Нафтовий переділ
Уряд зібрався відібрати в найбільшої російської нафтової компанії ТНК-ВР Лисичанський НПЗ і виставити на реприватизацію
Учора в Києві уряд проводив нараду щодо питань відновлення роботи вітчизняних нафтопереробних заводів, яку ще минулої п’ятниці анонсував на своїй сторіночці у Facebook прем’єр-міністр Микола Азаров.
Тим часом, наш уряд і без того вже активно попрацювало на нафтопродуктовой ниві. 19 червня набув чинності закон про так звані плаваючі акцизи, ухвалений Верховною Радою 15 травня. 21 червня Міненерговугілля підвищило акцизи на бензин і дизельне паливо. А за день до цього Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва й використання моторних палив з вмістом біокомпонентів». Одночасно МЕРТ вивчає можливість запровадження ще одного заходу, що неоднозначно сприймається в суспільстві, — мита на імпортні нафтопродукти. Воно призначене нібито для стимулювання завантаження сировиною вітчизняних нафтопереробних заводів. «Поки спостерігається різке зниження цін на нафту на світових ринках, і немає відповідної корекції цін на нафтопродукти на внутрішньому ринку, я збираю аргументи для того, щоб захистити наші НПЗ, повернутися до мита на готові нафтопродукти», — заявив глава МЕРТ Петро Порошенко.
Ось це і є в Україні справжнє завдання №1. Так вважає й Микола Азаров. «У нас із семи (нафтопереробних) заводів стоїть п’ять. Решта два ледь працюють, — обурюється прем’єр і зазначає: — Наші друзі в Росії встановили таке вивізне мито на нафту, що в сукупності з ціною нафти за нинішніх цін на заправках робить нерентабельною переробку нафти». Прем’єр також підкреслив, що українські НПЗ потребують глибокої реконструкції й модернізації, вони неконкурентоспроможні порівняно із закордонними. Тому Азаров виступає за те, щоб захистити український ринок нафтопродуктів від напливу імпортної продукції. «Завдання непросте, — страхується прем’єр. — По-перше, ми — члени СОТ, по-друге, ми маємо угоди про зони вільної торгівлі, по-третє, рішення, пов’язане з підвищенням ввізного мита, загрожує тимчасовим, але підвищенням цін на нафтопродукти. Тому уряд перебуває в тому стані, коли необхідно знайти оптимальне рішення, й ми це рішення знайдемо». Хто б сумнівався! Але проти мита виступають великі мережі АЗС, що імпортують паливо.
Далеко не всі у владних кабінетах вітають і підвищення акцизу на бензин і дизпаливо. Заступник директора департаменту нафтової, газової й нафтопереробної промисловості Міненерговугілля Костянтин Бородін зауважує, що підвищення ставок акцизного збору було проведене Кабміном на вимогу Мінінфраструктури, тобто його глави й віце-прем’єра Бориса Колеснікова. «Акцизний збір йде на підтримку автомобільних доріг у належному стані, — уточнив Бородін. — Торік його розмір був зменшений у зв’язку зі зростанням цін на нафтопродукти. У результаті необхідних цьому міністерству компенсаторів не знайшлося, й роботи з будівництва доріг не були профінансовані в повному обсязі». Схоже, Міненерговугілля наполягало на збереженні низької ставки акцизного збору, проте голос Колеснікова в дні Євро-2012 було чути краще.
То чи запрацюють українські НПЗ? Схоже, першим під «експеримент» потрапив Лисичанський нафтопереробний завод (Луганська область), який тепер, до речі, називається ПАТ «ЛИНІК», тобто є приватною, а не державною власністю. Але голову відповідної облдержадміністрації Володимира Пристюка ця обставина, напевне, не бентежить. «Проблеми «ЛИНІК» обласна влада розв’язує не лише на регіональному, а й на державному рівні, — відверто говорить губернатор. — Із цього приводу я зустрічався не лише з власниками підприємств, а й з Президентом України і прем’єр-міністром. Результатом цих зустрічей стало ухвалення рішення про пошук нового власника».
І тут ми, власне, підійшли до теми вчорашньої «нафтової» наради в Кабміні. Швидше за все, саме шляхом зміни власників і заплановано реанімувати українську нафтопереробку. «Тепер потрібно, якомога оперативніше провести процеси аудиту й передання підприємства новому інвесторові, — зазначає Пристюк, — аби було якомога менше наслідків від зупинки «ЛИНІК». «Це спільна позиція й обласної влади, й прем’єр-міністра України Миколи Азарова, й міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка», — зазначає губернатор, але, хоч як це дивно, нічого не говорить про позицію власника — далеко не останню в світі нафтову компанію ТНК-ВР. Хоч би як там було, а для неї «ЛИНІК», хоч і не така вже велика цінність — валіза без ручки, — але не кидати ж задарма — є ж іще можливість консервації підприємства до кращих часів.
НПЗ і його власників, швидше за все, чекає швидкоплинний, а може й не дуже, судовий процес, який дасть старт реприватизації. Головна ж проблема полягає в тому, де взяти нового «ефективного» власника? І це вже далеко не губернаторська турбота. Думається, його можуть шукати й у Азербайджані, але, швидше за все, все-таки в Росії. Адже тамошній «Газпром» добуває не лише газ, а й чимало нафти. Отже, міг би підійти. Плюс цього покупця ще й у тому, що, цілком можливо, Україна йому не ставитиме ціну за найбільший в країні НПЗ в реальних грошах. Продавцеві може підійти й пропозиція (Україна й сама може її ініціювати) використати «ЛИНІК» як розмінну монету при перегляді газових контрактів 2009 року.
Але почому після продажу або передання «ЛИНІК» іншому власникові в Україні буде літр бензину і наскільки скоро «наші» нафтопереробники (не виключено, що реприватизація вдарить і по інших НПЗ) і уряд, що потурає їм, вийдуть на європейські стандарти якості палива?
