Ні дружби, ні ефективності...

Виступаючи вчора на газовому саміті в Москві, президент Росії Володимир Путін, очевидно, перебував під враженням явного програшу «Газпрому» у судовому спорі з німецькою компанією RWE. Адже рішення арбітражу створило прецедент і для інших компаній-споживачів газу, які домагаються не просто зниження ціни газу, але і зміни формули, за якою проводиться розрахунок цієї ціни. Власне, цього ж домагається від «Газпрому» і Україна. І Путін (експерти з чималою часткою ймовірності називають його головним акціонером монополіста, але вчора він виглядав ще й головним проплаченим лобістом) придумав для нього, здавалося б, незаперечну «відмазку» на всі судові позови. «Йдеться про спроби продиктувати економічно неприйнятні для виробників умови поставок трубопровідного газу, про бажання змінити принципи постачань газу на основі довгострокових контактів,» відрізати «контрактні ціни від вартості нафти і нафтопродуктів, — переконував учасників форуму президент РФ і продовжив, явно маючи на увазі Україну: — знизити рівень обов’язкових до відбору обсягів газу».

Нетлінна фраза «спаси мене, Боже, від таких друзів, а з ворогами я якось сам розберуся» якнайкраще допомагає нам усвідомити підсумки річних зборів акціонерів російського «Газпрому», що завершились минулої неділі, зрозуміти настрій керівництва газового монополіста, а отже — і російської держави в цілому щодо нашої країни.

№ 1 «НЕМАЄ ПАРТНЕРІВ, Є ДРУЗІ»

Цікаво, що в риториці глави «Газпрому» Олексія Міллера, як і раніше, немає ні українських партнерів, ні українських клієнтів або споживачів, ні українських транзитерів, а лише «українські друзі», про яких, як велів колись президент РФ Борис Єльцин, слід думати щодня і з самого ранку...

Цей заповіт, як ми днями мали можливість переконатися, виконується. Про що, скажімо, може свідчити обіцянка, що «Газпром» поки що не вимагатиме від України сплати $7 мільярдів за недобір газу. Відповідаючи на відповідне запитання, Міллер сказав: «Сьогодні ми жодних кроків не плануємо робити. Далі видно буде». Навіть наївному зрозуміло, що тут не просто загроза, а гострий ніж десь за пазухою, який буде витягнено звідти у належний для цього момент. «Що стосується закупівлі російського газу, то в нашому контракті є умова «бери або плати». Це зобов’язання поширюється на «Нафтогаз України». Надалі ми з ним взаємодіятимемо, виходячи з цього положення контракту», — сказав Міллер, не вказавши, коли саме розпочнеться для України це «прекрасне далеке».

Імідж російських «друзів» України, на перший погляд, підтримується рішенням укотре видати нашій країні авансовий платіж ($1 мільярд) для закупівлі російського газу і наповнення ним українських підземних сховищ. Але при цьому Міллер не забув пострашити Європу тим, що «українські друзі» зволікають із закачуванням газу до ПСГ. І, відповідно, виникають ризики транзиту російського газу через Україну. (Між рядків — натяк, що, мовляв, ризики спричинені властивістю України «красти» зі своєї труби експортний газпромівський газ).

№ 2 « ПЛАНИ»

На цьому, власне, і закінчується доволі сумнівний, але ніби позитив «Газпрому» щодо України. «Далі як дата 1 січня 2015 року ми наших українських колег у рахунок оплати за транзит не авансуватимемо», — підвів Міллер риску співпраці. Виходить, у планах «Газпрому» після цієї дати немає і транзиту газу до Європи через територію України. «Продовженням розвитку сухопутних маршрутів на Захід з метою підвищення надійності постачань може стати газопровід «Ямал — Європа-2», — переконує Міллер, — необхідність і можливість будівництва якого ми обговорюємо з нашими зарубіжними партнерами і споживачами».

Нагадаємо, що пропозиції «Газпрому» передбачають будівництво газопроводу на території Польщі від білоруського кордону до Словаччини. Проте, за заявою прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, польська влада не підтримує ідею будівництва ще одного газопроводу в обхід України, який міг би проходити через територію Польщі в рамках проекту. За його словами, Польща не зацікавлена в додаткових постачаннях газу з Росії, оскільки хоче зменшити свою енергетичну залежність від росіян.

