Погодні катаклізми щороку «з’їдають» третину врожаю

Закладаючи у свої розрахунки вагомий чинник ризику, кожен з учасників аграрного ринку прагне в різний спосіб убезпечити свої інвестиції. Одні розраховують на компенсацію від держави в разі загибелі сходів, інші — що до виплат справа не дійде. Жодна зі сторін не наважується зробити крок у бік впровадження вже апробованої технології адаптації рослин до метеостресів.

Кожне нове літо ставатиме спекотнішим. Таке припущення зробила начальник відділу метеорологічних прогнозів Українського гідрометцентру Людмила Савченко. «Говорити про конкретні цифри досить складно, оскільки у нас немає відповідної для таких цілей методології. Але спираючись на дані, починаючи з 2000 року, можна спрогнозувати, що літо 2013 року буде не менш спекотним за попереднє. З великою мірою вірогідності можна передбачити, що сценарій збережеться і для подальших років, підтверджуючи загальну тенденцію до потепління», — відзначила синоптик. До речі, впродовж останніх двох років в південних областях України ґрунт прогрівається до +70оС.

Аномально високі температури ускладнюють ведення продуктивного землеробства. Згідно з даними міністерства сільського господарства України, за станом на 31 травня ярові зернові й зернобобові культури було засіяно на площі 8,16  млн гектарів, що на 0,7 млн гектарів менше показника минулого року. «Через відсутність дощів до 20 травня виникнуть серйозні проблеми», — повідомила Reuters керівник сільськогосподарського відділу державної метеослужби України Тетяна Адаменко.

Вітчизняні науковці вже розробили технологію адаптації зернових, бобових та олійних культур до гідротермальних стресів. Як ноу-хау вони використовували іони кальцію й органічну сіль гідрохінону для окислення і відновлення речовин, що забезпечують життєдіяльність клітин рослини.

За словами автора винаходу, кандидата біологічних наук Геннадія Васильовича Мазільнікова, на пошук безпечного «проявника» властивості клітини протистояти метеостресам пішло близько 30 років. Практично, це приблизно 15 тисяч дослідів, до 500 випробувань щороку.

«Через різкий перехід від посухи до дощу і від спеки до холоду, верхнє, флагове листя починає жовкнути. Якщо негода стає затяжною — плоди і листя чорніють. — пояснює Мазільніков. — В такі роки втрати врожаю колосальні — 3      мільйони з 8 мільйонів гектарів посівів в Україні страждають від чорноколосиці. Маса зерен падає в 2—3 рази. Якщо у звичайних умовах вона становить 45 грамів, то під впливом метеостресу знижується до 20 грамів. Ні якості, нічого немає, порожня оболонка і пласкі зерна, по-перше, а по-друге там розвиваються сапрофітні гриби. Грибок виробляє мікотоксини. Вони діють як гепатотоксичні й онкологічні збудники».

Науковець передбачив, що корінь всіх бід якраз і знаходиться в корені рослини, а точніше в дисбалансі морфогенезу — співвідношенні кореневої системи до надземної, вегетативної частини. «Чим розвиненіша коренева система, тим більша ймовірність того, що вона забезпечить продуктивний розвиток вегетативної частини. Оптимізації морфогенезу сприяє розчин алюмокалієвих галунів і солі гідрохінону, в поєднанні з малою часткою азотних добрив», — розповідає науковець.

Для перевірки властивостей можливих органічних сполук було спеціально розроблено так званий «вегетативний чорний ящик». Він дав можливість тестувати до двадцяти поєднань за один раз.

Розроблена українськими науковцями технологія, як і добрива на її основі, сьогодні маловідомі серед аграріїв. Опитування головних агрономів великих (7,5—24 тис. га) сільськогосподарських підприємств Полтавської, Харківської, Херсонської, Миколаївської та Чернігівської областей показало, що вони розцінюють інновацію швидше як додатковий ризик, а не спосіб його мінімізувати.

Автор технології впевнений, що вирішальний аргумент на користь промислового застосування добрив за результатами випробувань. «Проводили випробування в Першотравневому районі Миколаївської області. Посуха була жахлива. Врожайність — 15 ц/га. На «оброблених» ділянках врожайність — 27—38ц/га. Під час підведення підсумків агрономи не повірили результатам, і пішли шукати графіки поливу. Начебто у нас полив був кращий, ніж на інших полях», — резюмував Мазільніков.