Олександр ЗАВАДА: "Починається відвертий перерозподіл газового ринку"

Початок

Для України ця проблема ускладнюється наявністю лише фактично одного продавця газу - РАТ "Газпром". Адже насправді до нас надходив лише російський газ, тоді як туркменський залишався десь там, у Росії. З допомогою ТРАТ "Туркменросгаз" було створено єдину систему постачання газу в Україну, і РАТ "Газпром" контролював всі ці процеси.

На першому етапі розробки основних напрямків реформування нафтогазового комплексу, робота над якими тривала три роки і посувалася досить важко, Антимонопольний комітет висував ідею створення біржі. Водночас ми наполягали на проведенні диверсифікації джерел поставки енергоносіїв, що було неодмінною умовою для цього. Але оскільки диверсифікація у нас поки що залишається на папері, то врешті решт у згаданих напрямах з`явився, за нашим наполяганням, запис про те, що ми будемо створювати елементи ринкової інфраструктури, які б забезпечували саморегульовані процеси на ринку газу і функціонування конкурентного ринку. Це означає, що, незважаючи на існування одного продавця, під наші специфічні умови і специфічну ринкову структуру потрібно створювати якийсь регулювальний орган, чи то під назвою біржі, чи то якогось імпортного картелю, чи чогось третього. Інакше ми віддаємо наш ринок постачальникові газу і водночас доручаємо йому контроль над стратегічно важливими підприємствами. Хіба це відповідає інтересам нашої національної безпеки? Питання газової біржі на сьогодні для України найскладніше з усіх, які існують в галузі формування ринкових відносин. І у нас навіть немає такої групи професіоналів-ерудитів, які були б здатні розробити цей проект. Цією проблемою впритул займається Держнафтогазпром. Є там й іноземні консультанти. Американський уряд планує надати допомогу в реформуванні газового ринку. Але я застерігаю, що враховуючи залежність України від постачальника газу, буде надзвичайно складно якимось чином ізолювати його монопольні домагання. Якщо ми протиставимо цьому імпортний картель без державного впливу, то він продукуватиме монополізм на внутрішньому ринку.

- Чи готуються якісь конкретні документи, які хоча б частково просували країну до розв`язання цієї проблеми?

- Зараз підготовлено проект Указу Президента про заходи щодо реалізації державної політики у сфері регулювання природних монополій. Він передбачає структурні, інституційні зміни, створення комісій, які будуть здійснювати регулювання цих ринків, і охоплює правове поле, яке залишилося поза дією розглянутого Верховною Радою у другому читанні закону про природні монополії. Указ підготовлений в розвиток цього закону, і поки закон ще не діє, дозволяє створити відповідні комісії, сформувати їх склад тощо. У нас вже два роки працює комісія з регулювання електроенергетики, яка і створила всю інфраструктуру державного регулювання в цій сфері. Те ж саме буде зроблено і комісією з газу, без якої нормального ринку не буде. Бо постанова Кабміну № 1539, яка регулює газопостачання країни в 1997 р. і яка свого часу наробила багато галасу, не містить механізму, а відтак виконується лише частково. Я свого часу говорив на різних засіданнях, у тому числі й на Раді національної безпеки та оборони, що це не інструмент, а опахало.

Ми сподіваємось, що і закон про природні монополії, направлений на серйозні реформування (тому навколо нього постійно перехрещуються якісь підводні течії), буде ухвалено. Тоді указ Президента, який повністю вписується як у сьогоднішню систему, так і в ту, що створюється згідно з законом, буде ефективно працювати. Щоправда, я можу стверджувати, що у закону буде нелегка доля. Адже нині йде перетягування ковдри: хто буде всі ті господарські питання вирішувати, визначати, контролювати, відповідати. Та указ вже сьогодні дозволяє діяти. І дуже важливо, щоб його було якомога швидше підписано. За моєю інформацією, це повинно статися вже цього місяця.

- Указ передбачає регулювання регіональних газових ринків?

- Так, він є досить послідовним, містить радикальні заходи і тому не може оминути й регіонів. Там діятимуть підрозділи комісії, бо регулювання має бути суцільним і стосуватися не тільки оптових постачальників, а й розподільчих систем на місцях. Це має бути єдиний ринок, і не можна запроваджувати регулювання якихось його клаптиків.

- Якою була роль Українського газоресурсного консорціуму в регулюванні газового ринку?

