Перейти до основного вмісту

"Поросяча" бухгалтерія

03 червня, 00:00

76-річний селянин Іван Васильович Приходько з чернігівського села Лосинівка, котрий отримує 30-гривневу пенсію, днями мав нагоду потримати в руках "великі" гроші. Це трапилося в Києві після продажу м'яса відгодованої ним свині. Купити 10-12-кілограмове порося можна нині за 40-50 грн. Відгодовувати його до належної кондиції доведеться приблизно рік. Перші місяць-півтора свинка вельми скромна в апетиті й "перебивається" з молока на картопляну юшку. Однак із кожним днем, набираючи ваги, вона стає все вимогливішою в усьому, що стосується кількості та якості харчів, а також регулярності їхньої подачі.

Раціон вирощеної Іваном Васильовичем свині в основному становила дерть з перемелених ячменю, вівса та, найчастіше, пшениці. Відро пшениці коштує 3 грн., вівса - 2 грн. Відро дерті з ячменю коштує 2 грн. 70 коп. Іван Васильович ніколи не підраховував, скільки в грошовому еквіваленті може з'їсти свиня, бо ці харчі він вирощував на власному городі.

- На відгодівлю свині може піти щонайменше 4 центнери пшениці, - підраховує Іван Васильович і виправляє себе: - Однак це буде худа свиня. Зазвичай же - 5 центнерів.

Виходить, що за свій недовгий вік свиня з'їдає тільки зерна в середньому на 160-170 грн. Тим, скільки коштує з'їдена картопля, господар не переймається - благо, що під неї відведено більшу частину городу і бульба виходять нібито безкоштовною, якщо не брати до уваги каторжну для літньої людини (увечері не розігнутися) працю. Виявляється, за тиждень свиня з'їдає 2-3 відра картоплі, що становить до 100 відер протягом усього її ситого життя. За нинішньої ціни 1 грн. 50 коп. за відро всього "набіжить" 150 грн!

Свиня, до того ж, вимагає постійного догляду. Тричі на день господар витрачав не менше півгодини на годування, потім довго прибирав хлів. Ця праця не має грошового вираження.

Матеріальні та трудові затрати, не дуже відчутні за рік - копійка за копійкою, картоплина за картоплиною, хвилина за хвилиною - врешті дали результат у вигляді вгодованої туші півтора центнери вагою. Цього разу Іван Васильович вирішив не влаштовувати "свято обжирання" для міських родичів, поставив конкретну мету - заробити грошей і вирішити насущні матеріальні проблеми. Зокрема, підвести газ.

На бойні, як бувало раніше, селяни тварин не здають: тамтешні "фахівці" дивляться на вгодованість кабанів і встановлюють ціну на око, а гроші доводиться отримувати в районній заготконторі нескоро, нерідко через декілька місяців. У Лосинівці є ковбасний цех, який приймає м'ясо від населення. У квітні сусіди здали туди добре вгодовану свиню і отримали 268 грн. Іван Васильович вирішив заробити більше, продавши м'ясо на ринку.

Передусім, як і має бути, узяв довідку за належною формою в сільській ветлікарні (3 грн. 5 коп.). Далі спробував легальним шляхом найняти в КСП найменшу вантажівку, але одразу ж осікся, дізнавшись, скільки це йому коштуватиме. До Києва трохи більше сотні кілометрів, і щоби відвезти туди м'ясо, доведеться платити мінімум 105 грн., якщо ж замовляти машину на цілий день - 210 грн. Тут нашому герою пощастило - вдалося домовитися з відрядженим до Києва шофером усього за 50 грн.

З досвіду односельців Іван Васильович уже знав, що торгуючи м'ясом на ринку, ніхто не мав конфліктів із податковою адміністрацією. Однак він звернувся до дирекції Борщагівського ринку й отримав відповідь: справді від нього, чесного трударя, доброзичлива держава не вимагає придбання патенту на одноразову торгівлю. Щоправда, з'ясувалося, що приїхати слід було напередодні, щоби отримати (за 4 грн.) висновок ринкової санітарної лабораторії та сплатити послуги м'ясного павільйону із зважування, оснащення інвентарем, розрубування м'яса тощо. Якщо дотримуватися розцінок, то все це коштуватиме 28 грн. за 100 кг. Однак товстий м'ясник, до якого нерішуче звернувся Іван Васильович, махнув могутньою рукою: "Завозь! Усе - за півсотні!" М'ясник під час розрубування туші мовчки відклав собі шматочок на пару кілограмів. Іван Васильович боявся рекетирів, але, як запевнили постійні продавці-перекупники, їх тут нема. Ринок цього дня диктував такі ціни: сало - 3 грн. за 1 кг, найкращі шматки м'яса - 6 грн., а ті, що гірші - 4 грн. 50 коп. Зробимо тепер приблизні підрахунки. При живій вазі в півтора центнери, можна припустити, що м'яса та сала буде - приблизно 100 кг. Сало "тягне" на половину ваги (це сотні півтори гривень у цілому), по чверті - м'ясо краще і гірше (відповідно вийде ще півтори і трохи більше сотні гривень). Таким чином, весь прибуток з продажу, у кращому випадку, становить 400 "із хвостиком" гривень!

Із цих грошей Іван Васильович обов'язково купить ще одне, а то й двоє поросят. Він прекрасно розуміє, що продаж м'яса не покриває затрат, але що поробиш: хоча б раз на рік селянину конче необхідно відчути в руках вагу пачки банкнот.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати