Ми, нижче підписані…
Минулого тижня в Нікополі відбулася щорічна конференція трудового колективу ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». На порядку денному було лише два питання — підписання колективного договору та прийняття резолюції з приводу ситуації навколо підприємства.
При обговоренні колдоговору дискусії та суперечок не виникло. Крім уже чинних три роки преференцій, у ньому з’явилося кілька новіших позицій. Європейський метод розрахунку тарифних ставок, прив’язаний до рівня валового внутрішнього продукту. Три тисячі гривень кожному працівнику, який вперше одружується. Одноразова допомога дітям-сиротам, які приходять на завод, у розмірі середньої зарплати на підприємстві, і колишнім військовослужбовцям, які повернулися на завод, — півтори тисячі гривень.
Переконливо виглядає й уже діючий на підприємстві соціальний пакет, що становить основу колективного договору. Жінкам, які мають двох дітей у віці до 18 років, і самотнім матерям щорічно надають додатково оплачувану семиденну відпустку. До виплати п’яти тисяч гривень при народженні дитини на заводі вже звикли (до хорошого швидко звикаєш), але треба зазначити, що подібні умови не прописані в жодному з колективних договорів на території України. Вагітним жінкам пропонують на вибір — або сприятливіша робота, або можна піти в соціальну відпустку зі збереженням середньої заробітної плати на весь період вагітності. Багатодітним сім’ям виплачують щомісячну допомогу — 150 гривень на кожну дитину. Безвідсоткова позика в шість тисяч гривень виділяється на придбання житла, причому не тільки працівнику НЗФ, а на кожного члена його сім’ї. Отже, якщо сім’я з трьох осіб, допомога становитиме 18 тис. гривень (з огляду на нікопольські ціни на нерухомість, ця сума — вельми значуща підмога для придбання квартири). Чим більша сім’я, тим більше грошей вона отримає. Крім того, завод виділяє й безвідсоткові позики в розмірі п’яти тис. гривень на соціальні потреби, скажімо, на лікування або на усунення наслідків якоїсь НП, наприклад, пожежі. Працівникам підприємства, які живуть у приватному секторі або в будинках із пічним опалюванням, вугілля надається за 50% вартості. Пенсіонерам, ветеранам і сім’ям загиблих на виробництві, самотнім матерям і багатодітним сім’ям паливо виділяють безплатно. Щомісячна допомога в 150 гривень виплачується вдовам, вдівцям, опікунам, які виховують дитину. Працівники заводу та пенсіонери купують путівки в санаторно-курортні установи НЗФ всього за 10% їх вартості. При виході на пенсію працівникам виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу. Завод підтримує ветеранів війни і виділяє кошти на їхнє лікування, компенсує вартість добровільного медичного страхування працівників — оплачує близько 70% суми. Страховка ветеранів праці НЗФ повністю оплачується за рахунок підприємства.
Вельми промовистий перелік додаткових оплачуваних відпусток, якими користуються працівники підприємства. Два дні — батькові при народженні дитини. Три дні — молодятам, два дні — працівникам, у яких одружуються діти. Один день — при проводах в армію. Один день — обом батькам, які відправляють дитину в перший клас (раніше — тільки комусь одному). Три дні в разі смерті родичів одного з сімейної пари. Один день — обом батькам 11- класників — на урочисте вручення атестата про закінчення школи.
Зате при обговоренні резолюції трудового колективу з приводу ситуації, що виникла навколо НЗФ, атмосфера була досить вибуховою. «Жорсткі висловлювання» — це найбільш нейтральна характеристика того, що і як говорили люди при обговоренні резолюції. Ситуація на заводі виходить за всі допустимі рамки людського терпіння. І, як завжди буває, від загальної біди або загрози гуртуються лави. Резолюцію прийняли одноголосно. Вона відобразила всі негативні процеси, що обрушилися на завод у році, що минає. Опинившись у центрі реприватизаційного скандалу, коли права власності інвестора оспорюють у судах і ймовірність скасування підсумків приватизаційного конкурсу стає цілком реальною, півтори тисячі робітників приїхали минулого тижня до Києва та на Європейській площі почали чекати Президента. І він вийшов до них. Більш того, після зустрічі з Президентом і його висловлювань на підсумковій прес-конференції події почали змінюватися, як у калейдоскопі та з неймовірною швидкістю. Хвилю ентузіазму робітників, з одного боку, підтримує успішно проведена мирна демонстрація, а з іншого — безперервні атаки та випади ПФГ «Приват».