- Я дам вам попередню відповідь. Тому що зараз ми проводимо перевірку всього газового ринку, у тому числі й консорціуму, і підсумки можуть дещо відрізнятися від попередніх даних. Але я думаю, що не помилюся, коли скажу, що найгірші побоювання стосовно консорціуму не справдилися. По-перше тому, що він не мав реального впливу на засновників. Саме це свого часу не дозволило комітету визначити усіх засновників як єдиний господарський суб`єкт, а отже монополістом. Не перетворила консорціум на монополіста і згадувана постанова, яка делегувала йому функції управління та контролю на газовому ринку. Майже ніхто з учасників не надавав йому інформації. На сьогодні (через борги) йому припинив постачання газу "Укргазпром", і він має тільки газ за договорами комісії. Тобто консорціуму фактично немає на газовому ринку ні як регулятора, ні як оптового постачальника газу.

Чому ми дали згоду? Тому що це було в кінці року, перед тим, як була затверджена схема постачання газу, і нас запевняли ініціатори консорціуму, що це якраз і є той елемент інфраструктури, який оптимізуватиме розрахунки, але не буде оптовим постачальником, не буде конкурентом на цьому ринку, де також матиме право контролю цін. Він мав створювати умови для роботи цього ринку, поки держава не створила досконалішої інфраструктури регулювання. Тобто відіграв роль зародка, прообразу газової біржі. Консорціум мав працювати як саморегульована структура, а не як орган управління, хоча такі функції йому пізніше були делеговані постановою уряду. Як ми переконалися, вона сьогодні не виконується і не тільки в частині, що стосується консорціуму. Хоча групування регіонів, закріплених за оптовими імпортерами, зберігається і газотрейдери також зберігають у своїх регіонах монопольне становище, утім, зараз починається відвертий перерозподіл газового ринку, тобто постачання газу йде всупереч територіальному розподілу, оскільки частина оптових постачальників не здатна виконувати своїх зобов`язань, а інші можуть запропонувати кращі умови. Тому попри деякий адміністративний тиск підприємства починають співпрацювати з іншими постачальниками, особливо, якщо це приватні підприємства, які рахують свої витрати.

- Що ви можете сказати про спроби приватизації АТ "Укргазпром" за участю іноземних компаній?

- Сьогодні є заборона чинного законодавств на приватизацію магістральних газопроводів. Щоб зняти її, потрібні сильні аргументи, що нова система, базована на приватній власності, буде ефективнішою, ніж сьогоднішня. Не можна приватизувати за принципом "а там - побачимо". Потрібні серйозні підготовчі заходи. І перш за все потрібна реальна система регулювання, а також продумана схема самої приватизації. Зрештою, ми проти того, щоб акції "Укргазпрому" придбали будь-які підприємства, які працюють на газовому ринку, незалежно від того іноземні вони, чи наші. Ми, найімовірніше, не будемо давати згоди на такі придбання, якщо вони матимуть місце. У таких суб`єктів природної монополії, як "Укргазпром", що володіє потужною інфраструктурою у трубопровідному транспорті, завжди буде спокуса використати це виняткове становище для зміцнення своїх позицій на інших ринках.

Я вважаю, що можна говорити про це в далекій перспективі, коли країна функціонуватиме в межах ринку більшої географії, коли будуть зняті торгові бар`єри, а також, безперечно, розв'язано й політичні проблеми. Отже, на мою думку, приватизація "Укргазпрому" це те, що повинно вирішуватися в останню чергу. Нарівні з державною компанією, що контролює магістральні лінії електропередач, "Укргазпром" забезпечує нині функціонування єдиної економіки, єдиного ринку електроенергії і єдиного газового ринку. Тому приватизація цих структур можлива, скажімо, лише водночас із залізницею. Однак на залізниці можна залишити під контролем держави самі рейки, так само, як у газовому господарстві - труби, а в електроенергетиці - лінії передач. Така модель, можна сказати, виграла світовий конкурс. І вона торує собі шлях.

- Водночас розробляються плани реструктуризації газового ринку, значною частиною якого є АТ "Укргазпром".

- Я вважаю, що до реструктуризації можна приступити через рік-два. Якщо ми створимо нормальну систему регулювання, яка б дозволяла прибутково працювати вітчизняному газовидобутку, і забезпечимо нормальну роботу системі транзиту, то тоді у нас не буде підстав утримувати єдину інфраструктуру "Укргазпрому". Особливо, якщо на той час буде створено систему захисту від монопольних проявів єдиного постачальника газу. Отоді можна говорити про реструктуризацію. На фоні сьогоднішніх обставин нам взагалі недоцільно робити якісь структурні кроки - треба підготувати законодавчу й економічну базу.