Про чіткі сигнали та «жертовних овець»

Загроза для екології від видобутку сланцевого газу існує. Вчора це визнав прем’єр-міністр України Микола Азаров. «Звичайно, треба сказати відверто, певні проблеми й певна загроза екології є...» — написав Азаров на своїй сторінці в Facebook. Утім, вважає прем’єр, це нормально, бо «в будь-якому промисловому виробництві є ризики», і завдання технологів мінімізувати їх. Цю заяву прем’єра відразу розтиражували, мовляв, влада нарешті визнає: не така вже й безпечна технологія видобування сланцевого газу.

Тим часом одне з українських видань із російським корінням, посилаючись на джерела в «Газпромі», повідомило: Україна більше не сподівається на допомогу Євросоюзу у вирішенні газового питання і розпочала переговори про створення двостороннього газового консорціуму в керуванні ГТС. Мовляв, подібний сценарій обговорювався під час зустрічі віце-прем’єра Юрія Бойка з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером.

Здавалося б, дві різні новини. Але якщо детальніше придивитися до нинішнього загальнополітичного фону, можна припустити, що не такі вони вже й різні. Спочатку українська влада подавала «сланцеву» угоду як велике досягнення, яке не має мінусів, і саме вона допоможе вирішити енергетичне питання України. Іншу частину енергобезпеки мала допомогти забезпечити Європа, для якої українська «труба» гарантує сьогодні надійність постачань. Утім, такої бажаної підтримки з європейського боку Україна не отримала, за виключенням обіцянки ЄС виділити 308 мільйонів євро на реконструкцію магістрального газопроводу Уренгой — Помари — Ужгород. Але це крапля в морі в загальному проекті під назвою «модернізація української ГТС», яка, за попередніми розрахунками, обійдеться в 5,3 мільярда доларів.

А поки Європа дипломатично мовчить і не ставить крапку в питанні «буде чи ні брати участь у повній модернізації», в України, буцімто, не залишається іншого виходу, як звернутися по допомогу до «сусіда». Питання лише — якого? Учора міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький обговорив із послом Словацької республіки в Україні можливості транспортування газу в реверсному напрямку і співпрацю в атомній галузі.

«День» попросив прокоментувати останні події в газовому питанні директора енергетичних програм Центру «Номос» Михайла ГОНЧАРА:

— Про те, що переговори зі створення консорціуму ведуться в тристоронньому форматі, ніхто ніколи не чув, а про двосторонній формат розмови були, і перемовини ніколи не припинялися.

Для Європи східний напрямок постачання газу, безперечно, є важливим. Проте час, що минув після двох газовий криз, Європою не марнувався. Вона встигла за цей період зменшити рівень постачань газу з Росії та обсяги транзиту через Україну. Це видно з показників роботи «Газпрому» за 2012 рік: компанія втратила постачання до ЄС в обсязі 12 мільярдів кубічних метрів, у той час як Норвегія, навпаки, збільшила на 13 мільярдів кубічних метрів. Я вже мовчу про те, що Європа реалізовувала програми розширення підземних сховищ газу та реверсних постачань. Це вже були чіткі сигнали Україні — «не спати, а домовлятися з ЄС».

Сьогодні ринок газу — це не ринок продавця, а ринок споживача. Українська ж сторона нічого не робила, а тільки імітувала. Україна проспала прихильність Європи в питанні створення консорціуму з управління ГТС. Тому змушена повертатися до двосторонньої розмови з Росією. Чотири роки тому Європа відреагували на газову проблему в Україні й запропонувала масштабний проект модернізації ГТС, розуміючи всю важливість української «труби». Україна ж знову не змарнувала свій «шанс» згаяти всі шанси.

Зараз ЄС висувається одна умова для надання кредиту для пілотного газового проекту — реформа газового сектору. Вона, в першу чергу, потрібна Україні, а не ЄС.

На мій погляд, останні події свідчать про те, що уряд України зовсім не гравець, а радше жертовна вівця. Російська сторона намагається реалізувати свій старий сценарій — реінтеграції української ГТС в систему «Газпрому». Тому головний вектор інтеграції для Росії полягає в тому, щоб втягнути українську трубу в «Газпром», а далі все (в тому числі й питання з Митним союзом) вирішиться автоматично.

КОЛИ  ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Олександр КОЛОДІЙ, прес-секретар віце-прем’єр-міністра Юрія Бойка: «Інформацію про переговори зі створення газотранспортного консорціуму між Україною та Росією без участі Євросоюзу, озвучену однією з газет, не можу ані підтвердити, ані спростувати. Ми це взагалі не коментуємо».

«День»: — Якщо відмовляються коментувати, схоже, щось там все ж таки є?

О.К.: — Це так за твоєю логікою, а за моєю — зовсім інакше. Хтось щось написав — ми це, як будь-які чутки, не коментуємо. У цій статті, до речі, було дуже чітке формулювання. Коли журналісти зателефонували до Європейського банку, їм сказали: ми конфіденційну інформацію не коментуємо. Що це означає? Підтвердили чи спростували?

«День» ще не забув, що означає читати між рядків. І розуміє ці дві ухильні відповіді так. Якщо інформацію називають конфіденційною, значить не заперечують, що вона існує, хоча, можливо, вона і не повністю відповідає дійсності — адже переговори ще тривають. Але якщо Європейський банк знає про такий формат переговорів і про відповідну інформацію і називає її конфіденційною, то, схоже, ЄС через якісь причини просто не хоче брати участь у консорціумі.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»