Наша відповідь на вимоги «федералізації»

Реагуючи на російську агресію й анексію Криму, що послідувала за нею, а також сепаратистські виступи на Південному Сході, Україна знайшла ключ до консолідації різних політичних сил й усіх регіонів країни. В цих складних умовах у країні складається практично єдиний підхід до необхідності реформи місцевого самоврядування, спрямованої на те, щоб дати більше самостійності регіонам і місцевим громадам.

Виступаючи в понеділок на спільній з представниками Польщі прес-конференції, віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Володимир Гройсман повідомив, що у вівторок на засіданні Кабміну буде розглянуто концепцію реформування системи місцевого самоврядування. «Сподіваюся, що її ухвалять, і це політичне рішення буде початком реформування системи місцевого самоврядування, — спрогнозував віце-прем’єр. — У вівторок ми починаємо організаційну роботу з підготовки законодавчих ініціатив для впровадження реформи. Я б хотів, щоб протягом місяця ми напрацювали максимальну кількість якісних змін до законодавства. Через місяць маємо вийти на процес узгодження цих законопроектів урядом і в подальшому — парламентом».

На прохання журналістів Гройсман розкрив зміст концепції адміністративної реформи в Україні. Вона, за його словами, передбачає, зокрема, чітке розмежування повноважень між центром та місцевою владою. «Три рівні влади: громада (місто, селище, село), рівень району, рівень області. На рівні району та області передбачено створення виконавчих органів, — поінформував віце-прем’єр. — Тобто, керувати будуть не посланці з Києва, а особи, яких обрали місцеві мешканці. Питання мають вирішуватися на тому рівні, на якому вони виникають. Жодних поїздок до Києва за грошима, все максимально залишатиметься внизу».

Гройсман вважає за необхідне вдосконалити відносини обласних і районних адміністрацій. «В областях і районах глава адміністрації або губернатор або, можливо, префект (назва посади не має значення) за нашою пропозицією здійснюватиме лише наглядову або контрольну функцію за дотриманням законодавства й координаційну органів центральної влади на територіях». «Ми також пропонуватимемо серйозніші функції Рахункової палати з контролю коштів внизу і максимальне підпорядкування органів місцевої влади громаді, громадянам, зокрема через місцеві референдуми», — пояснив віце-прем’єр.

За його словами, робота, яку належить виконати, спрямована на те, щоб «змінити систему управління країною, передати повноту повноважень на рівень територіальних громад, побудувати справжню європейську Україну, де кожен громадянин у своєму місті, селищі, селі, районі й області матиме право впливати на дії влади, а влада матиме можливість і фінансові ресурси для вирішення питань освіти, охорони здоров’я, ремонту й реконструкції доріг, побудови нормального природного середовища і вирішення інших питань, пов’язаних з якістю життя в Україні».

Польські експерти, на чолі з шефом канцелярії президента Республіки Польща Яцеком Міхайловським і депутатом сейму Марцином Свенцицьким ознайомилися з концепцією реформи в Україні і схвалили її. Вони поділилися досвідом успішно проведеної аналогічної реформи у своїй країні. Великим проектом в ході цієї реформи, за словами Свенцицького, стала передача державної власності до комунальної.

Особливу зацікавленість українських журналістів викликала ухвалена в Польщі система розподілу податків між центром та місцевою владою. Частину податків там повністю залишили у розпорядженні самоврядування. Це податки на землю, на нерухоме майно, на торгівлю. Крім того, 15% податку з фізичних осіб і 5% податку на прибуток з юросіб. Є й дотація центру на освіту, що залежить від кількості учнів. До відповіді на це питання підключається Гройсман. За його словами, коли місцеві громади мають право на свою частину в загальнонаціональних податках, тоді вони зацікавлені в тому, щоб краще працювали підприємства, заробітна плата зростала, щоб частину цього зростаючого економічного потенціалу залишати у себе.

«День» припустив, що сьогодні Гройсмана з його проектом реформи системи самоврядування чекають на Сході країни, і запитав, коли він збирається там побувати, а також на який результат від цього відрядження сподівається. Віце-прем’єр відповів, що східні регіони країни він відвідає найближчим часом. Його не дуже цікавлять результати поїздки, однак він упевнений, що «та модель, яку ми пропонуємо, принесе успіх, як Сходу, так і Заходу України, і кожна громада відчує свою відповідальність і свою спроможність — ось це важливо». «На відміну від розвитку й зміцнення самоврядування, федералізація — це абсолютно не наш шлях, — переконаний Гройсман. — Це зрозуміло всім, хто бажає успіху Україні. Ми не говоримо про те, що хочемо передати максимальні повноваження регіону, ми хочемо передати їх людям, громадам, містам, селам. І це буде найефективніша модель управління країною її громадянами».

