«Не найсмертельніше слово»

Чи зуміє Україна домовитися з кредиторами і уникнути дефолту? Чи він для нас менше зло за ситуації, коли сукупний прямий і гарантований державний борг країни, за прогнозом Нацбанку, до кінця 2015 року становитиме 95% ВВП? Ця дилема непокоїть не лише чиновників і фінансистів, а й пересічних громадян. Що буде із курсом гривні, з цінами в магазинах і на ринках, чи не підуть вгору по другому колу тарифи ЖКГ? Ці запитання «День» з’ясовував у експертів.

Керівник громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб та економічний експерт Всеволод Степанюк передбачають, що дефолту в Україні, найімовірніше, не буде. Степанюк зазначає, що «переговори з кредиторами триватимуть і до осені скінчаться реструктуризацією кредитів». Його упевненість у цьому ґрунтується ще й на тому, що Україні в цьому «реально допомагають Сполучені Штати». Водночас він зазначає, що це не рятує нашу економіку від серйозних проблем. «А ті розмови про дефолт, що їх веде наш міністр фінансів Наталія Яресько, покликані передусім зміцнити позиції України на перемовинах із кредиторами», — наголошує експерт. На його думку, і наповнення бюджету, і золотовалютні резерви в принципі дають змогу обслуговувати борги до кінця цього року. Тобто виплатити купон за цінними паперами держава у змозі.

«Слово «дефолт» звучить для нас незвично, — зазначає Гольдарб. — Ми завжди борги сплачували. Але це не найсмертельніше слово. Є приклади, коли країни оголошували їх по кілька разів і не платили чи несвоєчасно сплачували борги, та все ж виживали... Тому позиція «Публічного аудиту» ще півроку тому була такою: якщо отримані від фінансових організацій-донорів гроші не буде, як завжди, вкрадено чи, м’якше кажучи, використано неефективно і буде спрямовано на відновлення економіки, а не на виконання раніше взятих фінансових зобов’язань, і це дасть змогу на певний час відтягти виплату боргів, то це було б вигідніше країні, ніж отримувати дедалі нові кредити і гасити ними старі».

Гольдарб вважає, що ситуація у Греції зробить кредиторів України поступливішими, що надасть нам можливість реструктуризувати заборгованість. У цьому разі Україні слід надалі поставити крапку на запозиченнях заради запозичень, а якщо і брати чужі гроші, то запускати їх в економічний обіг своєї власної країни. Має бути виписано надійну і запущено нормальну систему контролю за використанням отриманих коштів. Це має бути суворий контроль не лише зовнішніх кредиторів, а й незалежних від держави аудиторських організацій, а також українського громадянського суспільства. Цим може займатися аудиторська палата чи її члени, чи такий потужний контролер за публічними фінансами, як Рахункова палата, яку, на думку експерта, слід зробити підзвітною виключно парламентові.

При цьому Гольдарб повторює: «Слово «дефолт» не таке вже й страшне, як про нього кажуть», і наводить прислів’я: «Більш як півкопи лиха не буде». «Якщо на якийсь час, заради порятунку країни, якщо це питання життя і смерті, потрібно відкласти виплати і не заплатити, то, моя думка, — і не слід це робити», — стверджує Гольдарб і посилається на одного успішного американського бізнесмена, який вивів свою формулу бізнесу. Вона звучить так: коли я отримую гроші, то ділю їх на частини, але спочатку я беру собі свою частку, а те, що залишилося, роздаю всім, кому винен. «Вигрібаючи передусім своє власне, — пояснює підхід бізнесмена Гольдарб, — він зможе розраховувати на те, що його бізнес не занепаде і розвиватиметься й надалі, і тоді він зможе розрахуватися з усіма боргами». «Якщо не вдасться домовитися із зовнішніми кредиторами, потрібно обирати «менше зло» і залишати гроші собі, а там не платити», — пропонує аудитор.

Відповідаючи на запитання про те, чи позначиться певним чином дефолт на пересічних громадянах, Степанюк наголосив, що його вплив буде негативним. «Великим підприємствам буде дуже складно проводити зовнішньоторговельні операції, залучати фінансові інструменти для просування своїх товарів на ринки, — каже експерт. — Тому я чекав би у середньостроковій перспективі скорочення робочих місць у країні, зменшення прибутку підприємств і зростання тіньового сектора економіки. Компанії вестимуть свою діяльність за межами України, а сюди повертатимуть здебільшого копійки. Це негативно позначиться на валютному ринку, зумовить зростання долара і зниження курсу гривні». «Я не бачу перспектив на ринках збуту наших товарів. Окрім того, потрібні довгі гроші під низькі відсотки, аби наші гарантії приймали зарубіжні банки. А в умовах дефолту і занепаду економіки це в принципі неможливо». «Що робити пересічному громадянинові? А що робили наші бабусі під час війни? Сіль, сірники, крупа — більше і в банки, аби не псувалися. Іншого я не знаю. Виїхати? Тут потрібні серйозні гроші...».

Конструктивніша відповідь у Гольдарба. «На дефолт, буде він чи ні, вже можна не звертає уваги, — каже він і називає де в чому правдивими слова Яресько про те, що пересічний українець його на собі не відчує. — У нього нічого особливо не зміниться, хіба що виникнуть проблеми з пересуванням по світу». «Моя порада, я її даю і самому собі: треба бути егоїстом і думати передусім про себе і свою родину, мобілізовувати власні ресурси і сили. І ні в якому разі не вірити і не сподіватися на те, що розповідають по телевізору, що скоро все буде добре. Не буде. На жаль, нічого для цього не робиться. Якщо є хоча б маленький бізнес, потрібно зробити все, аби його зберегти, врятувати і розвивати самому і для себе».

Свою думку про те, буде чи ні дефолт, чи варто його боятися і що робити за цієї ситуації, висловив «Дню» і президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. «Дефолт цілком імовірний. А те, що відбувається і про що йдеться зараз, — це просто дипломатична гра в боротьбі з кредиторами за кращі умови рефінансування і реструктуризації боргу. Але можна загратися і отримати дефолт. А це та ж сама ситуація, що і з людиною, яка сказала своїм сусідам, що вона не віддаватиме боргів. Зрозуміло, що ці сусіди грошей їй вже не дадуть. Але й підприємства, і навіть банки за своїми технологіями діяльності потребують безперервного кредитування. Жодне виробництво не тримається лише на власних грошах. Коли вам не дають грошей, то у вас виникає гострий фінансовий дефіцит, що призводить до додаткового спаду активної діяльності всіх агентів ринку. І ми можемо отримати поглиблення кризи, що, у свою чергу, призведе до зростання безробіття».

«У принципі дефолт погіршує ситуацію країни і відсовує можливість відновлення зростання економіки, — продовжує Пасхавер. — За цих обставин пересічним громадянам не залишається нічого іншого, як засмучуватися. Тому що завод чи банк, де вони працюють, може закритися, і люди, як то кажуть, опиняться на вулиці. Але у нас ситуація в цьому сенсі трохи краща. Адже МВФ заявив, що нас кредитуватиме, незважаючи на дефолт. А окрім міжнародних фінансових організацій, нас і зараз ніхто не кредитує. Отже, цілком імовірно, що все, що я описав, громадяни не відчують. Ми й так перебуваємо внизу циклу виробництва. І якщо ті, хто зараз нас кредитує, не перестануть цього робити, тоді громадяни, повторюю, нічого не відчують».