Польський скандал російського походження,

У Польщі спалахнув великий скандал у зв’язку з підписанням меморандуму між компанією EuRoPol Gaz і «Газпромом» про прокладання польською територією газопроводу «Ямал-Європа-2». Із зрозумілих причин у Києві ця новина викликала певне занепокоєння. Річ навіть не в кількості газу, який піде в обхід України, а в можливій зміні позиції Варшави. Польща завжди була адвокатом України і всіляко сприяла її просуванню в ЄС. І тепер, коли лік йде на дні, такий поворот був би серйозним ударом. Рішення про можливість підписання в листопаді угоди про асоціацію України з ЄС має бути ухвалене в травні-червні. Не дивно, що в Києві були занепокоєні.

Де в чому Київ може бути спокійний. Повороту польської політики не відбулося. Про це було офіційно заявлено на найвищому рівні у Варшаві. Проте запитання залишаються.

Загалом уся ця історія з підписанням меморандуму видається досить детективною. Любителі конспірології, поза сумнівом, вбачатимуть у ній якусь таємну операцію.

За всього бажання Москви якось зачепити Київ і знайти додаткові важелі впливу на нього присутність українського сліду не є визначальним, а лише складовою в московській політиці. У Росії, так само як і в Польщі, діяли внутрішні чинники.

Спочатку Володимир Путін у розмові з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером поставив завдання реанімувати проект «Ямал-Європа-2». І одразу ж задля виконання було підписано згаданий меморандум. При цьому багато російських експертів висловили нерозуміння мети проекту прокладання газопроводу в нікуди.

На думку керівника відділу інвестиційного аналізу компанії «Універ» Дмитра Александрова, прагнення Росії посилити трубопровідну тему має кілька цілей. «По-перше, диверсифікація постачань в Європу з боку «Газпрому» і прагнення зберегти значну частку на європейському ринку. По-друге — тиск на Україну. І по-третє, залучення партнерів з проблемних для «Газпрому» країн, серед яких Польща посідає далеко не останнє місце».

Партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін переконаний, що «для наших чиновників нарешті з’ясовується, що проект «Південного потоку», окрім його витратності, не вирішить жодних питань, оскільки одразу ж натрапить на норми Третього енергопакету ЄС. Тобто навіть вкладення 50 млрд доларів у «Південний потік» очікуваних результатів не дають. Отже, новий проект, як і намір будівництва нової гілки «Північного потоку» на Велику Британію, — це відчайдушні спроби показати, що ідея покарання України реалізується».

Наголосимо на збігові в часі оголошення про будівництво газопроводу до Польщі з вельми різкими нападками на голову «Газпрому» Олексія Міллера. Цьому передувала публікація авторитетною міжнародною консалтинговою групою Pricewaterhouse-Coopers аналізу ситуації на світовому енергетичному ринку, пов’язаної з так званою сланцевою революцією. Її експерти зазначають, що президент Росії Володимир Путін визнав існування сланцевої революції у США як чинника зниження попиту на російський газ.

Слідом за публікацією Pricewaterhouse-Coopers, що можна розглядати як своєрідну відповідь на неї, Олексій Міллер в ефірі телеканалу «Россия» заявив, що «досі не відомо жодного проекту, в якому рентабельність на свердловинах видобутку сланцевого газу була хоча б приблизно позитивного значення, — поки що вона скрізь негативна. Є така думка, що це взагалі «мильна бульбашка», яка найближчим часом лусне». В умовах Росії почути від чиновника думку, що суперечить уявленням самого Путіна, — річ, прямо кажучи, унікальна. Певно, гра зайшла так далеко, що Міллер вдався до крайніх засобів.

І одразу ж відомий оглядач Михайло Леонтьєв в ефірі програми «День ТВ» звинуватив голову «Газпрому» Олексія Міллера у брехні, некомпетентності і невиконанні вказівки президента. З огляду на той факт, що Леонтьєв вважається «рупором Кремля», слід передбачити сплеск внутрішньої боротьби в російській еліті.

Але є й інші, не менш важливі причини заяви Міллера і спроби реанімувати трубопровідну тему.

Найімовірніше, така заява голови «Газпрому» є спробою заспокоїти інвесторів. Курс акцій компанії досяг свого мінімуму за останні кілька років, і капіталізація російського газового гіганта значно знизилася. Якщо компанія затіває новий багатомільярдний проект, то справи в неї начебто не такі вже й погані. Цілком очевидною є спроба покращити імідж нехай навіть у короткостроковій перспективі. Відповідно, це має зміцнити становище самого Міллера, який став, судячи з усього, об’єктом вельми серйозної атаки.

Окрім мети чинити тиск на Україну, є ще одна причина такої уваги до газових проблем Польщі. У східній частині Європи зараз саме вона є ключовою державою. Її прохолодні відносини з Росією і антиросійська спрямованість польської громадської думки завдають великих проблем російській політиці і дипломатії. У Москві чудово розуміють, що зв’язка Київ-Варшава посилює позиції першого в газовій суперечці з Москвою. Тому нагальним є завдання якщо її не розрубати, то хоча б максимально послабити. Найкращим способом, за московськими уявленнями, є підкуп. Не примітивний особистий, хоча куди без нього, а в державному масштабі. І газ для цього вельми годиться. І це ще не все. Варшаві пропонується інший великий проект — створення електроенергетичного мосту, що сполучає Калінінградську область із Вармінсько-Мазурським воєводством. Передбачається, що ним до Німеччини постачатиметься електрика, яка виробляється Балтійською АЕС.

Але є ще один чинник. Як пише польська Dziennik Gazeta Prawna, повідомлення про другу гілку газопроводу «Ямал-Європа» збіглися з новинами про «реальну загрозу зупинки будівництва терміналу для прийому зрідженого природного газу в Свиноуйсьці», який планувалося використовувати для експорту вітчизняного сланцевого газу чи імпорту зрідженого газу.

Отже, відновлення проекту «Ямал-Європа-2» може бути свідомим ударом Кремля по сланцевій революції, пов’язаній з видобутком газу з нетрадиційних джерел за допомогою уповільнення польських інвестицій і торпедування можливості приймання зрідженого газу.

Доповнимо таку багатофакторну московську гру впливом на внутрішньополітичну ситуацію в Польщі. Уряд прем’єра Дональда Туска поставили у вкрай незручне становище. Виникає враження, що прем’єр і його міністри не контролюють своїх підлеглих і деякі з них ухвалюються рішення, що суперечать урядовій зовнішній політиці. Вельми зручний аргумент для нападок опозиції.

Цілком очевидно, що в Москві з меморандумом поквапилися. Хотіли до візиту Володимира Путіна до Німеччини. Як пише паризька газета Le Monde, на зустрічі в Ганновері з канцлером Німеччини Ангелою Меркель Володимир Путін порушив питання про газ і Україну. Кремль схвильований тим, що німецька компанія RWE допомагає Києву вирватися з лещат «Газпрому». Малоймовірно, що німецький уряд піде назустріч у цьому питанні, оскільки відносини Москви й Берліна увійшли у смугу певної прохолоди.

Слід чекати таких «меморандумів» і в майбутньому. Адже для «Газпрому» настають не найкращі часи і тиск на Україну за таких обставин демонстративно посилюватиметься.