На Грушевського... «варився» газ

Кого в нашій країні не хвилює, якою буде ціна газу для населення? І те, що прем’єр-міністр Володимир Гройсман останнім часом неодноразово заявляв, що ця ціна не повинна і не буде підвищуватися,  безумовно, добре працює на його рейтинг. Така заява очільника уряду прозвучала наприкінці минулого тижня і в Миколаєві, де він проводив селекторної наради з питань підготовки підприємств паливно-енергетичного комплексу, житлово-комунального господарства, об’єктів соціальної сфери та інфраструктури до осінньо-зимового періоду.

«Уряд не підтримує жодних підвищень ціни на газ у країні на новий опалювальний сезон», — чітко сказав прем’єр і наголосив, що об’єктивних підстав для підвищення цін немає. Чи означають ці слова, що саме так і буде? Ось на це запитання поки що чіткої відповіді немає.

На підтвердженні цієї думки нагадаємо, що вже наступного дня після процитованої вище заяви Гройсмана з’явилася беспрецендентна заява бенефіціара газових цін — НАК «Нафтогаз України», в якому компанія просить Міністерство енергетики і вугільної промисловості оприлюднити ціну на газ для населення на новий опалювальний сезон.

«Публікація офіційної ціни потрібна для початку договірної роботи з теплопостачальними організаціями», — зазначають у компанії і  нагадують, що  традиційне укладення нових договорів з теплопостачальними організаціями на новий опалювальний сезон починається у липні, що дає змогу уникнути затримок з постачаннями газу на початку опалювального сезону. У прес-службі НАК наголошують, що своєчасна публікація ціни — обов’язок Міненерговугілля, передбачений постановами уряду.

А далі — ще крутіше. «Ціни на газ для населення не залежать від розрахунків чи бажання «Нафтогазу». Ми повинні застосовувати ціну реалізації газу, визначену постановою Кабінету міністрів №187. Згідно з цим документом, ціну на газ на наступний сезон повинно розраховувати і публікувати Міненерговугілля до 1 липня» — наполягають у відомстві Андрія Коболєва, де чудово обізнані з тим, що вариться в цей конкретний момент на урядовій «кухні».

Звісно, Міненерговугілля, як і прем’єр-міністр,  теж вважає неприйнятним підвищення ціни газу для населення і комунальних споживачів. Річ у тім, що в червні цього року воно провело відповідні розрахунки і, так само, як «Нафтогаз», визначило, що газ з 1 жовтня мав би подорожчати на 19% і коштувати 5873 гривні за тисячу кубометрів (без ПДВ).

Але віце-прем’єр Володимир Кістіон доручив міністерству знайти можливість не створювати додаткових проблем українським громадянам. При цьому в Міненерговугілля дійшли висновку, що для визначення ціни газу був з невідомих причин, як сказало «Дню» джерело в будівлі на Хрещатику, неправильно взято розрахунковий період (останні 12 місяців) для визначення ціни газу.

Але Україна може купувати в Європі необхідні їй для забезпечення потреб населення і теплокомуненерго 3,7 мільярда кубометрів газу і закачувати їх до підземних сховищ не цілий рік, а лише у квітні-вересні, коли ціни на ринку найнижчі. Тому міністерство розробило відповідні зміни до згаданої урядової постанови і узгодило їх з усіма відомствами.

В основу поклали ціну імпортного європейського газу у квітні-вересні 2016 року і в травні-липні 2017 року. Розрахунок засвідчив, що перевищення в закупівельній ціні не потребує підвищення цін для населення і теплокомуненерго (4,5%). А постанова №187 передбачає, що в разі, якщо закупівельна ціна не перевищує 10%, то ціна для споживача не змінюється. Урядовий комітет підтримав цю пропозицію. Було проведено консультації з офісом МВФ у Вашингтоні. Там запропонували не поспішати і пошукати додаткові аргументи. І їх таки знайшли.

За словами джерела, імпорт необхідного об’єму газу може розраховуватися за схемою «хаб плюс». І це правильно, тому що газ потрібно ще транспортувати від хаба до кордону України. Ціна для цього газу вийшла 5815 гривень (без ПДВ) за тисячу кубометрів. Зараз діє ціна 4942 гривні.

Але більшу частину газу, використовуваного населенням і теплокомуненерго, дає все ж таки «Укргазвидобування» — 13,9 мільярда кубометрів. Якщо взяти і для цього газу ціну хаба — $188,2 і відняти від неї $50,4 (вартість транспортування, включаючи плату за вхід і вихід з ГТС європейських країн). У цьому разі отримуємо ціну газу за схемою «хаб мінус», тобто 3670 гривень. Виходить, витрати «Нафтогазу» на придбання 13,9 мільярда кубометрів мають становити трохи  більш як 51 мільярда гривень. У результаті обидва джерела склали і вивели середню ціну тисячі кубометрів отриманого міксу — 4120 гривень або $154,6. «Який вивід із цих розрахунків, — запитує джерело і відповідає: — ціну потрібно не підвищувати, а знижувати».

Якщо хтось із читачів встиг покласти надії на схему «хаб-», то ми вимушені його розчарувати. Було б дуже дивно, аби для вугілля могла існувати схема «хаб+», а для газу запровадили «хаб-». Тоді потрібно змінювати і вугільну ціну, а за нею, як відомо, доходи олігархів. Їх, звичайно, чіпати не можна. Тим паче, що прем’єр не говорив про зниження цін. Для цього, найімовірніше, як і для підвищення, «причин немає».

Отже, в міністерстві одночасно розробили ще один варіант. Відповідно до нього віртуальні розрахунки за транспортування залишаються, але за рахунок зміни періоду закупівлі і закачування газу до сховищ  ціна цього міксу підвищиться до 5184 гривень за кубометр або до $194,5. А це лише 4,5% до нинішньої ціни, що дає змогу залишити її без змін.

Але поки що рано радіти й з того, що газ хоча б не подорожчає ще більше. Останнє слово залишається за МВФ. До його київського представництва пішов лист, в якому українська сторона роз’яснює зміни до методики розрахунку імпортного паритету і що ціна газу для промислових споживачів залишається без змін, оскільки в Україні вже склався відповідний ринок.

Автори листа наголошують, що необґрунтоване підвищення ціни природного газу матиме негативні наслідки для всіх учасників ринку природного газу, призведе до соціального напруження в країні, а також може поставити під загрозу своєчасність проведення ремонтних робіт на підприємствах теплоенергетики і якість підготовки до опалювального сезону. На завершення звучить прохання підтримати проект постанови про зміни до згадуваної постанови № 187.

Тим часом у меморандумі з МВФ, як стверджують експерти, немає маячка, що зобов’язав підвищувати газові ціни. Немає і зобов’язання не передивлятися методику для їх визначення. Але як же можна таку важливу справу провернути, не маючи підтримки МВФ? Якщо без неї, гляди, Коболєв не те що до суду на уряд подасть, що він вже робив, а ще й в ООН поскаржиться: мовляв, мені нещасного мільйона на життя не вистачає, а народові, що жирує, мало ціну на газ не знизили...