Нафтогазові сценарії

Невдовзі навесні українським аграріям доведеться не лише сіяти ярові культури, а й пересівати третину площ, засіяних озиминою. У зв’язку з цим в найближчій перспективі знову стає надзвичайно актуальною проблема цін на нафтопродукти. Не випадково прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив Мінагропроду і Міненерговугілля здешевити пальне, необхідне для посівної кампанії. Але ще гострішою нафтова проблема може стати в разі загострення обстановки довкола Ірану, що невпинно нарощує свій ядерний потенціал. Аби вплинути на нього, Євросоюз, як відомо, оголосив ембарго на постачання нафти з цієї країни, яке повністю набуде чинності з 1 липня. У відповідь на це Іран погрожував припинити постачання нафти одразу після оголошення санкцій. Але, схоже, поки що свою загрозу реалізувати не поспішає.

Чого чекати Україні? У деяких ЗМІ вже й зараз з’являються матеріали з прогнозами, що лякають. Чи варто їм вірити? Заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев закликає ставитися до всіх експертних оцінок максимально виважено. Він уточнює: якщо ціна на нафту на світових ринках залишатиметься такою ж, як зараз, — 117—118 дол. за барель, то в Україні можна чекати лише невеликого зростання, щонайбільше 15—20 копійок на літр пального. «А вище, ніж 120 дол. за барель, вони навряд чи піднімуться, не бачу для цього підстав», — переконаний експерт.

Він каже, що короткі біржові коливання нафтових цін не відчуваються в Україні, оскільки і імпортери, і нафтопереробники, що постачають пальне на внутрішній ринок, купують нафту і нафтопродукти один раз на рік «за ретроспективними усередненими цінами». Підвищення цін в будь-якому поточному місяці, на думку Рябцева, можна чекати лише в тому разі, якщо в попередньому місяці ціни на світових ринках зростали. Експерт пояснює цей лаг тим, що «український ринок перегрітий. Ціни на ньому вже непідйомні для більшості споживачів». «У Києві, — додає Рябцев, — продажі зменшилися на 20%. Якщо трейдери і далі підвищуватимуть ціни, вони просто не зможуть взагалі отримувати жодного прибутку, тому що споживач не в змозі купувати таке дороге пальне. І це всі розуміють. Тому упродовж майже напівроку ціни не змінювалися, попри коливання на світових ринках. Ринок відкритий, пального вистачає, трейдери розуміють, що різке підвищення ціни призведе до відтоку споживачів».

Експерт переконаний, що в короткостроковій перспективі ситуація довкола Ірану не зможе вплинути на нафтові ціни в Україні: « Це хіба що вигадки деяких нафтотрейдерів, аби спекулювати на ситуації. І вже точно не буде різкого зростання до 16—17 гривень за літр». На думку топ-менеждера центру «Психея», ціни на нафтопродукти в Україні часом підвищуються через непродумані матеріали в ЗМІ, де використовуються прогнози так званих експертів, які часто-густо просто зацікавлені в тому, аби за допомогою преси підвищувати ціни і отримати прибуток. За його словами, інформаційні хвилі більше впливають на ринок, аніж економічні аспекти.

Не піддається паніці й президент асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів» Леонід Косянчук. «Поки що працюємо на старому ресурсі, — каже він, — тому до кінця місяця подорожчання не буде. З початком березня ціна зросте щонайбільше на 20 копійок, та й то лише в містах-мільйонниках, там, де попит на пальне вищий. В середньому по Україні бензин може подорожчати приблизно на 15 копійок».

Але з довгостроковою і навіть середньостроковою перспективою на цьому ринку все набагато складніше. Директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар вбачає в ситуації довкола Ірану як «заспокійливий» сценарій, що не передбачає військового конфлікту, так і низку інших сценаріїв, за яких військових дій не уникнути. Якщо ж абстрагуватися від військово-політичних контекстів і розглядати лише «нафтовий вимір», то, на думку експерта, серйозних передумов для хвилювань у режимі «оn line» начебто немає. «Саудівська Аравія, — каже Гончар, — найбільший експортер, як і в 80-х роках, готова збільшити обсяги експорту. Росія, Лівія та Ірак демонструють позитивну динаміку — стосовно й видобутку, і експорту нафти. Світове споживання нафти унаслідок складної економічної ситуації має певну тенденцію до скорочення».

Та все ж, на думку Гончара, нині відбувається «повзуча ескалація» конфлікту, і його реальний сценарій «матиме в своїй основі зовсім інші явища і не буде безпосередньо пов’язаний ні з позицією Ірану, ні з позицією США». Експерт пов’язує цей варіант з «дією третьої сили, яка використовує поточний конфлікт інтересів із власною метою». Зробивши екскурс в енергетичні кризи минулого століття, Гончар доходить висновку, що тоді у всіх випадках реальних підстав для паніки на ринках не було, оскільки постачання знижувалися незначно (на 9%). На його думку, головна проблема — у психологічних чинниках, до того ж нагнітання страху вигідне як обом потенційним сторонам конфлікту, так і світовим постачальникам нафти й банкам, що фінансують нафтовий бізнес. Остання група, за словами Гончара, й може стати тією третьою силою, яка здатна перевести конфлікт у «гарячу» фазу. Досить повідомлення про те, що десь в Ормузькій протоці якесь судно, не обов’язково танкер, підірвалося на міні. «По суті, — зазначає експерт, — це означатиме катастрофу». Навіть в тому разі, якщо більше не знайдуть жодної міни, це призведе до цінового стрибка. Такий сценарій можуть використовувати, на думку експерта, «закулісні сили» і спробують затягнути його, тому що він приносить гарні прибутки.

В цьому випадку важливо, яким буде ціновий сплеск — пікоподібним чи ж ніби подібним до плата, тобто розтягнутим у часі. В разі, якщо світова ціна на нафту протримається у верхній точці три місяці, то, як переконаний Гончар, Україна відчує цей сплеск і на собі, хоча і з певним запізненням. «Якщо казати про ціну на російський газ, то це станеться через дев’ять місяців, — передбачає експерт і зазначає: — Нинішня висока формульная ціна для України зумовлена подіями арабської весни рік тому». «Сподівайся на краще, — підсумував експерт, ніби звертаючись до нашого уряду, — а готуйся до гіршого».