№ 3 «БЛЕФ»

На зборах акціонерів «Газпрому» прозвучало і ще одне явно недружнє щодо України одкровення Міллера. «Україна говорить, що в її ПСГ можна зберігати газ. У «Газпрому» є досвід, досвід суто негативний щодо закачування в ПСГ України», — не вдаючись до подробиць і не оперуючи фактами, сказав Міллер на прес-конференції після зборів. «Ми для себе зрозуміли, що ніколи за жодних умов не закачуватимемо газ у ПСГ України... які вигідні умови Україна не пропонувала б», — додав він.

Нагадаємо, у «Газпрому» немає власного парку підземних сховищ, які могли б слугувати демпфером за одночасного зниження температур у Європі і в Росії і відповідного різкого зростання попиту на газ. Отож від українських сховищ йому не варто було так скороспішно відмовлятися. І це в «Газпромі», безумовно, добре розуміють. Його явно недружній крок викликаний, звісно, бажанням протистояти намірам України і Європи побудувати на базі українських ПСГ потужний газовий хаб, що дозволяє налагодити безперебійне забезпечення країн ЄС природним газом.

№ 4 «ПРЕТЕНЗІЇ»

Міллер підтвердив це припущення, показавши, як сильно він засмучений тим, що між Україною і Росією наразі практично не ведуться переговори про створення консорціуму для управління українською газотранспортною системою, яка включає й ПСГ. Причому насправді йому не стільки потрібна українська ГТС, скільки газові сховища. «Підстав для ведення переговорів щодо консорціуму немає, — говорить він. — Щоб вести переговори предметно, необхідно внести зміни до українського законодавства, необхідно внести зміни до десятка законодавчих і нормативних актів України. До сьогодні цього не зроблено».

№ 5 «ПОГРОЗИ»

Безпідставними є й наскоки Міллера на спробу України диверсифікувати постачання газу за допомогою реверсу. «Що стосується реверсу... Україна не має права розпоряджатися російським газом у трубі на території України, як своїм, тому будь-який віртуальний реверс є протизаконним, — пригрозив Міллер. — Виходячи з цього, ми аналізуємо і складаємо ситуацію. За результатами цієї роботи далі діятимемо, якщо кроки України щодо реверсу будуть протизаконними і суперечать тим договорам, які у нас із ними укладені». Він уточнив, що «Газпром» робитиме відповідні дії, якщо кроки України будуть протизаконними. Але цього, власне кажучи, ніхто ще не довів.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Де слід шукати ключ до всього, що прозвучало на щорічних зборах «Газпрому»? Явно видно, що Україна йому більше не потрібна. Забудьмо Україну, транзитне значення якої дорівнюватиме нулю, запевняють Росію чиновники «Газпрому». І як хвіст, якому інколи вдається керувати собакою, «Газпром» нині, як колись «Дженерал Моторс» у США, небезуспішно намагається визначати національні інтереси Росії. Він поступово веде її до фінансового краху, вимиваючи ресурси на будівництво безперспективних, надзвичайно дорогих і, головне, абсолютно не ефективних газопроводів в обхід України. Відомий дослідник Михайло Корчемкін пише: «2012 року навіть неповні витрати «Газпрому» на постачання російського газу у Вайдхауз через Nord Stream виявилися вчетверо вищими за витрати на старому маршруті через Україну і Словаччину. 2020 року різниця становитиме понад мільярд євро. Навіть після закінчення транзитних контрактів «Газпрому» зі Словаччиною і Чехією «національне надбання» продовжить щороку платити на 0,8 млрд євро більше, ніж на українському маршруті».

КОМЕНТАР

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру Nomos:

— Ми вкотре стали свідками застосування технології роботи «Газпрому» на пострадянському просторі. Це дещо підновлена хрущовська «кузькина мать». І в цілому доповідь Міллера на зборах показала, що «Газпром» живе у якомусь своєму світовідчуванні. Багато про що говорить сама доповідь Міллера «Лідерство і ефективність». Тут помилка явно за Фрейдом: чого реально бракує, про те й говорю. Ні лідерства, ні ефективності у нинішнього «Газпрому» не спостерігається. Ні за об’ємами видобутку газу, ні за ефективністю використання коштів. Тепер намагаються похвалятися запасами газу в надрах. Але важливо мати його не там, а в трубах.

