Охорона «тепла»

Фахівці з неурядового американського Альянсу з енергозбереження стверджують, що проекти, направлені на економію енергоносіїв, можуть бути недорогими, а почерпнути їх пропонують із успішного досвіду найближчих сусідів.

У буквальному значенні багатим джерелом таких ідей для України став семінар, присвячений енергоефективності житлового сектору країн Східної та Центральної Європи. За словами координатора програми з енергоефективності та зміни клімату USAID Айри Бірнбаума, житлові питання стали пріоритетними для всього Євроазіатського регіону. Для держав, що трансформуються, на його думку, дуже важливо забезпечити тепло в квартирах громадян, щоб довести їм, що трансформації успішні. Але в умовах подорожчання енергоносіїв зробити це зовсім не просто.

Для населення України, яке використовує в рік 15—18 мільярдів кубометрів газу (левова його частка йде на опалювання) і попри все це страждає від холоду в квартирах, питання тепла, безумовно, серед найактуальніших. Але чи турбує по-справжньому ця проблема український уряд? Деякі сумніви з цього приводу закладаються вже тим, що політичний бомонд на названому семінарі не з’явився... хоча б і для того, щоб просто привітати тих, хто зібрався. Не було навіть міністра будівництва й архітектури Павла Качура, який безпосередньо відповідає в уряді за тему енергозбереження в житлово-комунальному господарстві. Щоправда, модератор семінару оголосив, що якісь чиновники з цього відомства присутні, ось тільки спроба знайти їх не мала успіху. Власне кажучи, це й не дивно — на обговорення проблеми економії газу в гірничо-металургійному комплексі, що використовує 9,9 мільярда кубометрів, також ніхто з міністрів не з’явився. Хоча, звичайно, їх було запрошено.

Проте енергетичних проблем у житлово-комунальному господарстві, як мовиться, хоч греблю гати, а вирішуються вони на рівні «нижче плінтуса». Виступаючи на початку цього місяця в Запоріжжі, Президент Віктор Ющенко підкреслив, що Україна «з унікальними ресурсами, з унікальними можливостями, в тому числі й по енергоносіях», повинна навчитися «жити з ресурсів». На думку Президента, «тема комунальної реформи на регіональному рівні повинна стати наріжним каменем». «І тут виникає питання політизації цього процесу, коли, з одного боку, мінімізовано тариф, який не компенсує витрати, і (в результаті. — Авт. ) заборгованість комунальної економіки досягає 9 млрд. грн. на рік», — констатував Ющенко. За його словами, «не може країна нести на своїх плечах 50% втрат тепла, 30—40% — втрат води, 30% — електроенергії на генерації води й тепла», підкреслив Президент.

При цьому експерти зазначають, що жоден розсудливий інвестор не ризикне вкласти свої гроші в бездонну бочку під назвою «комунальні служби» України, а тим часом у країні постійно виходять із ладу системи централізованого теплопостачання, інженерні мережі в житлових будинках. Як відзначив Бірнбаум, щоб позбутися частини проблем, необхідно стимулювати в людях почуття власності — приватизувати жеки, передавши майно будинку в руки самих мешканців, яким так чи інакше доведеться наводити порядок у своєму будинку. Об’єднавшись, люди, на думку експерта, зможуть знайти гроші на установку окремої котельні або ж візьмуть на це кредит. А оскільки наші банки навряд чи зможуть давати об’єднанням мешканців кредити під нормальні відсотки, хоч у деяких країнах це широко практикується, Бірнбаум пропонує нашому уряду звернутися до ЄБРР чи Світового банку та взяти там гроші під цю програму.

Думка, звичайно, хороша, але як зробити, щоб гроші, якщо їх дадуть, дійшли до адресата? Проте іноземні експерти цієї проблеми не бачать і пропонують нашому уряду сплести своєрідну страхувальну соціальну мережу, тобто субсидувати незаможних громадян. А іншим доведеться платити за послуги за реальною вартістю. Для цього в кожному будинку та квартирі пропонується встановити лічильники, щоб люди самі вирішували, скільки тепла їм потрібно для щастя і за скільки вони спроможні заплатити. Але ця міра могла б бути резонною лише разом із дійовими санкціями для неплатників. Якщо ж система залишиться колишньою, то платитимуть лише ті, хто робив це й раніше. Хоча, як розказав експерт, коли в Болгарії повсюдно поставили лічильники для тепла, жителі стали краще платити й економити 15—20% від колишніх витрат.

Тим часом менеджер Програми енергії, що відновлюється, і енергоефективності по Центральній і Східній Європі (REEEP) Крістіна Вілмайте впевнена, що всі технічні нововведення в житлово-комунальному господарстві, направлені на економію енергоресурсів, працюватимуть ефективно лише тоді, якщо люди будуть матеріально зацікавлені в економії. Також і для того, щоб інвестори вкладали в цю сферу гроші, їм треба показати, що це може бути вигідним. І це, за її словами, цілком реально. Кожний євро, інвестований REEEP в енергозбережні технології, повертається в шестикратному розмірі. Крім того, до 2010 року в Євросоюзі завдяки впровадженню енергозбережних технологій заплановано створити мільйон нових робочих місць. Для України, де енергозбереження ще не досягло і стадії становлення, цифри можуть бути ще більш значними. До речі, чим не спосіб реалізувати нарешті передвиборний лозунг про п’ять мільйонів робочих місць?

Однак, як відзначає керівник програми Альянсу з енергозбереження Анжела Морін Аллен, для країн типу України існує безліч різних бар’єрів, які заважають економно витратити ресурси. Це і відсутність політичної волі керівництва, і поведінкові установки населення, звиклого, що такі проблеми повинна вирішувати держава, і погана координація роботи різних відомств і структур. Наприклад, при спорудженні нових будівель про енергозбереження, як і раніше, не думають. Завдає чималої шкоди репутації й невідповідність тарифів реальним витратам. Складно також вирішувати житлові проблеми в умовах низьких зарплат, які не дозволяють споживачам інвестувати свої кошти в нові технології. Все це, за її словами, можна вирішувати лише комплексно, створюючи єдину державну програму. Якщо вона з’явиться й буде ефективною, то пані Аллен передрікає для України економію 20—60% енергії, що використовується в житловому секторі.

Проблема лише в тому, що досі в Україні все залишається на рівні окремих ініціатив. Як розказав журналістам заступник голови житлово-експлуатаційного підприємства Луцька Валерій Ковалюк, у більшості наших співвітчизників немає почуття відповідальності за своє житло — всі чекають, що хтось прийде та вирішить їхні проблеми. У розмові з «Днем» один із керівників Асоціації енергозбереження міст (Львівський регіон) Анатолій Копець відзначив, що після того як в одному з невеликих будинків у Львові встановили лічильники тепла й утеплили вікна силіконовою стрічкою, мешканці стали економити в рік 700 доларів. А обійшлася їм ця «реконструкція» лише в три тисячі доларів (термін окупності трохи понад чотири роки). Звичайно, не для кожної «хрущовки» паличкою-стукалочкою буде силіконова стрічка, але цей приклад ясно показує, що економити тепло й інші ресурси можна в кожній квартирі.