Політика та гроші

Новий тиждень української економіки розпочався відкриттям інвестиційного форуму від найбільшого російського «Альфа-банку», на якому прозвучала трохи парадоксальна у світлі останніх подій заява про те, що російські бізнесмени цього року мають намір вкласти в нашу економіку великі кошти. Парадоксальність цієї заяви якраз і полягає в тому, що останні півроку відносини між Росією й Україною навіть найоптимістичніше налаштований спостерігач не назве теплими — одне газове питання чого варте. І з якого дива в цих умовах росіяни підтримували б нашу економіку? На це запитання потенційні інвестори відповідають просто: договір підписаний, ціна на газ низька, ваш уряд усе влаштовує, а отже, ми теж можемо спокійно працювати. Але чи не йдеться про нову, політико-економічну російську експансію? І чи не притаманний майбутнім російським інвестиціям політичний присмак? Це запитання «День» спробував з’ясувати у своїх експертів.

Дмитро БОЯРЧУК , економіст Центру соціально- економічних досліджень CASE Україна:

— Не думаю, що відносини українських і російських бізнесменів мають якийсь політичний присмак. Зокрема, це продемонстрував і форум. Багато інвестиційних компаній у Росії перебувають нібито в опозиції до влади та приходять в Україну в пошуках вільних ринків. Бізнес є бізнес, і я не думаю, що це має політичний підтекст. Очікуваний притік російських інвестицій може бути пов’язаний із тим, що Україна — це перспективний ринок, досить перспективна економіка, і бізнесмени чекають для себе якихось прибутків, залежно від секторів, у які вони збираються інвестувати. Навряд чи вони сподіваються, що в нас відбудеться розпродаж активів компаній у зв’язку з підвищенням цін на газ, і вони зможуть щось задешево купити. І голова Фонду держмайна та виконавча влада загалом не зробила нічого для того, щоб створити якісь преференційні умови для російського бізнесу та дати надію на деякі пільги. Є загальні умови, економіка розвиватиметься, і, можливо, наступного року якісь проблеми вирішуватимуть, а доходи — зростатимуть. Це дає якісь надії інвесторам на подальшу успішну роботу.

Олексій ПЛОТНИКОВ , професор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України:

— Я не думаю, що в цьому є якийсь політичний присмак. У принципі, це плановий форум, особливо з урахуванням того, що до парламентських виборів малоймовірний прихід якихось реальних інвестицій незалежно від країни їхнього походження. Швидше за все, політики тут немає.

Маркіян ДАЦИШИН , директор Інституту реформ:

— У принципі, цивілізовані інвестиції повинні бути позбавлені політичного присмаку. Але історія російських інвестицій у нашу економіку досить довга і, безумовно, багато питань не вирішувалися у відриві від політики Москви. Це, зокрема, можна сказати про інвестування в нафтопереробну та газову галузі української економіки. Так само, як і тепер, існує можливість, що значна частина російських інвестиційних планів має яскраво виражений політичний підтекст. Однак це поширюється аж ніяк не на всі 100% російського бізнесу. Тож твердження про політичний присмак було б не зовсім коректним. «Рука Кремля», безумовно, присутня в таких питаннях, як газ, нафта, важка промисловість. Однак банківська сфера, сфера роздрібної торгівлі й інших диверсифікованих сегментів економіки не дають причин вбачати в їхній роботі серйозний політичний підтекст. Тож можна вважати, що ситуація двояка: з одного боку, росіяни справді просто хочуть вийти на наш ринок, але з іншого — Кремль хоче закріпитися в Україні у сфері стратегічних напрямів у економіці та політиці. Це стосується саме нафтопереробного ринку, де останнім часом закрилися на ремонт кілька заводів, унаслідок чого Україна може незабаром знову відчути дефіцит продуктів переробки нафти.

Павло БАКЛАНОВ , директор компанії «Інтер Бізнес Консалтинг»:

— Насправді заяви про глобальні інвестиції з Росії звучать уже не перший раз і аж ніяк не перший рік. Річ у тому, що до виборів інвестицій не буде. Я, перебуваючи в Москві, спілкувався там із багатьма потенційними інвесторами. У них така позиція, що спершу мають бути чітко визначені правила входження та правила виходу грошей із країни, все спершу має прояснитися, а тільки потім можна буде говорити про інвестування. Єдине слід відзначити, що певною приманкою для російських інвесторів виступають підприємства, які цього року виставлятимуть на приватизацію. Росіяни розуміють, що Україна нікуди не подінеться, ринок розвиватиметься, а прибутковість у нашій країні за багатьма сегментами вища, ніж у Росії. Політики ж тут немає, це просто бажання працювати на нашому ринку.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ , директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій:

— Коли йдеться про важкі відносини, то це відносини насамперед на державному рівні. Якщо бізнес, попри всі складнощі між двома державами, все- таки має намір приходити в Україну, то це треба вітати. Отже, політика не дуже впливає на прийняття рішень тих чи інших компаній, тих чи інших власників. Тому я, чесно кажучи, не бачу жодних проблем і жодних політичних підтекстів. Це свідчить про те, що люди, готові прийти на наші ринки, впевнені, що політичний вплив на їхні справи буде мінімальним.

Примушує ж росіян приходити на українські ринки насамперед близькість і зрозумілість нашої країни. По- друге, як мені здається, залишилася ще достатня кількість ніш, які можна зайняти та в яких можна розвиватися. Це — фінансові інструменти, банківська система, до якої зараз активно придивляється міжнародна спільнота. Крім того, на наші ринки можна потрапити через приватизаційні процеси, адже, безумовно, приватизація цього року триватиме. Також ми повинні розуміти, що в Росії багато компаній, які активно працюють за кордоном. Україна не може залишитися без їхньої уваги.

Ярослав ЖАЛИЛО , начальник відділу економічної та соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень:

— Мені здається, що прозорі інвестиції, особливо прямі прозорі інвестиції, що здійснюються ким-небудь, у тому числі й Російською Федерацією, не можуть і не повинні мати політичної спрямованості. Вона може бути характерна для вкладень у різні короткострокові капітали, а по-друге, різні непрозорі вливання в країну через різноманітні інструменти, наприклад, фіктивний експорт. Відкрита заява про інвестиції якраз говорить про те, що політичних махінацій бути не повинно. Зараз відбувається така собі прагматизація відносин до України. Звісна річ, будь-який великий проект так чи інакше зав’язаний на політиці, оскільки інвестори повинні враховувати ризики, а питома вага цих ризиків у нас дуже висока. Але я не вважаю, що політика є рушійною силою цих інвестицій.