Навіщо Україні радянський стиль управління?
Управління будь-якими процесами і територіями формується під впливом філософії і культурно-соціальних чинників, які домінують у суспільстві. Радянський стиль управління сформувався на 1/6 частині суші років 50 тому, коли диктатура трохи відступила, але і досі є домінуючою практикою менеджменту.
Його ненавмисно, а то й свідомо формувала пролетарська культура і марксистсько-ленінська філософія. У цьому стилі як риби у воді відчували себе всілякі комісари і Чапаєви. Все дуже просто — якщо керувати тебе поставили, за всяку ціну, але стань авторитетом. Не можеш досягти цього серед персоналу, примусь полюбити тебе начальство. Недаремно просувався образ, у тому числі молодого управлінця, якого ставили, як Гайдара, «полком командувати в 16 років». Командувати і управляти — практично синоніми! Хто там замислювався на марші? Результати розкладання економіки, наповненої такими керівниками, можна було спостерігати наприкінці 80-х років минулого століття. Коли говорять, що СРСР розвалив Захід, хочеться запитати: а ви знайомі з радянськими керівниками?
Вони мали в більшості своїй низьку культуру управління і як наслідок — таку ж мінусову ефективність!
На жаль, на пострадянському просторі цей стиль управління надалі практикується. Про це потрібно кричати!
Взяти, наприклад, керівників транспортних компаній. Ну, гаразд, за радянських часів можна було і шоферові очолити автопарк, але сьогодні управлінців відбирають переважно з вузівськими дипломами. І ось такий новопризначений фахівець, замість тверезого і ґрунтовного дослідження ситуації, удається до народного методу «прописування» в колективі. А потім на хвору голову слухає байки вчорашніх «застільників», замів і провідних фахівців. Врешті-решт: табличка на дверях з новим прізвищем, а хвороби в організації старі-престарі. Транспортні експерименти над населенням продовжуються, достатньо вирушити в дорогу.
Ну не передбачає радянський стиль управління опори на точний розрахунок і аналіз усіх чинників! Авантюрність і «щіпка» хоробрості з певною часткою відповідальності є. Примат же тимчасовості так і «літає» над діяннями більшості управлінців!
Радянський стиль управління практично не вивчений, глибоко інтуїтивний, заснований не на чіткому плані, а на ресурсах, до яких можна «дотягнутися». Про проблеми можна й забути, якщо доручити ними займатися випадковим співробітникам, які від цього не зможуть «відмазатись». За часів соціалістичної економіки були, щоправда, ще «спеціальні чоловічки» з тіньового сектора економіки, які дуже часто пропонували керівникам найоптимальніші рішення. Але таких нині і вдень зі свічкою не знайдеш: одні в таборах згинули, інших у Швейцарії, Ізраїлі прийняли з радістю прийняли, треті під Москвою свій вік доживають. Коротше, ніхто тямущий зараз просто так не прийде і не запропонує вигідну операцію. Потрібно самому панові директорові напружуватись, створювати і контролювати збут.
Ось тут і виявляється ще одна яскрава риса цього фантомного стилю: неготовність вітчизняних управлінців делегувати функції і планувати власну роботу. І це притому, що саме в Радянському Союзі, ще в 20-ті роки працював учений, піонер наукової організації праці Гастєв. Його теоретичні розробки досі вивчають у кращих бізнес-школах Заходу. А на Сході, наприклад, в Японії, неможливо собі уявити корпорацію, яка б приділяла серйозної уваги НОП персоналу.
Радянський же стиль управління завжди містив елементи обману, самообману і відвертого ошуканства. Адже держава велика і за всім не вслідкуєш!
Розміщення кадрів знову ж таки залежало від уміння цих самих кадрів тягнути все, що потрапляє під руку. Копіюючи промислові зразки, які радянська розвідка запозичила у капіталістів, директори виробництв примудрялися виробляти свідомо неконкурентні вироби. Наприклад, радянські міксери і бритви!
Стиль, який дозволяє замінити одні комплектуючі іншими, що віддалено нагадують спроектовані, не можна виправдати дефіцитом. Ретельність і розрахунок значно важливіші для керівника, аніж хитрість і винахідливість. Але стиль, який все ще домінує, не потребує точності та ефективності. Він розрахований на аврал і штурмівщину!
Можливо, тому результати українських суспільних і виробничих процесів, м’яко кажучи, скромні, що стиль, прищеплений нинішньому менеджменту практично радянський? Але ще гірше, що школи управління продовжують готувати фахівців за тими ж рецептами. Це, на жаль, зрозуміли найбільші власники. Багато вітчизняних ФПГ давно вже готують своїх топ-менеджерів у європейських (американських) управлінських кузнях або просто наймають іноземців. А де взяти, наприклад, місцевому самоврядуванню менеджмент освіти, житлово-комунальної сфери, охорони здоров’я?
