Омріяна «цифра»

Підписавши Регіональну угоду «Женева-2006», наша держава зобов’язалася до 2015 року перейти на цифровий формат теле-радіомовлення. Угода передбачає побудову цифрової інфраструктури й повну відмову від аналогової. Строк виконання для України — до 17 червня 2015 року. А країни ЄС мають впоратися з цим завданням до 2012 року.

Та поки що цей процес не назвеш динамічним. «Для реалізації цієї програми залишилося щонайбільше шість років. І за цей час ми повинні внести зміни в законодавство, вирішити всі питання щодо використання радіочастотного ресурсу, завершити розробку поетапного плану тощо. Тому нам треба швидше працювати...» — зазначив днями за ступник міністра транспорту та зв’язку й директор Держзв’язку України Олег Проживальський на засіданні круглого столу, присвяченого «цифровим» перспективам нашої держави. За його словами, впровадження нового формату мовлення потребує вирішення низки питань на державному рівні. І хоч на даний час Мінтрансзв’язку і розробив проект Державної цільової програми впровадження цифрового теле-радіомовлення, його затвердження затягується... Один iз каменів спотикання, на які вказує Проживальський, — невизначеність щодо підпорядкування Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення — оператора зв’язку, що має стати основним «будівничим» інфраструктури цифрового мовлення.

За рішенням попереднього уряду, Концерн минулого року перейшов до управління Держкомтелерадіо. У нинішньому Мінтрансзв’язку вважають це помилкою й хочуть повернути його «під своє крило». Позитивний досвід роботи з Концерном уже є: минулого року завдяки належній координації цих відомств було розгорнуто фрагменти мережі цифрового теле-радіомовлення у Житомирській та Київській синхронних зонах.

Утім, поки чиновники не можуть поділити сфери впливу, справа практично стоїть на місці. І говорити про переваги ефірної «цифри» можна лише в перспективі. Однак для проведення Євро 2012 наявність цифрового ефірного ТБ для якісної загальнодоступної трансляції футбольних матчів була б більш ніж доречною.

Єдиний, хто не стоїть на місці, — це приватний капітал. Розвиток платного кабельного та супутникового (цифрового) телебачення в Україні різко контрастує з повільною трансформацією ефірного. Підприємці без вагань вклали в ринок вагомі інвестиції, завдяки чому українці, хоч і за значні гроші, але відчули реальні переваги цифрового та HD (високої чіткості) ТБ. Тож «День» вирішив дізнатися про конкурентну — недержавну — точку зору на перспективи вітчизняної ефірної цифри...

Сергій БОЙКО , президент компанії «Воля»:

— Відносно переходу України в цілому — є наш досвід і є певні тенденції, які дозволяють говорити про те, що процес не буде легким і гладким. Окрім рішень на законодавчому рівні, необхідно буде вирішити ще безлiч організаційних завдань і питань: щодо інформування населення (а це найважча частина процесу), процедури підключення абонентів, з технічної підтримки, компенсації малозабезпеченим (і прозорості цього процесу), устаткування, наповнення пакетів (тобто робота з телемовцями), координації процесу в цілому тощо.

Попри прийняття «Концепції...», конкретний державний план переходу на цифрове телебачення в масштабах країни не затверджено до цього часу. Цього року відбулося багато форумів і круглих столів, проте чимало з них мали формальний або церемоніальний характер, і в результаті не виходили ані детально розроблений план дій, ані будь- які рекомендації.

Але в цілому — звичайно ж так — Україна може перейти на цифру навіть раніше 2015 року. Однак для цього потрібна професійна і незалежна від якогось одного відомства команда менеджерів такого проекту.

На додаток, на ринок виходять нові технології, що створює альтернативи для глядача з точки зору засобів доступу до телевізійного контенту. Таким чином, на сформований на сьогодні ринок чекають досить цікаві часи, коли конкуруватиме не лише технологія і вартість, а й зручність, звички у використанні, безпека і комплексність послуг.

Такі європейські держави, як Голландія, Фінляндія і Швеція вже повністю перейшли на цифрове мовлення. І в цих країнах чудово співіснують кабельна, ефірна та супутникова технології — а частка, наприклад, послуг цифрового кабельного телебачення там дуже висока.

Якщо брати картину взагалі, то цифрове ефірне телебачення впроваджується у більшості випадків починаючи з тих регіонів, де доступ до телевізійних програм зовсім обмежений (в більшості випадків — у сільськiй місцевості та маленьких містах, де люди дивляться кілька каналів). А жителі міст обирають пакети платного телебачення, які максимально відповідають їхним інтересам та перевагам.

Тому спроби вирішити, як перевести всю державу на цифровий формат без участі найдосвідченіших гравців ринку, — безперспективний підхід. Це має бути нормальний, злагоджений механізм, зрозумілий в першу чергу тим, для кого все це робиться, — телеглядачам.

Петро КОНОВ , директор з розвитку компанії Vision TV — провайдера супутникового ТБ Viasat:

— Держава повинна врегулювати процес переходу на рівні законів, положень, планів тощо. Програма може бути реалізована і приватними компаніями, але правила гри слід визначити та затвердити державі. При цьому вона повинна врахувати інтереси суспільства (глядачів), мовників, підприємств зв’язку...

Проте держава не встигне зробити все на 100%, а зробить на 50—60%, що буде дуже незручно споживачу, мовникам, підприємствам зв’язку та іншим, і буде як завжди. Тому що остаточно не визначені правила...

Так, цифрове ефірне ТБ буде конкурентом супутникового, але за умови нормальної сегментації ринку місця вистачить усім. Конкуренція і форми боротьби залежатимуть від конкретних пропозицій щодо контенту, сервісу, значною мірою це також залежатиме від регулюючих органів.

У нормальних країнах державного телебачення взагалі не існує, як цифрового, так і аналогового. Є суспільне, що взагалі працює за іншими правилами. В розвинутих країнах співіснує цифрове наземне і супутникове. Наприклад, Велика Британія має FREE VIEW та BSKYB, Швеція — BOXER та VIASAT і CANAL DIGITAL, Німеччина цифрове наземне і premier та інші супутникові платформи, в США з лютого наступного року взагалі перестане існувати ефірне аналогове ТБ, а такі супутникові платформи, як DIRECT TV та DISH NETWORK, мають десятки мільйонів абонентів. У кожній з цих країн держава заздалегідь визначила умови переходу від аналогового до цифрового ефірного ТБ на рівні законів. В Україні все реально за умови, що модель визначатиметься в результаті консенсусу всіх зацікавлених сторін.