Наклеп із прицілом...

У вівторок Верховна Рада України закликала своїх колег з Європейського парламенту, національних парламентів держав — членів Європейського Союзу,  а також Європейську комісію не допустити реалізацію політично мотивованих проектів будівництва газопроводів в обхід України («Північний потік-2» і «Турецький потік»). За відповідну постанову (про посилення співпраці  в галузі енергетичної безпеки і про потенційні ризики реалізації проектів будівництва транзитних газопроводів в обхід України) проголосували 264 народних депутати.

У зверненні міститься прохання підтримати Україну на шляху впровадження енергетичних реформ відповідно до міжнародних зобов’язань, приєднатися до спільної модернізації і експлуатації газотранспортної системи України з метою максимального її завантаження та спільного забезпечення безперебійного і надійного транспортування і постачань природного газу до держав — членів ЄС територією України. Автори документа зазначають: «Незважаючи на військову агресію з боку Російської федерації, Україна залишається надійним партнером в питанні транспортування природного газу в Європейський Союз».

Тим часом у понеділок Президент Росії Володимир Путін, як повідомляється на сайті Кремля, під час телефонної розмови з канцлером Німеччини Ангелою Меркель заявив про можливість «несанкціонованого відбору українською стороною частини російського газу». У кремлівському повідомленні наголошується: «Докладно обговорено ситуацію навколо транзиту російського газу європейським споживачам через територію України. В. Путін звернув увагу на те, що у зв’язку з прогнозованою синоптиками холодною зимою можуть зрости ризики несанкціонованого відбору українською стороною частини російського газу, що постачається до Європи відповідно до чинних контрактів «. На сайті також повідомляється, що Міністерство енергетики РФ і «Газпром» мають намір обговорити побоювання російського президента з Єврокомісією.

Скарга Путіна на ризики несанкціонованого відбору не більш ніж спроба заручитися рішучою підтримкою канцлера Німеччини в будівництві газових потоків в обхід України. Але Україна у змозі довести, що вона, як у минулому, так і зараз, не крала і не краде російського газу з труби, що прямує до Європи, стверджують експерти. Учора у відповідь на повідомлення про розмову Путіна з Меркель компанія «Укртрансгаз» оприлюднила заяву, в якій ідеться, що Україна в повному обсязі виконує свої зобов’язання щодо транзиту російського природного газу до Європи, а висловлені президентом Росії сумніви щодо цього є продовженням багаторічної дискримінаційної кампанії.

Одночасно керівник відділу зв’язків із громадськістю та пресою ПАТ «Укртрансгаз» Максим Белявський на своїй сторінці у Facebook уточнив, що це Росія у вівторок знову знизила тиск на вході до української ГТС нижче контрактного рівня. «Північним сусідам, — звертається він, певно, до персоналу кремлівського сайта, — перш ніж безпідставно звинувачувати, треба спочатку підвищити тиск на своїй же прикордонній станції до контрактного. Сьогодні ГВС Суджа (РФ) тиск 57,7 атм. за норми 60 атм.». «Незважаючи на це транзитні зобов’язання виконуються, — пише Белявський. — Увійшло в Україну — 277 млн куб. м, вийшло до Європи — 277,2 млн куб. м». Звучить аргументовано і цілком переконливо.

Але чи слід українцям чекати адекватної реакції і ділової відповіді високих європейських структур на звернення українського парламенту? Чи варто скаржитися замість того, щоб самим щось зробити? З такими запитаннями «День» звернувся до експертів.

«Я не бачу в цьому зверненні сенсу, — сказав «Дню» президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр Нарбут. — Це — порожні балачки». Він вважає несерйозним такий підхід до проблеми. Цим, на думку експерта, взагалі має займатися не парламент, а уряд, який відповідає за стратегічні об’єкти і ресурси нашої країни, зокрема, й за газотранспортну систему.

«І якщо уряд ухвалює рішення про те, аби розділити її, створити нове підприємство під назвою «Магістральні газопроводи», явно не розуміючи, до яких наслідків це може призвести, то тут нема про що вести мову, — наголошує Нарбут. — Ми бачимо не прораховані наслідки так званого реформування НАК «Нафтогаз України». Не оцінено альтернативу цьому плану. І, на мою думку, ніякі європейці за нас цю проблему не розв’яжуть. Можна хоч до ліги сексуальних реформ звертатися — результат буде такий самий».

«Жоден парламент не в змозі компенсувати хиби уряду і брак інтелекту під час ухвалення найважливіших для нашої країни рішень, — продовжує керівник інституту. — Я маю на увазі рішення щодо тарифів ГТС — так званий «вхід-вихід», за які доведеться платити вітчизняним споживачам, та інші екстравагантні рішення, що сприймаються в уряді як доцільні».

Генеральний директор підприємства «Нафтогазбудінформатика», член-кореспондент міжнародної інженерної академії Леонід Уніговський також не покладає на звернення українського парламенту до європейських колег особливих надій. «І не тому, — пояснює він «Дню», — що це звернення неважливе чи в Європі можуть до нього скептично ставитися. Я думаю, що реально змусити їх (Путіна і Європу) не будувати «Північний потік — 2» чи «Турецький потік» можна лише шляхом залучення до експлуатації української ГТС серйозних іноземних інвесторів та операторів, передусім європейських. Ось це ті реальні дії, які можуть змусити їх переглянути свою позицію з цього питання. А звернення вони ввічливо вислухають, покивають головою на знак згоди, але робити будуть лише те, що їм вигідно».

То ми ж їх запрошуємо на роль операторів ГТС, заперечив «День». «Так, — підтвердив експерт. — Але на це є два погляди. Один полягає в тому, що ми можемо запросити якогось дуже солідного європейського інвестора, чи навіть двох, чи, приміром, цілий консорціум на всю нашу систему. На всю, я наголошую, з газопроводами-відведеннями, перемичками, з усім обладнанням для подання газу також і внутрішнім споживачам. Це — один погляд. А інший — це так звана фрагментація. Адже є ділянки нашої системи, особливо цікаві для іноземців.  Якщо працювати з ними за цими фрагментами і не намагатися фантазувати, що знайдеться хтось один, хто візьме під своє крило всю нашу систему, проблемну з погляду економічної ефективності».

«Вона далеко не повністю завантажена, має досить низький ККД агрегатів, — розповідає Уніговський. — І все це для іноземного інвестора є негативом. Одна причетна до такої ідеї людина казала мені: і хай цей інвестор чи консорціум вирішує, що виводити з експлуатації, що продавати, що закопувати, що викопувати. Але так не буде. Адже інвестор знає, що за всім цим стоїть ще й внутрішнє споживання. Наприклад, не можна буде закрити трубу, якщо вона подає газ селу, де всього лише сто дворів, а ця труба великого діаметру і подавати нею газ взагалі нераціонально. Якщо вас цікавить мій погляд, то я за другий, фрагментарний підхід. Але «Нафтогаз» прибічник першого. Щоправда, «Укртрансгаз» дивиться на все це реальніше. Їх фрагментація системи не лякає. До цього є багато інтересів і багато пропозицій з-за кордону. А наш уряд свого погляду на цю дилему поки що не має».