Нафтове перемир’я

Основні нафтовидобувні країни — Росія, Саудівська Аравія, Катар і Венесуела — домовилися заморозити рівень видобутку нафти. Про це повідомило російське Міністерство енергетики за підсумками зустрічі його глави Олександра Новака з міністром нафти та мінеральних ресурсів Саудівської Аравії Алі аль-Наїмі, міністром нафти Катару Мохаммедом аль-Садом і міністром нафтової та гірничодобувної промисловості Венесуели Еулохіо дель Піно. До цієї домовленості погодилися приєднатися Еквадор, Алжир, Нігерія й Оман. Вірогідно, що цей список поповниться Іраком і Кувейтом.

Як пише Bloomberg, нафтові дипломати понад рік таємно готували цю домовленість, щоб вона стала першим кроком на шляху скорочення видобутку нафти з метою підвищення ціни на цей важливий енергоресурс. Особливу активність у цьому виявила Венесуела, оскільки нинішній рівень цін поставив її на межу економічного та фінансового колапсу.

Сторони за початкову взяли дату 11 січня 2016 року. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), Саудівська Аравія — найбільший виробник серед країн ОПЕК — у січні 2016 року добувала 10,2 мільйона барелів на добу: не набагато менше, ніж на піку в червні 2015 року — 10,5 мільйона барелів на добу. Росія добувала близько 10,9 мільйона барелів на добу в січні, це рекорд у пострадянську епоху. Якщо видобуток 2016 року буде в середньому на рівні січня, його обсяг складе рекордні 552 мільйонів тонн (2015 року було 534 мільйонів тонн).

Питання у тому, чи захочуть інші країни приєднатися до домовленості. Теоретично, низькі ціни на нафту б’ють по всіх, оскільки всі втрачають живі гроші. Тільки збитки в усіх різні.

У дещо кращому становищі крупні постачальники нафти. Насамперед Саудівська Аравія, Росія, Ірак. Катар не є значимим гравцем на нафтовому ринку, а Венесуела знаходиться на межі революції, і їй зараз взагалі не до збільшення видобутку. В Іраку фактично немає центральної влади. Є зони, які контролює ІДІЛ і веде там видобуток, на півночі і заході, в курдських районах також ведеться масштабний видобуток нафти. Причому як ісламізм, так і курди продають нафту за збитковими цінами. І частка їх у загальному іракському видобутку не така вже і маленька. Ті, що приєдналися останніми, хоч і збільшують видобуток, але їм ще далеко до крупних гравців.

Друга велика проблема — як переконати приєднатися інші країни. Вже зрозуміло, що США залишаться поза домовленістю. Із ними і перемовини ніхто і не вів. Надія на те, що для сланцевої нафти нинішній рівень цін — збитковий. Проте кредитна система в Америці дуже потужна, і вона поки спроможна нести таке навантаження в очікуванні майбутніх великих прибутків від нових технологій видобутку нафти.

Азербайджан також заявив, що поки не розглядає питання про обмеження і тим більше про зниження видобутку нафти.

Найбільша проблема — Іран. Країна гостро потребує валюти і веде агресивне зниження цін на нафту з метою відновити свій сегмент на ринку. За останніми даними, Іран почав постачати нафту до Європи за ціною $28 за барель і готовий на подальше зниження для своїх азіатських покупців.

Тут присутній елемент великої гри. Як передає Reuters, посол Ісламської республіки в ОПЕК Мехді Асалі заявив, що Іран не вважає логічним заморожувати власний видобуток нафти для того, щоб утримати ціни від падіння. За його словами, коли Іран перебував під санкціями, інші виробники посилено нарощували обсяги виробництва вуглеводнів. Останнє є прямим натяком на Ер-Ріяд, який у період санкцій захопив сегмент Тегерана на ринку.

Зараз Іран добуває близько 2,9 мільйона барелів нафти на добу, з якої на експорт припадає більше половини. Разом із тим до введення санкцій 2012 року країна вивозила 2,5 мільйона барелів нафти на день. За заявами іранських лідерів, країна має намір збільшувати експорт, і досанкційний рівень зовсім не є межею. Можливо, що Ірану будуть запропоновані особливі умови. Зокрема, може йтися про обмежені можливості зростання видобутку або прив’язку допустимого рівня виробництва до майбутніх цін на нафту.

Чутки про можливе зменшення видобутку декілька днів лихоманили ринок. У якийсь момент ціни навіть пішли вгору, але зростання виявилося нестійким. Досягнута угода щодо обмеження видобутку нафти поки істотного впливу не мала. На думку експертів, і не матиме.

Власне, домовилися далі не насичувати ринок надлишковою нафтою. Проте на ньому перевищення пропозиції над попитом у розмірі 1,5 мільйона барелів нікуди не поділося. І навіть якщо Росія та Саудівська Аравія зменшать видобуток, що маловірогідно, на один мільйон барелів надлишок все одно залишиться.

Як вважає заступник директора відділу новинної й аналітичної інформації ринків нафти Європи й Африки Platts Пол Хікін, «Домовленості — це дитячі кроки, особливо якщо враховувати, що ОПЕК не змогла домовитися про встановлення навіть номінального максимуму (видобутку. — Авт.) на зустрічі у грудні. Ситуація залишається тупиковою: як і раніше Саудівській Аравії та Росії буде дуже важко зменшити видобуток, оскільки інші виробники не збираються субсидувати додаткові барелі з Ірану».

Характерно, що ринок досить спокійно відреагував на домовленість про обмеження видобутку нафти. Ціна за барель після деякого сплеску почала знижуватися.

Та є ще два чинники. По-перше, політичний. Саудівська Аравія й Іран виступають конкурентами не лише на ринку нафти, але також у Сирії та Ємені. Відносини двох країн — на межі війни. Навряд чи Тегеран та Ер-Ріяд готові йти на значні поступки один одному.

По-друге. Монетарна складова з ціни на нафту нікуди не зникла. Якщо Федеральна резервна система США підвищить ключову ставку, то долар зміцнюватиметься, відповідно, ціна на нафту буде знижуватися. Принаймні, не зростати.

Швидше за все, найближчими місяцями будуть продовжені таємні перетрактації нафтових дипломатів. Без істотного зниження видобутку ціна не зросте. В цьому випадку більше програють крупні гравці, менші — виграють. Чи погодяться на це перші, стане відомо в червні, коли відбудеться чергова зустріч країн ОПЕК. Поки ж ціна коливатиметься в межах $30 за барель.