, цей жахливий сюжет не буде протиражований у подальшій історії банківської системи.

Монетарний вплив майже кризового минулорічного грудня на зростання споживчих цін у січні теж був відносно обмеженим — приріст грошової маси становив лише 0,4% проти 7,6% у грудні 2003 року. Стримували інфляцію січня і ті зміни, які відбулися за цей місяць у структурі грошової маси. Темпи нарощування депозитів фізичних осіб були дуже високими — 6,3% проти 3,7% у січні торік. Це зменшило тиск на ціни споживчого ринку. Позитивний вплив на уповільнення інфляції справило і посилення обмінного курсу гривні, яке було більш суттєвим, ніж у січні 2004 року (15 пунктів проти 4 пунктів). Падіння інфляційних та девальваційних очікувань населення в стартовому місяці року теж позитивно вплинуло на гасіння грудневої інфляційної хвилі. Приємною несподіванкою стало те, що ціни виробників промислової продукції за місяць майже не зросли — 0,2%. Це покращує перспективи цінової стабільності. Але водночас може бути однією з ознак подальшого уповільнення темпів зростання промисловості.

Однак інфляція січня все ж таки була вище відповідної минулорічної, тому що зменшення монетарного тиску на ціни, яке спостерігалося у четвертому кварталі (- 3,5% грошової маси) не повністю компенсувало зростання тиску у третьому кварталі (+13,7% збільшення грошової маси проти 9,1% у відповідному періоді 2003 р.) і було не повністю «розряджене» в інфляції останнього кварталу минулого року (6,2%). Підвищений інфляційний фон січня підтримувався збереженням минулорічної тенденції росту продовольчих цін, і перш за все на продукцію тваринництва (2,3% проти 1,4% у січні 2003 року). Хоча ціни на послуги піднялися лише на 1% проти 2,3% у січні минулого року, цього виявилося замало, щоб надійно загальмувати загальну інфляцію споживчих цін, бо частка продовольчих товарів у споживчому кошику становить 63,3%, а послуг — лише 20,6%. Особливо нині турбує «м’ясна» інфляція — 2,3% проти 1,3% у січні 2004 року та 3% у грудні 2004 р. Можна навіть сказати, що товарний дисбаланс на ринку м’ясопродуктів залишається мотором інфляції.

Тож порівняльний аналіз змін споживчих цін у січні дає підстави зробити висновок про те, що можливе прискорення інфляції залишається суттєвим макроекономічним ризиком. Серед його факторів — рекордний для січня приток валюти і перспектива його подальшої інтенсифікації у зв’язку з посиленням поточного рахунку платіжного балансу, експансії іноземних інвестицій та зовнішніх запозичень. Окрім того, значними ризиками є також завершення «паузи» у підвищенні тарифів на послуги природних монополій (газ, електроенергія, комунальні послуги) та розгін цін на нафтопродукти, який розпочався у січні, але не відображений статистикою, оскільки припав на останню декаду місяця. Зафіксоване також нове підвищення оптових цін після січневої стартової анемії. Не виключено і подальше зменшення темпів ВВП, що може послабити наступну абсорбацію доходами існуючої надліквідності та ініціювати додаткове зростання споживчих цін. Урешті не можна не відзначити також ризик надмірної соціалізації бюджетних витрат. Навіть при бездефіцитному бюджеті виключна орієнтація видаткової частини бюджету на невиробниче споживання може (враховуючи менші ніж торік темпи зростання кінцевої продукції) прискорити інфляцію.

Утім найнебезпечнішим з усіх цих факторів я б назвав провокування інфляційних очікувань, яке відбувається в атмосфері дискусії навколо корекції бюджету через невиважені заяви офіційних осіб — народних депутатів і навіть міністрів. Було б варто членам уряду утримуватися від епатажних заяв та інших вербальних сигналів засобам масової інформації, які породжують інфляційні та девальваційні очікування населення.

Як можна відповісти на ці виклики? Мабуть, Нацбанку було б доцільно продовжувати свою антиінфляційну політику (зберігати позитивні ставки рефінансування, тобто менші за рівень інфляції), а при наявності макроекономічних підстав (зростання ВВП, продуктивності праці, профіциту поточного рахунку) прогресуючими темпами посилювати обмінний курс гривні. Багато що залежатиме й від уряду. Він міг би розглянути доцільність поетапних та скоординованих змін у тарифах або навіть встановлення мораторію на їх перегляд до другого кварталу 2006 року, зорієнтувати діяльність Антимонопольного комітету на вивчення обґрунтованості підвищення оптових цін на продукцію підприємств-монополістів (зокрема на руду, мінеральні добрива, послуги комунального господарства тощо) і недопущення відповідних монопольних дій. Було б також доцільно до початку збиральних робіт сформувати резерв нафтопродуктів або нафти. Водночас уряд мав би стимулювати імпорт тих видів тваринницької продукції, щодо яких на ринку спостерігається певний дефіцит.

Однак найголовнішими завданнями урядової команди та парламенту є прискорення коригування бюджету в сторону зменшення дефіциту і збільшення частки внутрішніх джерел його фінансування, так само як розробка і дотримання такого графіку підвищення зарплат, пенсій та інших соціальних виплат, який виключатиме негативний вплив на рух коштів уряду на єдиному казначейському рахунку і різке коливання ліквідності у банківській системі. Крім того, урядові не можна допустити, щоб адміністративне цінове регулювання у регіонах було замінено на відсутність будь-якого впливу.

З урахуванням того, що і в Нацбанку, і в уряді не забуватимуть про свої обов’язки щодо цінового регулювання, можна вже зараз зробити деякі позитивні прогнози. У лютому та березні можливе подальше уповільнення росту споживчих цін. Ймовірність вписатися в річний нормативний сценарій інфляції, закладений в розрахунки бюджету на 2005 рік, становить більше 50%. Ймовірність мати інфляцію нижче 8% на сьогодні є поки що меншою за 50% .