Нові обриси нафтової вертикалі

У травні на вітчизняному ринку нафтопродуктів виник гострий дефіцит бензину високооктанових марок, що призвело до черг на автомобільних заправних станціях, ускладнення транспортного обслуговування населення, перебоїв у перевезенні вантажів. Криза, як вказується у підписаному в середу указі Президента України, виникла через некоректні дії Кабміну у сфері ціноутворення, надмірне адміністрування ринку нафти та нафтопродуктів. У документі також відзначається, що для подолання кризи останнім часом вжито низку заходів, зокрема ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації цін на ринку нафтопродуктів».

Щоправда, тут-таки стверджується, що вжиті заходи дозволили певною мірою (практично негайно? — Авт. ) поліпшити ситуацію на ринку. Набагато реальніша оцінка міститься у наступному реченні: наявні тенденції дають підстави вважати, що найближчим часом дефіцит бензину буде подолано. Однак ці заходи є недостатніми, наголошується в указі, для досягнення стратегічної мети — стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв’язання існуючих проблем.

З метою остаточного подолання кризи, штучно створеної на внутрішньому ринку світлих нафтопродуктів, зменшення їхнього дефіциту, стимулювання українських та іноземних нафтових компаній до ефективної роботи на українському ринку, забезпечення в подальшому стабільності його функціонування та виходячи з необхідності забезпечення економічної та енергетичної безпеки держави, указ дає оцінку ситуації й окреслює заходи для того, щоб не допустити такого в майбутньому. Регулювання ціноутворення на ринку нафти та нафтопродуктів з допомогою адміністративних методів в указі визнається таким, що не відповідає засадам ринкової економіки. Членам Кабміну при цьому нагадали про неприпустимість подібної практики. А також вказали на необхідність дотримуватися «максимальної прозорості» при ухваленні державних рішень щодо регулювання ринку нафти та нафтопродуктів та недопущення відновлення вексельної форми розрахунків під час здійснення імпортних операцій з нафтою та нафтопродуктами та надання преференцій окремим учасникам ринку. І про кого це тут ідеться?

Серед заходів, передбачених указом, виділяється намір затвердити в місячний строк програму створення державного резерву світлих нафтопродуктів (10% від обсягу річного споживання таких нафтопродуктів в Україні) та забезпечити до 1 січня наступного року формування цього резерву, а також завдання розробити та затвердити в двомісячний строк програму диверсифікації закупівель нафти українськими суб’єктами господарювання, передбачивши заходи щодо унеможливлення залежності українського ринку нафти та нафтопродуктів від однієї держави-експортера.

Про глибоке розуміння суті проблем, що виникли на ринку нафтопродуктів, свідчить також рішення Президента про створення (протягом місяця) вертикально інтегрованої схеми управління корпоративними правами, що належать державі у статутних фондах нафтових та нафтопереробних компаній.

З цією метою Президент доручив прем’єр-міністру Юлії Тимошенко забезпечити передачу до статутного фонду ВАТ «Укрнафта» належних державі пакетів акцій АТ «Укртатнафта», ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» та АТ «Нафтохімік Прикарпаття», а також інших пакетів акцій цих товариств, які мають бути придбані в установленому порядку у власність держави.

Таким чином українська держава відновлює вкрай необхідний процес створення національної вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК) і визначає, що будуватиметься ця компанія саме на базі ВАТ «Укрнафта» (на відміну від старої влади, яка спочатку також ішла цим шляхом, але потім, за певних обставин, переглянула своє рішення і передоручила створювати ВІНК «Нафтогазу України», який, власне, і пролобіював таку зміну, що на практиці призвело до невиконання указів про створення ВІНК).

Однак і новій владі ще дещо зарано казати «Гоп!» у цьому питанні. На заваді реалізації названого указу Президента поки що стоїть Закон «Про призупинення приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України», ухвалений у грудні 2004 року переважно голосами тодішньої опозиції. Тоді народні депутати вирішили «тимчасово, до прийняття Державної програми приватизації на 2004— 2006 роки та закону України про особливості приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України, призупинити приватизацію та внесення державою до статутних фондів господарських товариств усіх форм власності пакетів акцій підприємств нафтопереробної промисловості України, які перебувають у державній власності, а також передачу їх у заставу». Як мовиться, за що боролися, на те й напоролися...

Тож істотні розбіжності між цими двома документами можуть якщо не заблокувати, то загальмувати процес створення ВІНК. Можна також передбачити, що у парламенті знову знайдуться впливові сили, які, виходячи зі своїх комерційних інтересів, протидіятимуть відміні наведених «тимчасових» обмежень. Однак цим людям вже час зрозуміти, і це ще раз підтвердила нинішня криза нафтопродуктів, що без створення національної ВІНК Україна і далі раз-по-раз наступатиме на ті самі кризові граблі.