У резолюції «Про позиції трудового колективу ВАТ «НЗФ» міститься звернення до Президента України В.А. Ющенка, прем’єр-міністра України Ю.І. Єханурова, голови Верховного Суду України В.Т. Маляренка, секретаря РНБО України А.К. Кінаха, голови Фонду державного майна України В.П. Семенюк, керівників міністерств і відомств , СБУ, Генеральної прокуратури, ЦК профспілки гірників і металургів України, лідерів політичних партій, об’єднань і блоків. У резолюції наголошується, що «завод живе під постійною загрозою силового захоплення». «Нестабільність відносин власності призводить до гальмування реалізації масштабних інвестиційних програм, відмови постачальників і споживачів від укладення довгострокових контрактів, складнощів з отриманням кредитних ресурсів для розвитку виробництва. Судові рішення виносять із грубими порушеннями процедури, під тиском чиновників, із явно надуманих підстав, а іноді — на порушення базових норм Конституції і законів», — констатують робітники. Вони звертають увагу влади, що вже відбулися «спроби силового захоплення НЗФ, організованого 1 вересня групою «Приват» за підтримки корумпованих чиновників. Того дня тільки завдяки принциповій позиції робітників НЗФ і втручанню Президента України не сталося кровопролиття». Однак досі за цей злочин ніхто не був покараний. Більш того, в зверненні йдеться, що «після рішень господарських судів Києва та Дніпропетровська, ухвалених 9 і 12 грудня, нам ясно: метою реприватизаційної кампанії є не повернення НЗФ державі і не відновлення законності, а безплатна та безконкурсна передача заводу групі «Приват». Цими вердиктами нас намагаються примусити виконати рішення незаконних зборів акціонерів 30 серпня, що призвело до спроби захоплення заводу 1 вересня». У резолюції порушується питання про можливу змову проти НЗФ: «У незаконності зборів ми не маємо ані найменших сумнівів. Адже буквально 20 грудня Президент України підтвердив, що держава досі не має контрольного пакета акцій НЗФ, що означає: 30 серпня акцій у держави тим паче не було, а отже — державний представник не мав права реєструватися на зборах. Однак неправосудні рішення прийняті, і сьогодні вони відкривають дорогу до нового захоплення підприємства групою «Приват».
Судова влада в питанні НЗФ повністю дискредитувала себе рішеннями 9 і 12 грудня, йдеться в резолюції. Судовий шлях вирішення проблеми завів ситуацію у глухий кут. Єдиним виходом із неї є укладення мирової угоди між державою та власником за участю профспілок. На такому шляху наполягав трудовий колектив і жителі Нікополя, які зібрали 17 тисяч підписів під зверненням до Президента України».
У резолюції також наголошується, що трудовий колектив зацікавлений в укладенні мирової угоди, що передбачало б збереження нинішнього інвестора. Упевненість робітників у нинішньому власникові НЗФ заснована на досвіді створення та роботи на заводі ефективної системи відносин соціального партнерства між консорціумом «Придніпров’я» та трудовим колективом. Протягом п’яти років зростають обсяги виробництва, вкладаються масштабні інвестиції в модернізацію обладнання, зростає заробітна плата та зберігаються високі соціальні гарантії.
