Особливості кризового підприємництва

В Україні й досі не можуть визначити переможця в «конкурсі» «Найкращий спосіб порятунку економіки». Наші чиновники й не здогадуються, що не потрібно його шукати в день зі свічкою, а просто переглянути зігноровані потенційні можливості для економічного зростання і дати їм «зелений коридор». Серед таких недооцінених можливостей все частіше експерти називають малий та середній бізнес. Сьогодні його частка у формуванні ВВП трохи більше 10%. Натомість у розвинутих країнах цей показник принаймні у кілька разів більший. Чи зможе український середній та малий бізнес вистояти в період економічних негараздів, та, яких заходів повинна вжити держава для того, щоб дати йому можливість успішно реалізувати другий шанс? Про ризики та перспективи для середнього та малого підприємництва в нинішніх умовах «День» розмовляв із головою Державного комітету із питань регуляторної політики та підприємництва Костянтином ВАЩЕНКОМ.

— Наскільки серйозно постраждав малий та середній бізнес через фінансову кризу?

— Саме цей прошарок підприємств найбільше інтегрований в економічні процеси (отримання кредитів, реалізації товарів та послуг). Малий та середній бізнес сьогодні переживає складний період, бо на відміну від великих підприємств, він живе у кредит (бізнес починається з кредиту, далі він розвивається за рахунок кредитів). Припинення доступу малих та середніх підприємств до кредитів можна порівняти з ненадходженням кисню до живого організму. Найпершими відчув проблему бізнес, який розвивався за рахунок валютного кредитування. Це близько третини малих та середніх підприємців. Через проблеми з коливанням курсу вони не знають, як сьогодні повернути ці позики. І вибір у них непростий: або оптимізувати внутрішні витрати, або ліквідувати підприємство. Оптимізувати виробничі витрати «малим» дуже складно, бо на них працює, як правило, декілька осіб (наприклад, крамниця, невелика майстерня).

Але це не означає, що ситуація катастрофічна. В період нинішньої кризи для малого та середнього бізнесу вивільняються нові ніші та з’являються додаткові можливості, які він може і повинен використати. Світова практика доводить, що саме малий бізнес найгнучкіший у питаннях адаптації до різноманітних економічних змін, адже він швидко переорієнтовується на нові ринки збуту та на потреби людей. Сьогодні спостерігається тенденція, коли великі підприємства відмовляються від деяких непрофільних функцій (правова підтримка, консалтинг, певні виробничі цикли), залишаючи за собою тільки основні. Цим і є додатковий шанс для малого та середнього бізнесу.

— Розкажіть про антикризовий пакет для малого і середнього бізнесу, підготовлений вашим комітетом.

— Сьогодні очевидно, що ліберальна ідея та ліберальні підходи у чистому вигляді на ринку не спрацюють. Будь-яка криза вимагає посилення регуляторної ролі держави. На погляд Держкомпідприємництва, це повинно відбуватися за п’ятьма напрямками.

Перший — зменшити регуляторний тиск на бізнес. Ми говоримо про прискорення дозвільної реформи, максимальне скорочення всіх реєстраційних та дозвільних процедур.

Другий напрямок полягає у полегшенні доступу до кредитних ресурсів через запровадження механізму компенсації частини відсоткових ставок за кредитами, які отримують підприємці. Не завадило б створити фонди гарантування кредитів для підприємців-початківців. Через ці фонди держава надавала б банкам гарантії для отримання бізнесменами-початківцями мікрокредитів (не більше 20—30 тисяч гривень).

Третій напрямок — лібералізація податкової сфери. Зокрема, зменшення податкового навантаження (запровадження пільгового оподаткування частини прибутку, що йде на модернізацію основних засобів виробництва, на закупівлю технологій виробництва, виробничих ліній) та вдосконалення спрощеної системи оподаткування. Саме «спрощенка» дає частину фінансового наповнення місцевих бюджетів та гарантує нормальну роботу підприємцям, які тільки починають справу. Сьогодні ж довкола «спрощенки» існують питання. Держкомпідприємництво пропонує парламенту своє бачення, як водночас залишити позитивний ефект від «спрощенки» для бізнесу, який її дійсно потребує, і як зменшити кількість зловживань.

Головне у наших пропозиціях — скоротити кількість видів діяльності (експортні операції, здача приміщень у оренду, видобування та реалізація корисних копалин тощо), де переважно пасивні доходи або висока дохідність. Крім того, слід збільшити максимальний обсяг виручки від реалізації для тих, хто працює на спрощеній системі оподаткування. Зважаючи на інфляцію, позицією Комітету є збільшення обсягу виручки до мільйона гривень фізичним особам підприємцям та до трьох мільйонів гривень юридичним особам. Потрібно привести у відповідність з реальною економічною ситуацією і ставку єдиного податку, бо 20—200 гривень — це рівень 1998 року. Сьогодні надходження таких коштів для місцевого бюджету — це не серйозно. Тому ставку єдиного податку пропонуємо збільшити до 60—300 гривень. У віддаленій перспективі слід обмежити кількість працюючих у малого підприємця.

Четвертий напрям — відтермінувати сплати по пенях та штрафах до Пенсійного фонду. Це дозволить вирішити проблему зі стажем працівників та зняти соціальну напругу.

