Небезпечне напруження

Українські експерти, наближені до МЗС, майже впевнені: якщо не з дня на день, то, як зазвичай уточнюють дипломати, найближчим часом Київ відвідає віце-президент Єврокомісії з Енергосоюзу Марош Шефчович. Висловлюється думка, що його приїзд не в останню чергу зумовлено дивним  напруженням у стосунках між «Нафтогазом України» і його акціонером — українським урядом. Тож, напередодні цих відвідин, дуже схожих на перевірку, «День» вирішив розпитати енергетичного віце-прем’єр-міністра Володимира КІСТІОНА про ситуацію в енергосекторі.

— Скандал навколо відставки незалежних членів наглядової ради «Нафтогазу України» вже завершився чи, може, наблизився до завершення? ЄБРР, скажемо обережно, радить обрати нових членів «дуже, дуже швидко».

— Мені шкода, що члени наглядової ради «Нафтогазу» ухвалили таке рішення. Адже працювали сумлінно, чесно і фахово. Але в мене склалося таке відчуття, що вони потрапили у ретельно прописаний сценарій, який мав конкретну мету завдати репутаційних збитків нашому урядові чи, принаймні, певним персоналіям, наближеним до нього, і скомпрометувати їх перед міжнародним співтовариством. Члени наглядової ради з доброї волі чи, що більш вірогідно, граючи за чужим сценарієм, тобто, як мовиться, в темну,  взяли у цьому участь.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

— Чому так сталося?

— Відповіді я й досі не знаю, бо роз’яснення офіційної позиції від них до уряду не надійшло. Тим не менш, це моя суб’єктивна думка, яка спирається на вагомі аргументи. З травня цього року прем’єр-міністр Володимир Борисович Гройсман або я, починаючи з жовтня минулого року (крім серпня, коли члени НР були у відпустці), зустрічалися та працювали з ними, зокрема й минулого місяця. Ми обговорювали як питання, що хвилювали їх, так і ті, які були важливими для акціонера, тобто для уряду.

Чесно скажу, що не завжди вдавалося дійти згоди, щоб задоволеними залишилися обидві сторони. До прикладу, досить складна проблематика «Укрнафти», на вирішенні якої наполягав уряд. Наглядова рада ставила питання ліквідності, погашення боргів, вчасного відшкодування субсидій. Процес йшов, але не настільки швидко, як би усім нам хотілося.

Готувався закон, потім його візували міністерства, обговорювали в парламенті, підписував Президент країни, відкривали асигнування... Хотіли зробити усе це ще в липні, але вдалося лише у серпні. Все було на контролі, але йшов робочий процес. На зустрічі у вересні я обговорив з членами НР усі питання, що ставилися раніше.

При цьому вівся протокол, який потім отримували обидві сторони, а потім НР, як правило, надсилала нам лист, де ще раз висловлювала свою точку зору на всі проблеми, що обговорювалися. Так було і у вересні. До того ж у своєму листі вони дякували за плідну співпрацю і анонсували наступну зустріч на початку жовтня.

Нагадаю, у грудні 2016 року шляхом перемовин ми дійшли консенсусу з наглядовою радою і внесли зміни до статуту НАК «Нафтогаз України». Було кардинально і суттєво розширено  повноваження наглядової ради.

— Що саме було додано?

— Статут доповнено багатьма положеннями, починаючи процедурою внесення змін до статутів дочірніх компаній і закінчуючи   призначенням їхнього менеджменту. Усі ці функції передано правлінню і наглядовій раді. Уряд не має тепер жодних юридичних інструментів, щоб щось вирішувати у даній царині. Наприклад, ми, як акціонер, з преси дізнаємося, що правління за згодою наглядової ради призначило головою «Укртрансгазу» громадянина іншої держави. Та це ж не якась там другорядна фабрика... Хіба не можна було хоча б повідомити про таке рішення на черговій зустрічі?

