Поки втрачаємо час і шахтарів

Після заяви «Нафтогазу» й «Газпрому» наприкінці минулого року про наміри створити спільне підприємство для видобутку «газу-вбивці» у галузі нічого суттєво не змінилося. СП й дотепер не створили, натомість, як зауважують експерти, «Газпром» лише застовпив за собою цю нішу.

І це в той час, коли Президент України офіційно заявляє про подальшу ставку на вугілля в енергетичному балансі країни, щоб зістрибнути з «газової голки» Росії. Тож супутній видобуток метану міг би не тільки сприяти енергетичній незалежності, а й зробити працю шахтарів безпечнішою.

Експерти зазначають, що вугільні пласти в наукових колах уже називають вуглегазовими. Тому що метан, який і досі для України є проблемою під час видобутку вугілля, у світі давно став не менш цінним ресурсом, аніж вугілля.

ПОТЕНЦІАЛ — ПОНАД 12 ТРИЛЬЙОНІВ КУБОМЕТРІВ!

За оцінками спеціалістів, сумарні ресурси метану вітчизняних вугільних пластів перевищують 12 трильйонів кубометрів! Проте у його видобутку Україна досі не вийшла за рамки експериментальних досліджень... Сьогодні, за словами голови правління Альянсу «Нова енергія України» Валерія Боровика, у країні за рік видобувають лише близько 20 мільйонів кубометрів метану газових пластів, що є просто мізерною цифрою порівняно з потенціалом цього сектору.

«Якраз із шахтного метану, який призводить до аварій і трагічних наслідків, великих проектів ми в Україні сьогодні не маємо. Хоча чому б не створювати СП, створювати ті умови прозорості, які є на західному ринку, для більш потужних компаній, які володіють технологіями?» — запитує Валерій Боровик. На його думку, «Газпром» не має ані технологій, ані, головне, бажання видобувати «газ-убивцю» в Україні. Тому, якщо таке бажання є в українського уряду, потрібно шукати західних партнерів, які мають технології й досвід. Проте, як додає експерт, щоб в Україну з масштабними проектами прийшов західний інвестор, потрібно ще працювати й працювати над нашим інвестиційним кліматом...

А поки Україна втрачає час і шахтарів, у світі «газ-убивцю» як енергоносій використовують вже понад півстоліття, розповідає генеральний директор ТОВ «Бурова компанія НАДРА», кандидат геолого-мінералогічних наук Богдан Лелик. За його словами, американці звернули на цей газ увагу після нафтової кризи 1973 року.

«Потенціал метану вугільних пластів великий, вимірюється трильйонами кубічних метрів, більш ніж у три рази перевищує ресурсну базу природного газу України, — пояснює метанові перспективи України Богдан Лелик. — Починати потрібно з попередньої дегазації, тобто готувати шахтні поля заздалегідь (за 5—8 років) до видобутку вугілля, звільняючи вугільно-породний масив від газу. На робочих шахтах активно провадити завчасну й супутню дегазацію».

При цьому, попереджає експерт, для успішної реалізацій таких проектів, особливо попередньої дегазації, потрібно розробляти ефективні технології спеціально для наших вугільних родовищ, ураховуючи їхню геологічну специфіку (тонкі вугільні пласти, складну будову, газоносні пісковики тощо). Тобто прямо перенести американські технології, які адаптовані для їхніх родовищ, не вийде.

«Розробка технологій — це справа, пов’язана з фінансовими ризиками, має експериментальний характер, тому тут потрібні державні інвестиції, — переконаний Б. Лелик. — Приватний інвестор (вітчизняний чи зарубіжний) буде вкладати кошти лише в реальні проекти». При цьому, розповідає науковець, в Україні останніми роками вже з’явилися нові цікаві розробки з попередньої дегазації. Справа лише за їх фінансуванням, якого, звичайно ж, надавати не поспішають.

ДЕШЕВШИЙ І БЕЗПЕЧНІШИЙ ЗА СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ

Сьогодні метан — це синиця в руці, а сланцевий газ — журавель у небі, порівнює Б. Лелик перспективи двох нетрадиційних видів газу в Україні. «Я не відкидаю потреби йти в ногу з часом, провадити вивчення інших альтернативних джерел енергії. Але, зважаючи на те, що головною енергетичною сировиною на перспективу для України залишається вугілля, необхідно серйозно працювати з вугільним метаном, ігнорування якого призводить до великого лиха. Не можна нарощувати потужності з видобутку вугілля, не усунувши бар’єр з газової небезпеки. Це — аксіома! Водночас, як свідчить світовий досвід, лихо можна повернути на благо: промисловий видобуток метану з безпечною роботою у вугільних шахтах. Цим шляхом потрібно йти».

І не можна надалі чекати потенційного інвестора, не вкладаючи державних грошей, маючи при цьому готові наукові розробки, уважає Б. Лелик. Тому для початку активного видобутку «газу-вбивці» треба вкласти державні кошти в розробку технологій із видобутку метану, апробацію їх на вугільних родовищах, підтримку й реалізацію пілотних, а потім і широкомасштабних проектів із можливим залученням інвестицій.