Податки, що знижують видобуток

Фактична відмова української влади від подальшого підвищення цін для населення на газ вітчизняного видобутку (принаймні, до чергових виборів) посилила складну ситуацію, в якій перебувають газодобувні підприємства країни. Через фінансові труднощі вони щороку зменшували видобуток на 10% і всі надії покладали на перехід до економічно обгрунтованих цін.

Але влада розуміє, що в разі ще одного підвищення газових цін для населення наступні вибори будуть для неї провальними, й, навіть усупереч тиску МВФ, вирішила не робити настільки ризикованого кроку. От тільки для газовиків у неї поки не знайшлося ні компенсації, ні іншого рішення. І виходить, як у відомій приказці про те, що той, хто не хоче годувати свою армію, годуватиме чужу. Якщо Україна не створить умов для розвитку власної газової галузі, їй, через скорочення власного видобутку, вочевидь, доведеться витрачати значно більше коштів на закупівлю дорогого імпортного газу. Адже українські державні компанії вимушені продавати газ населенню по 420 гривень за тисячу кубометрів, тоді як за російський газ Україна платить 350 дол. за тисячу кубометрів.

Газовики намагаються відстояти інтереси своєї галузі й, скажемо прямо, також стратегічні інтереси України. Щоправда, роблять вони це з великою оглядкою на можновладців і намагаються, особливо ті, кому є що втрачати, якомога менше «висовуватися». На конференції «Видобуток нафти й газу в Україні: економічні, фінансові та юридичні аспекти» не з’явився головний доповідач — заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Володимир Макуха, «підставивши» на своє місце чиновників нижчого рангу.

Начальник управління видобутку газу, газового конденсату й нафти НАК «Нафтогаз України» Сергій Косянчук розповів на конференції, що запорукою зміцнення енергетичної безпеки держави є зростання власного видобутку вуглеводнів, а забезпечити це можна лише шляхом нарощування ресурсної бази. Але, як сказав Косянчук, «Нафтогаз України» з самого початку свого існування не отримав від геологорозвідувальної галузі жодного розвіданого родовища й вирішував цю проблему виключно власними засобами. Сьогодні вона виконує 96% пошуково-розвідувального буріння на нафту й газ в Україні й забезпечує 99% приросту запасів вуглеводнів в Україні. Але останнім часом обсяги розвідувального буріння істотно скоротилися, й «Нафтогаз» здатен лише компенсувати приростом запасів обсяги видобутку, тоді як, згідно зі світовою практикою, для стабілізації видобутку приріст запасів мусить у 2—3 рази його перевищувати. Для цього, за словами Косянчука, компанії слід отримувати за рік 40—45 спеціальних дозволів на нові площі.

У той же час, як зазначив Косянчук, Україна почала вивчати питання видобутку сланцевого газу. «Сьогодні виділено декілька перспективних ділянок — одинадцять на Західній Україні й сім на Східній. «Через 3—5 років ми можемо розпочати видобуток сланцевого газу на перших відкритих родовищах», — стверджував начальник управління. Проте зараз іще дуже важко сказати, якою буде собівартість цього нового виду викопного палива. На думку Косянчука, вона «буде вищою, ніж у видобутку природного газу, проте за рахунок пільгового оподаткування й фінансової підтримки з боку держави або інвестора можна буде компенсувати різницю в ціні».

Чи можуть газовики на це розраховувати? Як свідчить їхній весь попередній досвід, коли галузь постійно збільшувала свій внесок до бюджету й була соціальним, та й політичним «гаманцем» тих чи інших партій, на позитивну відповідь розраховувати важко.

Як вважає заступник директора дочірньої компанії НАК «Нафтогаз України» «Укргазвидобування» Олексій Нестеренко, вкрай гострою проблемою добувних компаній залишаються надвисокі податки. 2011 року вони зростуть на 1,5—2 мільярди гривень. А от в разі запровадження на видобуток газу, що повністю йде населенню, нульової ставки рентних платежів компанія щороку могла б додатково інвестувати мільярд гривень у нарощування видобутку. За словами Нестеренка, українські підприємства, продаючи газ за низькою ціною, не мають можливостей інвестувати у власне виробництво. Понад 50% доходів від продажу газу вони платять державі у вигляді податків, а те, що залишається, йде на поточні потреби й зарплату працівників.

Перспективи будь-якої добувної компанії визначаються її ресурсною базою. Але розвідані запаси газу в країні практично не зростають. Достатньо сказати, що за останні роки компанія «Укргазвидобування» придбала (2007 року) лише один спеціальний дозвіл на геологічне вивчення нової площі. А 17 родовищ, відкритих нею за останні п’ять років, належать до дрібних або дуже дрібних і практично не впливають на ситуацію із запасами. Як вважає Нестеренко, компанії треба щороку отримувати приблизно 15 дозволів на вивчення нових площ і 10—12 площ передавати під пошуково-розвідувальне буріння. «Реалізація всіх проектів потребує, — за словами фахівця, — 5 мільярдів гривень інвестиційної складової». «На сьогодні де-факто ми маємо всього 1,5 мільярда», — зазначив він.

Велике значення має й те, що 70% родовищ, експлуатованих «Укргазвидобування», перебувають на завершувальній стадії розробки. Тому до 65% газу, який вона видобуває нею, піднімаються за допомогою дотискувальних компресорних станцій, які терміново необхідно модернізувати. І компанія запланувала до 2015 року реконструювати 6 таких станцій і побудувати ще 19. Щоправда, для реалізації такої програми необхідно 2 мільярди гривень капітальних інвестицій. Завдяки цьому видобуток газу в компанії до 2020 року зросте до 15 мільярдів кубометрів на рік. Без виконання цієї програми видобуток до 2020 року може знизитися до 8—9 мільярдів кубометрів на рік. Ще 2 мільярди гривень планується спрямувати на оновлення парку бурових верстатів. Компанія позбавиться 40% безнадійно застарілого устаткування, зате решта 52 верстати будуть модернізовані й дозволять збільшити швидкість буріння на 60%.

У цих умовах представники найбільших нафтогазовидобувних компаній України, що брали участь у конференції, звернулися до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінфіну та інших міністерств і відомств з низкою конкретних пропозицій. Можна не сумніватися, їх розглянуть. Але чи не вийде, як у тому анекдоті: «Ваше питання вирішене — вам відмовлено»?