А ще уряд звинувачують у обмеженні повноважень наглядової ради. Ми, наприклад, домовилися, що в перспективі фінансові плани НАКу затверджуватиме наглядова рада. Однак у статуті про це ще не маємо права записати, доки не буде ухвалено рішення на законодавчому рівні. Відповідні зміни ми, разом з наглядовою радою та фахівцями ЄБРР, підготували. Це законопроект №6428, який внесено до парламенту і вже має підтримку профільного комітету. Коли цей закон буде схвалено і підписано, можна буде вносити зміни й до підзаконних актів, зокрема й до статутів акціонерних товариств.

Такою ж несподіванкою, як і призначення керівника «Укртрансгазу», стала звістка про відставку наглядової ради НАКу. І знову уряд дізнається про цю неординарну подію чи не останнім — не з офіційного документа, а із звітів преси про прес-конференцію керівництва «Нафтогазу». На ній, до речі, не було жодного члена НР. Лише у день прес-конференції, ближче до обіду, уряд отримав листа голови правління «Нафтогазу» Андрія Кобалєва, де йшлося про відставку незалежних членів наглядової ради, яких, зауважу, призначав не хто-небудь, а акціонер, яким на сьогодні є уряд України.

— Кобалєв вказував у листі і про причини цих відставок?

— Так. Там йшлося, приміром, і про те, що хтось зробив висновок про гальмування реформ, у чому, звісно, винуватий уряд. Я й сам не надто задоволений темпами наших реформ, але ж не можна вдаватися замість конкретики до таких огульних звинувачень. Що саме не зроблено, а тим паче у сфері енергетики? Які конкретні претензії до уряду щодо виконання плану з корпоративного управління Нафтогазу, який урядом щодо його частини повністю виконано! Є у нас і дорожня карта реформи з реструктуризації  «Нафтогазу».  Якщо взяти додаток до відповідної постанови (№496) і розглянути по пунктах, то все стає зрозумілим.

— Чи скоро буде призначено нових незалежних членів наглядової ради?

— Конкурсні процедури запущено. Конкурсна комісія вже внесла п’ять кандидатур із 36, що їх подавали на номінаційний комітет. Зауважу, що він приймає свої рішення також зважаючи на думки, які висловлюють представники міжнародних фінансових організацій. Найближчим часом має відбутися засідання комітету, на якому ці п’ять кандидатур будуть розглянуто. Уряд розглядає можливі кандидатури для призначення двох представників держави, відповідно до порядку, визначеному у постанові КМУ №143. Щодо новоутворених вакансій, то ми думаємо над тим, як мінімізувати терміни, аби забезпечити при цьому прозорість процедури. Минулого тижня відбулася зустріч прем’єра з представниками міжнародних фінансових організацій, на якій їм було запропоновано внести й свої кандидатури.

— Колись я вже запитував у вас, чому так повільно здійснюється реформа «Нафтогазу». Ви заспокоїли: все йде за планом. Тепер пан Кобалєв звинувачує у затримці не кого-небудь, а уряд, говорить про політичний вплив на менеджмент і наглядову раду.

— Не можна не визнати, що до всього, що відбувається на території України, уряд причетний. Бо він відповідає за все. Але повернемося до звинувачень у гальмуванні реформ. Насамперед, на мою думку, реформи не варто робити лише задля них. Їх треба провадити для людей, вибудовуючи майбутнє країни. А про їхні темпи та якість варто робити не огульні, а конкретні й фахові висновки. Складові реформи корпоративного управління «Нафтогазу», які належало здійснити урядові, здійснені повністю.

Ось переді мною документ: огляд реалізації окремих передумов розвитку газотранспортного ринку у країнах — договірних сторонах європейського Енергетичного співтовариства. У ньому надається оцінка зробленому в Албанії, Боснії та Герцеговині, Македонії, Молдові, Сербії та Україні. Бачите ці різнокольорові стовпчики? Вони показують, що Україна випереджає усі порівнювані країни за темпами реформ у таких розділах як відокремлення (амбандлінг) оператора газотранспортної системи, запровадження вхідних і вихідних тарифів на транспортування, з управління потужностями зберігання газу і газокомпресорним устаткуванням, щодо збалансованості та ліквідності ринку й частки поставок газу за нерегульованими цінами, за впровадження норм щодо безпеки газопостачання і навіть за прозорістю ринку. Доповідач Енергетичного співтовариства так і сказав: Україна найкраща щодо реформ в енергетичному секторі.

