Повний боєкомплект

Харківський завод ім. Малишева збирається налагодити виробництво ряду комплектуючих до танків: гармат, гусениць, опорних катків, електроніки, тепловізійної техніки тощо. Налагодити самостійне танкове виробництво, за словами директора підприємства Вадима Федосова, необхідно, щоб зменшити залежність від зовнішніх постачальників. Мовляв, максимально замкнувши виробництво на собі, танкобудівний завод зможе побороти «неефективність та інертність ще внутрішньосоюзної міжвиробничої кооперації».

Бажання самостійно створювати всю бойову машину цілком зрозуміло, хоча б з точки зору отримання максимального прибутку. Крім того, це — можливість знизити ризики затримки поставок комплектуючих. Та й на вартості виробленої продукції може вельми позначитися. У 1990-ті роки Україна змушена була купувати гармати до танків у Росії, а вона досить сильно підвищила на них ціну. Тому виробляти артилерійські системи для оснащення танків стали в себе. Благо, запускали виробництво не нуля — в Сумах є Завод ім. Фрунзе, випусковий обважені труби для нафтогазодобування. По суті, він вже був оснащений необхідним обладнанням для виготовлення гарматних стволів, залишалося закупити додаткове обладнання для специфічних операцій.

Які саме підрядники постачають комплектуючі Заводу ім. Малишева на нинішньому етапі, невідомо. Навіть обізнані експерти кажуть, що інформація ця, загалом-то, закрита. За повідомленнями «Укроборонпрому» відомо, що комплектуючі та основні матеріали для танка «Оплот» виробляють 137 підприємств, із яких у держконцерн входить 21 виробник.

Утім, із неофіційних джерел відомо, що одним із найбільш дефіцитних виробів, необхідних для виробництва танків в Україні, є опорні катки, які виробляє Росія. «Злі язики» подейкують, що їх на українські заводи завозять контрабандою, а потім ставлять, скажімо, на танки Т-72 для африканських покупців. Мовляв, вдумайтеся в чималу кількість повідомлень про затримання контрабандистів, котрі доставляють в Україну катки, вкрадені з баз, заводів і військових частин. Про прямий зв’язок із харківськими заводами інформації, щоправда, нема. Та хоч як би там було, але потреба в опорних катках власного виробництва у вітчизняних танкобудівників є.

Нинішні плани Заводу ім. Малишева дуже амбітні, й реалізація їх однозначно потребуватиме чимало часу. При цьому те, що завод зможе налагодити виробництво всіх перерахованих вище комплектуючих, викликає сумніви: необхідні не тільки кошти на нове обладнання, а й залучення нових фахівців.

Державні підприємства дуже часто недофінансовуються з держбюджету. Заводу ім. Малишева це теж стосується. Буквально торік тодішній директор заводу Микола Бєлов повідомляв, що через відсутність технологічного комплекту обладнання виробництво деяких вузлів танка «Оплот» змушені розміщувати на інших підприємствах. І скаржився, що наприкінці грудня 2011-го завод очікував отримати 40 млн грн з держбюджету на підготовку виробництва танків, але грошей не отримав, отже, й обладнання купити не зміг. Більше того, кілька разів відносно підприємства починали процедуру банкрутства, останню — кілька місяців тому. Щоправда, за перше півріччя 2013-го завод отримав 500 тис. грн чистого прибутку в порівнянні зі 109 млн чистого збитку за аналогічний період минулого року.

Директор «Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння» Валентин Бадрак необхідності запуску повного виробництва танків на одному підприємстві не вбачає. «Згідно з офіційними заявами, до кінця 1990-х було успішно виконано дослідно-конструкторську роботу «Керн», і на вітчизняних підприємствах вдалося налагодити виробництво всіх комплектуючих, необхідних для танкобудування, імпортних деталей залишалося тільки близько 5%. А в такому випадку відмовлятися від виробництва на цих підприємствах сенсу немає», — говорить він.

Але навіть якщо процес цей запускати, то для початку потрібно навести лад на танкобудівному заводі. Значна частина його приміщень не використовується для виробництва, але потребує коштів на утримання. Як повідомив нещодавно керівник заводу Вадим Федосов, загальна площа території ДП «Завод ім. Малишева» складає понад 300 га. І у власність міста та області, за його словами, необхідно передати більш ніж 50% земельних площ, 500 тис. кв.м площ виробничих. Крім того, як стверджує Федосов, понад 11 тис. із 16 тис. верстатів морально й фізично зношені й не можуть бути використані у виробництві. Їх планують продати, а отримані кошти витратити на технічне переоснащення підприємства.

Усе це входить в план реструктуризації заводу. Але, як зазначає Федосов, вона можлива тільки за умови зміни законодавчої бази щодо об’єктів держвласності, які не підлягають приватизації. Так що за участю «Укроборонпрому» було розроблено законопроект, який передбачає можливість відчуження та реалізації нерухомого майна підприємств, які не підлягають приватизації. Урядом план реструктуризації таких підприємств ще не затверджено.

На думку Валентина Бадрака, реструктуризацію заводу необхідно було зробити ще років десять тому. Він каже, що найбільш оптимальним варіантом було б створити єдину юридичну особу, підпорядкувавши виробника Харківському конструкторському бюро з машинобудування ім. Морозова, яке веде набагато більший спектр тем, ніж серійне підприємство. Тепер же, вважає директор «Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння», реструктуризацію краще перенести до того часу, коли буде виконано великі контракти з виробництва техніки для Іраку й Таїланду.

Контракт з Іраком на поставку 420 бронетранспортерів БТР-4 вартістю 457,5 млн дол. Україна підписала 2009 року. Поки що замовник прийняв лише близько сотні машин. Таїланду необхідно поставити 49 танків «Оплот» на суму понад 225 млн дол.; підписаний наприкінці 2011 року контракт розрахований на три роки. Виконувати контракт завод розпочав у квітні 2012-го, й цього літа ходові випробування проходила перша машина з цієї серії. Повний цикл виробництва однієї одиниці займає 14,5 місяця.