На днi споживчого кошика
Чому в країні погано використовується трудовий потенціал
Настав час змінити наше ставлення до функціонування та відтворювання робочої сили, що досі формується за залишковим принципом — як кінцевий результат виробництва. «Це соціалістичний підхід до розуміння вартості робочої сили, який у контексті ринкових реформ уже не відповідає вимогам сьогодення», — заявив перший заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий, виступаючи на науково-практичній конференції в Києві.
Кажучи про позитивні тенденції останнього часу на ринку праці, він нагадав, що кілька років тому на одне робоче місце в середньому по Україні претендували 15 осіб. А зараз — п’ятеро. Щоправда, термін пошуку роботи ще залишається досить тривалим — дев’ять місяців. Профспілки стурбовані тим, що за роки структурних змін і економічних реформ сталося істотне скорочення чисельності найманих працівників і рівня зайнятості населення. Якщо 10 років тому на українському ринку праці було понад 25 млн. найманих працівників, то зараз їх лише 14,6 млн.
Інша проблема — низький рівень використання робочої сили в Україні. Статистика із заробітної плати свідчить про те, що лише трохи більше нiж 50% працюючих зайняті повний робочий день. Такої ситуації немає в жодній країні на пострадянському просторі. На думку профспілок, роботодавець має нести економічну відповідальність за недовикористання трудового потенціалу на підприємстві. Для цього може бути застосований інструмент, аналогічний умовам оренди землі: якщо взяв землю і не використовуєш її, то йди геть.
На конференції відзначалося також зниження якості робочої сили в країні. Якщо людина приходить на виробництво після дев’яти місяців, проведених у пошуках роботи, то вона неминуче декваліфікується. З іншого боку, кваліфікованих працівників, які перейшли з виробництва в інші сектори економіки, дуже важко повернути назад.
Якість робочої сили має і фізіологічні характеристики. Згідно з нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я, людині необхідно споживати не менше 2800 кілокалорій на добу. А в Україні споживчий кошик розрахований на 2564 кілокалорії, тобто при зарплаті на рівні прожиткового мінімуму людина помітно недобирає до мінімальної фізіологічної норми. І зараз у країні розробляють нову структуру споживчого кошика. Вона враховує нові реалії: і медицина вже фактично платна, і житло не надається безкоштовно. Ці чинники слід закладати у вартість робочої сили. Не треба забувати, наголошували на конференції, і про те, що працівник повинен утримувати не лише себе, а й непрацездатних членів сім’ї. Тому в усьому світі до вартості робочої сили закладається і так званий коефіцієнт сімейного навантаження.
На конференції прозвучало застереження, що не можна розраховувати на отримання високої продуктивності і якості праці, закладаючи у вартість робочої сили абсолютно недостатні ресурси для її відтворювання. «Поки ми не змінимо ставлення до якості української робочої сили, розраховувати на те, що вона буде конкурентоспроможною, не доводиться», — застерігає Осовий. З його слів, поки що наш бізнес «довикористовує» трудовий потенціал, створений за радянських часів. Але цей ресурс не нескінченний: новітні технології вимагають іншого рівня підготовки фахівців. Згідно зі статистикою, в Україні кожен працюючий у середньому проходить перепідготовку один раз на 12 років. Цього явно недостатньо для того, щоб не відставати від потреб виробництва (західний стандарт перепідготовки — один раз на три роки).
Щоб вирішити цю проблему, в результаті переговорів профспілок і уряду була видана постанова, згідно з якою роботодавець, який виділяє кошти в розмірі 2% від фонду заробітної плати на перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, має право зараховувати відповідні витрати на валові витрати. Тим самим було створено економічний механізм стимулювання, підвищувалася конкурентоспроможність окремого виробництва й економіки загалом. Але життя не стоїть на місці, і на конференції порушували питання про те, щоб збільшити зазначений норматив до 3—4%.
Невідповідність між умовами праці та можливостями відтворювання робочої сили призводить до того, що щорічно втрачають працездатність 80 тисяч українців, і сьогодні когорта інвалідів нараховує 2,5 мільйона осіб. Тому ситуація з трудовими ресурсами в країні щороку дедалі більше загострюватиметься. І однією з головних ініціатив профспілок стала пропозиція створити в країні середньострокову національну програму розвитку та збереження трудового потенціалу.