Наразі США стали лідером №1 у світі, хоча ще років п’ять тому цього ніхто й прогнозувати не міг. Про ефективність також не доводиться говорити, враховуючи, як деформовано інвестиційну стратегію «Газпрому». Вона націлена здебільшого на трубопровідні проекти, чия економічна доцільність сумнівна для всіх, окрім самого «Газпрому» і, відповідно, Володимира Путіна.

У концерну недоінвестовані системи газовидобування і підземного зберігання газу. Монополіст любить маніпулювати цифрами. Зокрема, згідно із заявами керівництва «Газпрому», він минулого року продав 151 мільярд кубометрів газу в далеке зарубіжжя. Але погляньмо уважніше. Насправді фізично з Росії торік переміщено до Європи, що є традиційним ринком збуту, набагато менше. 151 мільярд — відображає також і перепродажі газу, купленого в Європі, через дочірні і внучаті компанії. А фізичні об’єми газу, переміщеного «Газпромом» за кордон, за даними Федеральної митної служби Росії, становили менше 113 мільярдів кубометрів. І не випадково нині лідером європейського газового ринку дедалі частіше називають Норвегію.

На величезних прорахунках будуються й обѓрунтування для «Південного потоку». У його рамках реалізується також програма газифікації центральних і південних регіонів Росії, що представляють як базовий елемент так званого Південного газового коридору, який проходить територіями восьми суб’єктів Російської Федерації. Насправді таким чином «Газпром» готує собі запасний аеродром на випадок того, що цей проект доведеться згорнути або неабияк переглянути. І тоді «Південний потік» оголосять лише одним із напрямів програми, спрямованої, перш за все, на російський ринок і задоволення внутрішніх потреб. І початок будівництва в самій Росії ще не говорить про те, що цей проект успішно просувається. Як відомо, уряди Болгарії, Словенії, Угорщини поки що не отримали оцінок впливу цього проекту на довкілля, а Росія — згоди Євросоюзу на виключення «Південного потоку» з третього енергопакету, без чого його економічна доцільність майже нульова. Це в доповіді опустили, що свідчить про те, що позиції «Газпрому» слабкі й уразливі.

І не випадково напередодні зборів акціонерів із «Газпрому» прозвучали докори на адресу України. Вони адресувалися безлічі акціонерів, але ж ми розуміємо, хто серед них основний і головний. Власні провали намагалися замаскувати українським питанням, роблячи з України образ ворога: газ не беруть, платити штрафи не хочуть. Хоча ці цифри ($7 мільярдів за минулий рік і стільки ж, а то й більше, за нинішній) — необѓрунтовані і є лише своєрідним однобоким політичним трактуванням газових контрактів 2009 року. Заразом це ще й цукерочка для акціонерів, особливо потенційних: дивіться, скільки ще ми можемо отримати від однієї лишень України.

Не прозвучало в доповіді Міллера і таке ключове слово, як реформа газового сектора Росії. Його було б, звісно, марно чекати з вуст корпоративного ієрарха. Прозвучати воно могло хіба що з уряду або з Кремля. Річ у тім, що інтереси «Газпрому» й інтереси не лише газового сектора, але й усієї Росії — це різні речі. Отже, і ставлення до України не зміниться, хіба що можуть використовуватися якісь більш творчі підходи. Але не можна не сказати й про символічне рішення, прийняте напередодні зборів «Газпрому» в арбітражі, де російський монополіст протистояв компанії RWE. Я сказав би, що цей програш і є основним індикатором «лідерства» й «успішності» «Газпрому».

Віктор БАЛОГА: «Наші друзі і партнери, як вони себе називають, уже три роки морочать Януковичу голову з газом. А тепер ще й просять Європу не мати з нами справ: газ у сховища закачувати не хочемо, консорціум на трьох не хочемо, і взагалі нічого не хочемо. А чому, бо це все наше?

І якщо оцінити відносини з Росією в минулому, то, як-не-як, зі скрипом, але домовитись про газ могли. На тлі сьогоднішньої «дружби» Ющенко, а особливо Тимошенко, виглядають просто як брат і сестра ВВП (Володимира Володимировича Путіна. — Ред.).

А наш Президент мовчить, думає, що пронесе. Я особисто сумніваюся. Бо вся Європа виграє в судах справи проти «Газпрому», і лише ми мовчимо за рахунок податків із власного народу. Ціна занадто висока, пане Президенте. Потрібно діяти».

Із особистої сторінки політика на Facebook.com