Незатребуваний чорнозем
Два роки лежить у парламенті закон про ринок землі
Коли-небудь його приймуть. Але чи можна буде порахувати для країни фінансові втрати, що виникли через парламентську тяганину?
З 1995 року в Україні незатребуваними залишилися 220 тисяч сертифікатів на землю. Зі слів першого заступника голови Держкомзему Михайла Гарбуза, це відомство просто не може знайти людей, яким вони належать. А це, до речі, ні багато ні мало — близько одного мільйона гектарів землі. «Мільйон гектарів землі стоїть і проситься: зробіть зі мною що-небудь, знайдіть господаря. Хай або держава забирає, або виставте на ринок, або віддайте тому, хто працюватиме», — сказав М. Гарбуз. До 2010 року, якщо закон так і не приймуть, країна, з його слів, безвідплатно отримає 20 мільйонів гектарів незатребуваного чорнозему сільськогосподарського призначення, якому треба буде терміново знайти застосування. Його можна було б виставити на аукціон, якби до того моменту країна обзавелася ринком землі.
Як передбачає Гарбуз, цi 20 мільйонів гектарів сільгоспугідь держава отримає в «дар» від пенсіонерів. Їх сьогодні серед семи мільйонів власників земельних наділів нараховується 53%, і належить їм без малого 15 мільйонів гектарів. А понад мільйон пенсіонерів не мають спадкоємців або їхні спадкоємці — іноземні громадяни. Тож не менше 4,5 мільйона гектарів землі, безумовно, перейдуть державі. «У нас потенційно сьогодні на ринку стоять близько шести мільйонів гектарів землі сільськогосподарського призначення. Але оскільки цього ринку немає, вона просто перейде державі, причому запитана не буде», — відзначає Гарбуз. За відсутності гідних претендентів, може, її варто знову націоналізувати, стверджує заступник голови Держкомзему. Адже до 2015 року в Україні діє обмеження на володіння — не більше ста гектарів в одні руки.
Унаслідок об’єктивних матеріальних причин обробляти ці землі під силу лише 40 тисячам фермерських господарств і 20 тисячам сільськогосподарських підприємств. Виходить, що 60 тисяч юросіб до 2015 року, якщо парламент скасує мораторій на купівлю-продаж землі, куплять лише шість мільйонів гектарів землі сільськогосподарського призначення, яка вже сьогодні фактично в безгосподарному стані.
Щоправда, безглуздо було б у цій ситуації списувати з рахунків самовільне захоплення угідь. Такі випадки почастішали через продовження мораторію на продаж сільгоспземель та надане законом право користуватися земельною ділянкою без відповідного документа.
Отже, цифра — 20 мільйонів гектарів — вельми відносна. Але це суть справи не змінює. Доля безгосподарного чорнозему залежатиме від того, як скоро ухвалять закон про ринок землі, який, на думку Гарбуза, насамперед повинен буде дати чітке визначення правилу обігу земель загалом: як сільськогосподарського, так і не сільськогосподарського призначення. А також відрегулювати правила гри на ринку. «Людині не забороняється продавати землю, але необхідно визначити умови, на яких це можна робити, чітко вказати: кому і за якою ціною», — впевнений заступник голови Держкомзему.
У кінці січня парламенту вистачило сил лише на те, щоб відрегулювати вартість документів, що засвідчують право власності на землю. Зі слів Гарбуза, цей документ в основному законодавчо закріпив статус- кво. Тарифи практично не змінилися. 85 гривень коштує виготовлення держактів і заміна сертифікатів та 150 гривень — виготовлення технічної документації для тих, хто безплатно приватизує земельні ділянки. «Однак, виявляється, така фіксація вартості суперечить закону про ціни та ціноутворення, тому що встановлювати ціни — це прерогатива Кабміну», — впевнений Гарбуз. Є протиріччя й із угодою між Україною та Європейським банком реконструкції і розвитку. За цим договором ЄБРР надавав державі позику на розвиток системи кадастру та створення системи реєстрації. Причому повертати його треба було за рахунок надання платних послуг (виписок із реєстрації, реєстрації прав тощо). «Якщо ці вимоги, як у цьому випадку, обмежуються чинним законодавством, то всі витрати автоматично лягають на бюджет. Адже кредит однаково треба гасити», — каже заступник голови Держкомзему. А це майже $195 мільйонів, при тому, що вартість усього проекту — $300 мільйонів. Звісно, такої суми до бюджету не закладено. Крім того, якщо фермер отримує землю для фермерського господарювання за рахунок земельної частки (паю) та приватизує його, то, згідно з ухваленим законом, він не платить за реєстрацію. А людина, яка просто отримала земельну частку (пай), зобов’язана платити, констатує Гарбуз. Чи зможе парламент без тяганини доопрацювати цей документ?
