Новий конкурс?

Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) було продано в 2003 році консорціуму «Придніпров’я», близькому до корпорації «Інтерпайп». Консорціум був єдиною, допущеною до участі в аукціоні структурою, і за контрольний пакет акцій заплатив $38,5 млн. Немало експертів стверджували тоді, що якби в конкурсі брало участь кілька компаній, то сума продажу могла б становити $60 млн.

Зараз навколо НЗФ у Печерському районному суді столиці розгортається кілька судових баталій. Перша зрозуміла лише тим, хто знає юридичні хитрощі. Її суть у тому, що консорціум судиться з правлінням заводу, яке не бажає визнати його господарем пакета акцій. Другий позов, поданий головою спеціальної парламентської комісії з приватизації Валентиною Семенюк, містить прохання визнати купівлю акцій у 2003 році недійсною. Обидва позови мають на меті протилежне: перший — «закріпити» вітчизняного монополіста з виробництва електроферомарганцю і силікомарганцю за «Інтерпайпом», другий — домогтися продажу заводу в руки ефективного власника.

Слово «ефективність» у цьому випадку ключове, і сторони конфлікту розуміють його по-різному. НЗФ не просто один із лідерів світового ринку феросплавів, де його частка становить 11,5%. Його будівництво було прив’язане до родовища марганцевої руди в Нікополь- марганецькому басейні. І до приватизації завод стабільно споживав необхідний йому марганцевий концентрат місцевих ГЗК. Фахівці навіть вважали, що об’єднання НЗФ і Орджонікідзевського ГЗК (найбільшого постачальника концентрату) в одному фінансово-технологічному ланцюжку було б логічним. Але ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» не змогло взяти участь у конкурсі з продажу акцій НЗФ, як і провідні світові виробники феросплавів Eramet, CVRD і ВНР, російські «Челябінський електрометалургійний комбінат» і завод «Кузнецькі феросплави», а також Запорізький та Стахановський феросплавні заводи. Проявляв активність і «Приватбанк», представники якого в той час входили до органів управління заводу і були пов’язані з ним поставками сировини з Марганецького і Орджонікідзевського ГЗК. Але йому також не пощастило. А заодно й вищезазначеним ГЗК, оскільки після приватизації Нікопольський завод став різко скорочувати обсяги закупівель сировини у них, переорієнтувавшись на постачальників iз Африки та Австралії. Більш того, НЗФ почав не просто імпортувати сировину з далекого зарубіжжя, а, як повідомляла «Ділова столиця» (№52 (190)), реанімував майже забуту схему толінгу. Обсяг використовуваної руди в цій давальницькій схемі — близько 150 тисяч тонн на місяць (за нинішніми цінами ця руда обходиться в 130 доларів за тонну з урахуванням доставки з екзотичних країн). Схема проста і надзвичайно прибуткова для учасників операції — ринкова вартість феросплавів на світових ринках більше 1000 доларів за тонну. Суть схеми в наступному. Спочатку офшорна компанія закуповує руду в Австралії, Бразилії, Гані або Габоні, потім віддає її на переробку за давальницькою схемою і, нарешті, вивозить звідти готові феросплави для реалізації поза Україною. Заводу дістається скромна сума грошей за виплавлену тонну, з якої відраховуються такі ж скромні гроші до бюджету. Решта — офшору.

Про це не раз писалося в пресі (наприклад, «Дзеркало тижня», №53 (528)). Як і про те, що держава втрачає значні відрахування до бюджету. І дійсно, які там відрахування, якщо прибутку немає, ПДВ з’їдає давальницька схема, а зарплата хоч і вища за середню по Україні, але її частка у вартості товару менша 10%.

Невигідні для бюджету заводу толінгові схеми нанесли непоправний збиток і національним товаровиробникам. Про це не раз говорили представники українських гірничо-збагачувальних комбінатів. Заступник голови правління Орджонікідзівського ГЗК Дмитро Дроботай стверджує, що на ОГЗК, який відвантажував 70% своєї продукції НЗФ, було зупинено два кар’єри та збагачувальну фабрику, без роботи залишилися близько 600 чоловік.

Непотрібний цього разу політичний резонанс довкола підприємства викликала депутатська діяльність його директора. Як депутат Дніпропетровської облради він «відмітився» закликом зібрати керівників східних областей для розгляду можливості створення Південно-Східної автономії.

Можливо, у випадку НЗФ реприватизація і новий конкурс, незважаючи на всі складності, є реальним варіантом виходу. Голова спеціальної парламентської комісії з приватизації Валентина Семенюк вважає, що такий поворот подій має всі шанси на успіх. На її думку, конкурс із продажу акцій Нікопольського заводу феросплавів було проведено некоректно, від участі в ньому були штучно усунені інші претенденти, готові заплатити значно більші гроші та використати підприємство з вигодою не тільки своєї корпорації, а й для державного і місцевих бюджетів.