На Чорнобильській атомній почали будівництво ядерного могильника

На території Чорнобильської атомної електростанції стартувало будівництво сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). Про це повідомила прес-служба ЧАЕС. За її даними, генеральним підрядником виступить американська компанія Holtec International. А будуватимуть сховище  дві українські компанії: ТОВ «ЮТЕМ-інжиніринг» і корпорація «Укртрансбуд». Вони в серпні 2014 року уклали контракт з Holtec International щодо виконання монтажних, будівельних і пускових робіт.

«Паралельно з цим ведеться розробка проектів виконання робіт, оформляються відповідні допуски, і вже в середині листопада почнуться масштабні роботи з продовження будівництва СВЯП-2. Одночасно протягом жовтня-грудня 2014 року буде проведено роботи з обстеження і випробування існуючого обладнання, яке було встановлене і змонтоване попереднім підрядником будівництва СВЯТ-2», — повідомляє прес-служба ЧАЕС. Передбачається, що сховище здадуть в експлуатацію в листопаді 2015 року.

Нагадаємо, що будівництво СВЯП-2  здійснюється в рамках програми з виведення з експлуатації блоків Чорнобильської атомної електростанції. Створення такого сховища є обов’язковим пунктом міжнародного договору. Варто також зазначити, що буде доопрацьовано й модернізовано вже існуючі сховища з метою підвищення безпеки. Усі процеси поводження з тепловидільними збірками (ТВЗ), зокрема приймання, вивантаження, різання, сушіння, пакування, герметизацію і переміщення на тривале зберігання, буде повністю автоматизовано.

Які плюси  й мінуси отримає Україна від будівництва ядерного могильника? І  які підводні камені на цьому шляху  виникають? Про це «День» запитав  у експертів.

КОМЕНТАРІ

Валерій БОРОВИК, голова правління альянс «Нова енергія України»:

— Однозначно, в цьому більше плюсів для України. Зараз відпрацьоване ядерне паливо ми повинні везти до Росії і  за велику ціну тимчасово його зберігати.

В Україні була наймасштабніша катастрофа на ядерному об’єкті у світі, і зараз у нашій країні є території, забруднена такими відходами. Від цього факту нікуди не подітися. І його треба використовувати, аби здобути незалежність в питанні  зберігання ядерних відходів в РФ. Якщо завтра Росія скаже «ні», то що нам робити з відходами? Зберігати відкритим способом?

Щоправда, будуючи цей ядерний могильник, необхідно вивчити всі можливі ризики і  запобігати їх появі. Наприклад, чи  справді його мають намір будувати на землі під бетонними стінами? Наскільки це небезпечно? Друге питання — розв’язання ядерної проблеми має бути не на 10-20 років, а на триваліший період. Третє — чи не стане цей  ядерний могильник місцем збирання  ядерних відходів з усього світу? Відповідь, вочевидь, має дати парламент, а не виконавча влада.

Я не думаю, що зараз час брати на себе відповідальність і зберігати ядерні відходи з інших країн. Загалом, слід вивчити, як регламентується в законодавчій базі діяльність таких небезпечних об’єктів, і на її підставі ухвалювати рішення. До того ж важливо запросити незалежних фахівців, які не пов’язані з ядерним лобі США і Франції, які допоможуть визначити місце і  технології будівництва такого сховища.

Тетяна ТИМОЧКО, голова «Всеукраїнської екологічної ліги»:

— Будівництво централізованого сховища ядерного палива — питання не одного дня. Його порушують останні 10 років. Це пов’язано з тим, що 2007 року  державна дума РФ ухвалила закон про те,  що з 2012 року заборонить завезення на територію Росії ядерних відходів з інших країн. Кожну країну повідомили заздалегідь, що вона має побудувати в себе централізоване сховище для відходів. Тоді розпочалася дискусія в Україні, яким має бути сховище. Громадські екологічні організації виступали проти будівництва сховища в зоні відчуження ЧАЄС. Це мільярдні витрати з державного бюджету на новий ядерний об’єкт, який назавжди знищить перспективи розвитку цієї території. Водночас при кожній ядерній станції є тимчасові сховища для ядерних відходів. Ми пропонували їх реконструювати і модернізувати, аби перетворити на пристанційні сховища  ядерних відходів. На це є кілька причин. По-перше,  переміщення ядерних відходів від станції до єдиного сховища дуже небезпечний процес. У дорозі важко забезпечити дотримання технологічного процесу і виконавчої дисципліни. По-друге, існує загроза терористичних актів. А на атомних станціях умови є, і їх можна доопрацювати. Саме тому ми наполягаємо: для України технологічно і  екологічно вигіднішим є  будівництво пристанційних  сховищ  ядерних відходів. А те, що пропонується, — це чергова спроба вкласти державні кошти абсолютно безконтрольно від громадськості. Адже цього проекту  уряд не оприлюднив, його професійного і широкого обговорення за участю громадськості не було. Хоча наша Ліга й ініціювали ці обговорення.  Але  уряд не  звернув на це уваги. Зараз в України немає навіть коштів на це будівництво. Зараз ми написали листа  КМУ з пропозицією провести обговорення цього проекту будівництва. Не знаю, на якій стадії нині цей проект. Але попередні  варіанти проекту, які ми могли отримати і розглянути (офіційний уряд ніколи  не пропонував ці проекти для обговорення), свідчать про те,  що потужність сховища перевищувала  в рази кількість ядерних  відходів, яку Україна виробить  протягом наступних 50 років. Мене це дуже насторожує. Адже зайві потужності можуть підштовхнути до думки про можливість зберігання відходів не лише України, а й  інших країн. І це найгірше.