— Чи можна сказати, що Кобалєв маніпулює, стверджуючи про політичний тиск з боку уряду?

— Я погодився б з ним, якби він мав докази того, що уряд політично тисне і втручається у процеси, які є виключно в повноваженні правління «Нафтогазу» чи його наглядової ради. Та коли наглядова рада ухвалила рішення про звільнення тепер уже колишнього керівника «Укртрансгазу» Ігоря Прокопіва, хіба уряд якось втрутився? Ні, звичайно, бо це не його повноваження.

Але якщо «Нафтогаз» неякісно готує та невчасно подає свій фінансовий план, а також плани дочірніх компаній та отримує за наслідками розгляду в урядовому комітеті та на засіданні уряду низку зауважень, то хіба це політичний тиск? Гадаю, це об’єктивність, якої вимагають службові обов’язки, добросовісна реакція на неякісну роботу. 

— Що за історія зі списком майна, яке треба передати «Магістральним газопроводам» від «Укртрансгазу»?

— Я вже згадував про дорожню карту реформування і план реструктуризації «Нафтогазу». Урядом створено робочу групу, що має сприяти реалізації цього документа, проведено інвентаризацію кадрових і матеріальних активів. Цю роботу погоджено і затверджено урядом у встановленому порядку з секретаріатом Енергетичного Співтовариства (СЕС) Євросоюзу. А матеріальні активи необхідно передати новому газотранспортному оператору — компанії «Магістральні газопроводи України». На цьому етапі потрібно узгодити кінцевий перелік матеріальних активів з менеджментом нового оператора. Та коли в МГУ отримали цей документ, то з’ясувалося, що він не відповідає схваленому урядом та погодженому з СЕС документові про інвентаризацію. Але менеджмент «Нафтогазу» відмовився доопрацьовувати цей перелік, мовляв, у нас своє бачення. Але дані інвентаризації вже затверджено урядом.

Насправді, річ у тім, що завдання менеджменту монополії  максимально її зцементувати й якомога довше тримати  на плаву. А передача відповідних функцій новому оператору — це серйозні втрати, і, я впевнений, монополія робитиме все можливе, щоб затягнути цей процес, хоча це не на користь державі Україна, не на користь українцям. Монополія призводить до того, що монополісти вимагають для себе ще більшої ціни. Вони стверджують, що 20 мільярдів гривень прибутку їм замало і вимагають додаткового збільшення тарифів, щоб зібрати з українців ще більше грошей та покращити завдяки цьому фінансовий стан державної компанії. 

— Тим часом уже втретє чи вчетверте (якщо не так — виправте) відкладається розгляд на Кабміні постанови, яка мала б обмежити апетити керівників «Нафтогазу» і не дати їм знову підняти (на 19%) газові, а отже, і всі інші тарифи.

— Ми, тобто уряд, дуже відповідальні у своїх рішеннях. Уряд не бачить підстав для перегляду вартості газу для побутових споживачів. Для цього немає об’єктивних даних. Навіть нинішня формула ціни потребує часткового коригування. Але у нас є зобов’язання перед партнерами, зокрема Міжнародним валютним фондом.  І якщо ми хочемо в цьому питанні щось змінити, то мусимо попередньо погодити це. Саме зараз триває такий процес.  Ми переконуємо, що так буде правильно, корисно і людям і державі, чесно і справедливо. Як тільки вийдемо на консолідоване рішення з цього питання, відповідна постанова не забариться.

P.S. Коли це інтерв’ю вже було підготовлене до друку, Інтерфакс Україна оприлюднив повідомлення з системи розкриття інформації НКЦПФР про створення «Нафтогазом України»  філії  «Оператор газотранспортної системи України». «Про що це говорить?» —  запитав «День» телефоном у пана Кістіона. «Дану інформацію можна вважати документальним підтвердженням того, про що йдеться в інтерв’ю, — сказав віце-прем’єр, — монополіст нічого не хоче віддавати, анбандлінг йому зовсім не потрібен».