Гройсмана підтримав Міхайловський. За його словами, місцеве самоврядування в Польщі було створене на базі передачі повноважень «на найнижчий рівень», що дало поштовх розвитку малого і середнього підприємництва, яке зараз формує 50% ВВП Польщі. Характерно, що того самого дня стало відомо і про основні принципи виборчої програми головної сили нинішньої опозиції — «Партії регіонів». Вона також виступає за унітарну Україну з максимальною мірою децентралізації повноважень та бюджетних потоків.           

КОМЕНТАР

Віктор ОЛЬШЕВСЬКИЙ, сільський голова с. Снітків, Вінницька область:

— Не тільки Володимир Борисович Гройсман цим займався. Його позиція була озвучена і позитивна ще за попереднього голови Вінницької обласної ради Сергія Татусяка. Тоді ця ініціатива не зовсім добре сприймалася, бо була новизною для багатьох.

Повернення повноважень на місця давно потрібне. Але є одна проблема. Польський варіант передбачав об’єднання сільських рад в одну велику, за польським варіантом, «гміну». У них раніше не було рад, тому це об’єднання не було болісним. А в наших умовах сьогодні це зробити проблематично. Люди звикли, що на місці є орган місцевого самоврядування, де всі всіх знають, а коли адміністративний центр буде знаходитися в іншому селі, наприклад, виникне кілька критичних зауважень. Перше — демографічні процеси. Люди їхатимуть туди, де є адміністративний центр. Зазвичай, розвивається тільки адміністративний центр, значить, буде, наприклад, передбачена одна школа на таке об’єднання тощо. Люди згадали період, коли мій маленький Снітків був повітом. Тобто той район, який є зараз — Мурованокуриловецький, мав 4 повіти. Тобто ми ніби повертаємося у минуле, але до певної міри і тоді були проблеми, і зараз є. Нині все «зацентровано» на райцентрі. Тож, спонтанно реформуючи, ми можемо наступити на ті ж граблі.

Але це не означає, що не треба робити реформу місцевого самоврядування. Обов’язково потрібно, тільки покрокову. Централізація всіх фінансів призводить до того, що ми, органи місцевого самоврядування, завжди виступаємо як «прохачі». Всі бюджети «спускаються нам згори». Дають такі цифри, які ми не можемо виконати. А на наші потреби, наприклад, водогін, не дають, кажуть: ми можемо дати вам дві тисячі на ремонт дороги. Це ж смішно! На місцях ми краще бачимо, на які програми ми можемо витратити кошти. А відповідно до ст. 63 закону про місцеве самоврядування забезпечуються тільки мінімальні потреби, на розвиток нічого не лишається. Органи місцевого самоврядування самі повинні бути господарями, розпорядниками коштів. Так, у різних регіонах нерівномірні надходження у бюджет, тому певна частина (50—70 %) має залишатися на місцях, а інша — оплачувати і діяльність держави в цілому, і всі її інфраструктурні елементи.

Ще один вкрай необхідний елемент. Зараз усі старші люди, які приходять до мене, кажуть: «Раніше було так просто: ми тут могли оформити купівлю-продаж будинку, спадщину тощо». У нас забрали ці повноваження і мита, які стягуються при оформленні, переоформленні документів, не ідуть до сільської скарбниці. Надання адміністративних послуг на місці наближали б місцеву владу до громади.

Досить суперечливе питання об’єднання у «повіти», звичайно, економило б гроші на утримання бюрократичного апарату на місцях. Але сьогодні, спираючись на те, що в нас органи самоорганізації населення повинні бути наділені повноваженнями, то ці повноваження вже сьогодні треба показати, як-от ОСББ, вуличних комітетів тощо. Є дуже багато кадрових проблем.

Реформування потрібне, але воно не повинно бути поверхово. Найголовніше питання — повернення повноважень, здатність розпоряджатися землями не тільки в межах населеного пункту. Коли сільська рада розглядає питання виділення земельної ділянки, наприклад, для ведення фермерського господарства, вона приймає колегіальне рішення. Це — публічно і прозоро. А прийняття обласними держземагентствами створює умови для корупції. Це стосується і розпорядження водними об’єктами і лісами. Ми сьогодні не можемо жодного поліна взяти на потреби опалення соціальної інфраструктури.

Разом із питанням реформування місцевого самоврядування, мабуть, буде розглядатися і питання про адміністративний устрій. Я думаю, що це дуже болісно і тяжко з юридичної точки зору. Переоформлення всіх документів викличе масу проблем у жителів певної території.

Підготувала Ольга ХАРЧЕНКО, «День»