Трудовий колектив ВАТ «НЗФ» вимагає від представників влади не допустити чергової спроби силового захоплення НЗФ групою «Приват», для чого ввести мораторій на виконання судових рішень до розгляду справи НЗФ вищою судовою інстанцією країни — Верховним Судом України. Колектив також виступає за те, щоб розпочати переговорний процес із укладення мирової угоди між державою та власником НЗФ — консорціумом «Придніпров’я» за участю представників трудового колективу та профспілки гірників і металургів України. Робітники вимагають притягнути до кримінальної відповідальності суддів, які винесли неправосудні рішення та порушили Конституцію України.
Наприкінці резолюції йдеться, що конференція трудового колективу доручає профспілковому комітету ВАТ «НЗФ» «усіма можливими способами, враховуючи проведення переговорів, подачу позовних заяв в інтересах трудового колективу, масові акції й інші заходи, забезпечити захист інтересів трудового колективу та виконання перерахованих у цій резолюції вимог як основу для виконання умов колективного договору».
Рішучість працівників НЗФ пояснюється ситуацією, яка раз у раз стає схожою на воєнні дії: є «наші», є «загарбник». Невже владі досі не набридла ця «партизанщина»? Робочі НЗФ ясно дали зрозуміти, що втомилися від життя в стані перманентної оборони і вже не просять, а вимагають зупинити свавілля. «Ми звертаємося до профспілок підприємств гірничо-металургійного комплексу України, — йдеться в резолюції. — Брати- металурги! Феросплави — це хліб металургії. Тому «приватівська» монополія на феросплави обернеться бідою і для ваших підприємств, оскільки одна приватна структура отримає можливість шантажу всієї галузі та встановлення будь- яких цін на феросплавну продукцію. Така ситуація неминуче позначиться на позиціях робочої людини. Тому закликаємо вас підтримати позицію робочих НЗФ і не допустити встановлення в ГМК України монопольного диктату».
ПОЗИЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ НЗФ ПОВИННА БУТИ ВРАХОВАНА
Трудовий колектив ВАТ «НЗФ» вимагає:
«...Почати переговорний процес з укладення мирової угоди між державою та власником НЗФ — консорціумом «Придніпров’я» — за участю представників трудового колективу та профспілки гірників і металургів України»
Із резолюції конференції трудового колективу ВАТ «НЗФ»
23.12. 2005
Начальник цеху виробництва феросплавів ГАННОЦЬКИЙ Володимир Григорович:
— Ось уже рік колектив цеху працює в умовах політичної нестабільності. Думаєте, легко нам працювати, виконувати виробничу програму, щодня думаючи ще про те, що в будь-яку мить може виникнути необхідність у захисті заводу від непрошених гостей. Це неправильно. Ця війна не потрібна нікому. Я вважаю, що держава з інвестором повинні домовлятися — це буде краще рішення, це буде правильне рішення.
Плавильник феросплавів плавильного цеху №9 МIЩЕНКО Юрій Олексійович:
— Я так розумію, що нас ніхто не хоче слухати. При цьому страждає весь колектив нашого заводу. Удають, що нас слухають, але не прислухаються до нашої думки ні Президент, ні прем’єр. Нас наш інвестор влаштовує. Його ставлення до нас, моя заробітна плата — мене влаштовують. Тож якщо зараз почнеться конфлікт між владою та бізнесом — від цього постраждають усі. Тому, я вважаю, — треба сісти і мирно домовитися між інвестором, владою, бізнесом.
Заступник начальника плавильного цеху №9 СКРИПНИК Віктор Олексійович:
— Коли держава душить свій власний бізнес — це як? Завод щойно почав працювати, хорошу продукцію випускати. А його душать. Та такий завод треба захищати спеціальним законом. Якщо прийшов інвестор, — дати йому працювати. Ми ж не речі якісь, що нас можна перекладати з ящика в ящик! А поки завод переходитиме з рук в руки — від нього ж нічого не залишиться. І взагалі, які претензії до Пінчука? Що він зять Кучми? Та як на мій погляд: хоч сват, хоч брат. Ми з ним працюємо — нормально. Хай і держава домовиться. Наш інвестор із профспілками працює в дуже тісному контакті. Наш колективний договір один із кращих у галузі. Та хіба можна цього не враховувати?
