На чому «в’їхати» до Європи?

Чи може Україна успішно асоціюватися з Європою, керуючись старими правилами для автотранспорту? Дискусія, проведена днями громадською радою при Держпідприємництві, дала на це запитання негативну відповідь і продемонструвала великий інтерес, який проявляють громадські організації транспортників до законопроектів про автомобільний транспорт і про перевезення на таксі. Цікаво, що ці проекти ріднить спільна особливість: держава декларує в них, що регулюванням відповідної діяльності віднині зможуть зайнятися саморегулювальні організації, що об’єднують транспортників. Один з ідеологів цих законопроектів директор департаменту автомобільного транспорту Мінінфраструктури Дмитро Пєтухов упевнений, що ухвалення закону про перевезення на таксі (він зараз проходить внутрішнє узгодження в міністерстві) приведе до виведення ринку з тіні. Він повідомив, що сьогодні на цьому  ринку лише 23%  водіїв  (51 тисяча автомобілів) мають ліцензійні картки. «169 тисяч водіїв (77%), як ми вважаємо, — говорить Пєтухов, — це нелегали». Що передбачає законопроект? За словами директора департаменту, серед новацій  дозвіл на таксі, що надає право на перевезення пасажирів у межах адміністративно-територіальної одиниці. Його вартість — одна мінімальна зарплата, тобто 1147 гривень. Через рік після набуття чинності закону дозвіл подорожчає в 10 разів і становитиме 10 мінімальних зарплат, а через два роки — 50 «мінімалок» і так далі відповідно до спеціальної таблиці. (Чи зможе новачок узагалі прорватися на цей ринок?)

У законопроекті, як вважає Пєтухов, чітко прописані права й обов’язки водія таксі й пасажирів, їхня відповідальність за порушення правил перевезень. Запроваджуються вимоги до автомобілів. Це наявність справного таксометра й, на задньому правому пасажирському склі, тарифів. Пєтухов розповідає й про штрафи для водіїв. За роботу без таксометра — 1700 гривень, надання послуг на машині, що має ознаки таксі, але не внесена до єдиного реєстру (нелегал) — 8,5 тисячі гривень (з обов’язковим оплатним вилученням транспортного засобу), невідповідність показників таксометра тарифній сітці на борту — 1700 гривень.

«У законі прописане, — з гордістю говорить глава департаменту, — обов’язкове розміщення стоянок таксі». На інформаційно-диспетчерську діяльність потрібен буде дозвіл. Вражають і покарання для відповідних служб, що проштрафилися. За передання замовлення нелегальному таксі — 17 тисяч, за роботу без дозволів — 17 тисяч.

Але заступник голови Держпідприємництва Олег Шейко, закликаючи транспортників дотримуватися і європейських, і «звичайних» стандартів безпеки,  наполягає на тому, що в новому законодавстві мають ужитися «реальне регулювання цього ринку» і його «максимальне наповнення суб’єктами господарювання». Пропонуючи розв’язати проблему взаємин підприємців, які працюють на цьому ринку, й контролюючих органів, чиновник все ж таки сумнівається, наскільки учасники ринку готові до саморегулювання і як вони зможуть впливати на порушників.

«Якщо ми сьогодні не готові, а я думаю, що в повному обсязі (не готові. — Авт.) — це однозначно, то потрібен нормальний план, як прийти до системи, коли ми зможемо самі регулювати цей ринок». Проте глава громадського комітету транспортної безпеки Юрій Папіровий, мабуть, з тезою про неготовність не згоден. За його словами, навіть сам доступ на ринок має бути обумовлений членством у саморегулювальній організації, що несе відповідальність за своїх членів і контролює їхню діяльність.

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України вважається саморегульованою. Її віце-президент Леонід Докіль інформує, що Україна — це єдина в світі країна, яка вже впровадила у себе абсолютно лібералізований підхід до міжнародних перевезень. «Ти сьогодні придбав автомобіль, завтра сів на нього й спокійно поїхав за кордон — ніхто тобі не заважає, — розповідає він. — У всьому світі такої практики немає». Водночас він наполягає на тому, щоб і в Україні поширили практику Євросоюзу, що й передбачено проектом закону про автомобільний транспорт. Він також не в усьому підтримує «штрафну» політику авторів законопроекту й називає «абсурдним» штраф у 80 тисяч гривень за невчасну сплату штрафу. Якщо перевізник сам сидить за кермом, то для нього це абсолютно непідйомна цифра, говорить віце-президент саморегульованої організації.

Хтось з учасників дискусії передав журналістам записку, в якій просив відобразити у своїх матеріалах не лише схвальні, а й критичні висловлювання. І вони не змусили на себе чекати. Віце-президент Асоціації підприємств інфраструктури транспорту Олексій Давидов вважає: сьогоднішній ринок відрегулював співвідношення якості й вартості перевезень таким чином, що тарифи на перевезення невиправдано знизилися. Через це перевізники не мають можливості оновлювати рухомий склад. Він зазначає, що до цих законопроектів не додано аналіз, що демонструє, як нові закони в цих умовах позначаться на безпеці пасажирів.

«За низьких тарифів не може бути нормальної безпеки, — продовжив  тему віце-президент Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників Володимир Вакуленко — У транспорт треба вкладати гроші». Експерт вважає, що у зв’язку з нерентабельністю в країні втрачено ринок внутрішніх перевезень, і пропонує створити програму розвитку автотранспорту. Його лякає передбачена в законі вимога щодо впровадження в автобусах ременів безпеки. Чи можна буде її виконати, якщо значна частина автобусного парку ще радянського виробництва? Та й де взяти на це кошти перевізникові-водієві? Підвищувати вартість проїзду? Як відреагують на це пасажири, які не завжди сприймають вимоги безпеки? Чи не стануть менше їздити... Через подібні не до кінця продумані заходи й з’являються на транспорті нелегали, зазначає Вакуленко.

    Голова Професійного союзу таксистів Василь Попік підтримує новий закон про таксі, але далеко не в усьому. Наголошуючи на необхідності боротьби з нелегалами, яких у країні, на його думку, 95%, він дивується, навіщо замінювати ліцензії  дозволами, й каже, що члени його організації погодяться з цим лише в тому випадку, якщо дозвіл видаватимуть за заявочним принципом і він стане власністю таксиста з правом продажу, оренди, спадкоємства. Він також проти того, щоб тарифи для таксі встановлювали місцеві органи влади («чим далі від Києва, тим більше корупції, вона просто зашкалює»).  А хтось з місця йому заперечує: «Усе якраз навпаки». Але Попік наполягає: сьогодні у автобусників чехарда з тарифами, які встановлюють місцеві чиновники. Щоправда, для них він теж знаходить застосування сил: «Ніде немає стоянок для таксі. Нехай побудують і встановлюють тарифи, регулюють їх за схемою, рекомендованою Мініфраструктури».