І п’ятий напрям — створити інфраструктуру підприємництва на регіональному рівні, в тому числі через національну програму підтримки підприємництва. Йдеться про бізнес-інкубатори, консультативні та інформаційні центри правової допомоги для майбутніх підприємців.

— Чи відчув бізнес економічну кризу? Яка тенденція спостерігається за підсумками 2008 року у сфері підприємництва?

— Ринок ще не відреагував на кризові події. Сьогодні немає підстав говорити, що через кризу ліквідовано багато підприємств. За підсумками 2008 року виходимо на зростання кількості підприємств: близько 7,5% по юридичних особах-підприємцях та 8% по фізичних особах-підприємцях. Я вважаю, що це інерційні процеси. А певні тенденції падіння почнемо фіксувати у другому кварталі 2009 року. Ситуація може повернутися на рівень початку 2000 року. За найгіршим прогнозом, скорочення кількості підприємств може становити до 20%. Але, як я вже сказав, разом із негативом з’являються нові можливості. З півтора мільйона безробітних, яких очікують у 2009 році, не менше 10% піде у малий та середній бізнес. Тому якогось катастрофічного падіння чисельності малих підприємств ми не очікуємо. Держава повинна підсадити малий та середній бізнес на першу гілку дерева. А далі він сам підніметься вгору.

— У яких секторах закриватиметься найбільше малих та середніх підприємств, а у яких, навпаки, їхня кількість збільшуватиметься?

— Чисельність ріелторських, дивелоперських та рекламних компаній зменшиться. А от комп’ютерні та високотехнологічні підприємства будуть збільшуватися. Крім того, позитивні зміни будуть у сфері торгівлі продуктами харчування. Сьогодні великі мережі гіпермаркерів та супермаркетів зіткнулися з проблемою споживчого попиту і частина їх буде закрита, особливо, мережевих. Як вони працюють? Їхні магазини збудовані у центрі та на окраїнах міста. Як правило, з цього загалу завжди можна виділити один неприбутковий магазин, який «витягують» за рахунок решти прибуткових. І так працює багато мереж. Через скорочення попиту всі великі мережі відмовлятимуться від збиткових магазинів. Але ж населення все одно потребує харчів. Тому вивільняється ніша. Останніми роками спостерігалося зменшення кількості маленьких магазинів та збільшення маркетів, то сьогодні тенденція зворотна: чисельність маленьких крамниць зростатиме.

— Як використати кризу, щоб після її завершення частка малого та середнього бізнесу у формуванні бюджету зросла?

— Сьогодні малий та середній бізнес формує більше 10% ВВП. У порівнянні з європейськими країнами це дуже мало. Саме через це Україна переживає кризу болісніше ніж, наприклад, Польща. У Польщі, по-перше, не було такого масового захоплення споживчими кредитами, а, по-друге, там інакше побудована структура економіки. Саме малий бізнес у Польщі формує економіку. У нас — це прерогатива металургійних та хімічних гігантів, які залежать від світової кон’юнктури та вартості енергоносіїв. Порятунок української економіки полягає у тому, щоб перевернути виробничу піраміду з голови на ноги. Поставити її на міцну основу, якою став би малий та середній бізнес. Іншого виходу немає. Тому всі напрями державної політики повинні орієнтуватися на малий та середній бізнес.

— У деяких галузях, зокрема пекарській, пропонують вирішити питання доларових кредитів, компенсувавши з державної кишені різницю між валютними кредитами при перерахуванні їх у гривневі. Чи зверталися ви з пропозицією поширити таку практику на всіх підприємців, які зіткнулися з такими проблемами?

— Справді, сьогодні потрібні окремі підходи для вирішення питання валютних кредитів. І в різних сферах діяльності вони мають свої особливості. Проте держава повинна створити рівні можливості для всіх незалежно від того, у якій сфері підприємець працює.

Розмова між клієнтом і кредитором проходить дуже складно, і як завжди правда у кожного своя. Насправді держава не може змусити банки втрачати кредитні ресурси. Щодо компенсації різниці при перерахуванні валютних кредитів у гривневі, то повертатися до цієї розмови, я вважаю, доцільно тоді, коли буде зрозумілість із валютним курсом та його перспективою хоча б на рік. Сьогодні ж ніхто не може сказати, якою є стратегія Нацбанку, і який буде хоча б короткостроковий курсовий прогноз.

Цікавою сьогодні виглядає програма компенсації державою відсотків за кредитами, які взяли підприємці. Ця програма повинна поширюватися на всіх, але за однієї умови: якщо ці кредити беруться на реалізацію інноваційних проектів (критерії — кількість створених нових робочих місць, зростання обсягів сплати податків з виробництва продукції, а не «купи-продай»). В умовах складної економічної ситуації, коли всі витрати скорочуються, видатків на цю програму в держбюджеті-2009 не передбачено. Сподіваюся, навесні можна буде повернутися до цієї теми.

— З ваших слів, держава не поспішає рятувати тих, хто може в майбутньому врятувати її саму. Як можна охарактеризувати такі дії?

— В Україні вже склалися свої традиції, велика інерція мислення, бюрократія, яка звикла не допомагати бізнесу, а розглядати його як можливість отримати певні преференції для себе. Це недалекоглядна позиція, яка пов’язана із браком стратегічного мислення, з браком ефективного державного прогнозування та планування своєї діяльності. Але є позитив. Особисто я відчуваю волю Президента і прем’єр-міністра, які усвідомили нагальність вирішення цієї проблеми.