Про дві європейські угоди «Газпрому»
Експерти: Треба добре підготуватися до тристоронньої зустрічі 11 вересня, бо можемо втратити частину транзиту в ЄС
«Газпром» зміцнює свої позиції в Європі навіть попри дію економічних санкцій, які є наслідком військової агресії Сході. Днями монополіст анонсував дві цікаві угоди.
Перша стосується обміну активами з німецьким хімічним концерном BASF, який надає Росії доступ до торгівлі газом та його зберігання в Німеччині. Ця домовленість була для всіх несподіванкою, адже лише дев’ять місяців тому компанії відмовилися від аналогічної угоди, посилаючись на складну політичну ситуацію.
Друга угода передбачає збільшення пропускної здатності трубопроводу Nord Stream («Північний потік»). Таким чином Росія планує поставляти газ в Європу через Балтійське море, в обхід України. Цікавий поворот, правда ж?
Яка ж реакція ЄС? Уряд Німеччини резюмував, що відносини з Росією таким чином не покращилися, а відповідні угоди не мали ніякого зв’язку з кризою в Україні та західними санкціями проти РФ. «Це рішення компаній, на яке уряд Німеччини не мав і не має впливу», — коментуючи незручне запитання, зазначив прес-секретар Міністерства закордонних справ країни Мартін Шафер.
Іншими словами Європа не бачить проблеми в тому, що її компанії розширюють тогрівлю і співпрацю з Росією, навіть попри те, що діють санкції. Що це — подвійні стандарти по-європейські? І як це посилення позицій «Газпрому» вплине на Україну та її транзитний потенціал? Про це «День» запитав експертів.
КОМЕНТАРI
Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ, колишній уповноважений Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки України:
— Підписання угоди про будівництво другої гілки газопроводу «Північний потік» потужністю 55 мільярдів кубометрів на рік між «Газпромом» і провідними європейськими концернами Німеччини, Австрії, Англії, Нідерландів та Франці відбулося 31 серпня 2015 року у Владивостоці на форумі Східного партнерства. Заявлені потужності аналогічні до масштабів першої черги цього газопроводу. Отриманим газом розпоряджатиметься Німеччина, яка й роздаватиме скільки і куди його піде по всій Європі. Мене в цій ситуації дивує, чому мовчить офіційний Київ. По суті відбувається потенційний перерозподіл транзиту газу в ЄС і, як результат, зменшення участі України в цьому процесі, а наша влада робить вигляд, що нічого не відбувається. З іншого боку, я не розумію Захід. Завдяки тільки розширенню «Північного потоку» очевидне збільшення торгівлі російським газом в ЄС. А як же санкції стосовно Росії, де її блокування? І до цього рішення приєдналися кілька європейських країн. Вони ніколи не були ворогами Росії, але ці країни не останні в ЄС, тому є ризик, що через них РФ лобіюватиме свої інтереси. І тут не варто наївно думати, що згадані події не пов’язані з голосуванням за зміни до Конституції України, із певним зменшенням активності бойовиків на Донбасі та іншими подіями, до яких має пряме або опосередковане відношення Кремль.
Щодо поновлення переговорів «Газпрому» із BASF, то це теж лягає у канву вище поставлених запитань. Росія фактично змінила свої енергетичні стратегії і спокійно обмініюватиметься газом з компанією по всій території ЄС.
Ці дві угоди означають, що Україна, як мінімум, чогось не знає. Напевно, існує домовленість Заходу з Росією. Тобто Європа демонструє подвійні стандарти. А як інакше: публічно кажуть не чіпати Україну і тихенько сприяють розвитку спільного бізнесу з «Газпромом». Підтримка європейськими компаніями розширення «Північного потоку» означає послаблення міжнародного тиску на Росію. Хоча, такі дії можуть мати й інший відтінок. За часів Брежнева Захід його одурив, піднявши ціну на нафту і газ, Брежнев набудував нових газо— і нафтопроводів і Захід різко спустив ціни. В результаті, Брежнева та СССР не стало. Чи буде цього разу так? Не знаю. Але у всякому випадку про Україну зараз ніхто не думає в ЄС.
На черговому раунді тристоронніх переговорів у Відні 11 вересня треба ставити кілька запитань. Перше — ціна російського газу. Росія хоче не менше 240 доларів. Але це абсурдна пропозиція за умов падіння цін на нафту. Ціна на 2016 рік має бути в межах 100 доларів за тисячу кубометрів. Саме з таких позицій і треба виходити на переговорах, а не сліпо йти за вимогами Європи для якої головне, аби Україна гарантувала взимку безперебійний транзит. Друге питання — збереження обсягів транзиту через нашу країну. Зараз Україна отримує 1,5 мільярда доларів за рік за транзит газу. Це не критична сума для 45-ти мільйонної держави (адже, це складає трохи більше, як 33 долари на рік для кожного громадянина України). Її можна перекрити за рахунок розвитку інших галузей. Із втратою такої суми наша держава може позбутися тих проблем, які щороку створює нам РФ. А це, мабуть, коштує більше, ніж прибутки від забезпечення транзиту російського газу.
Дмитро МАРУНИЧ, директор Фонду енергетичних стратегій:
— Європейський бізнес в принципі достатньо автономно почуває себе від політики Єврокомісії (ЄК). Яка з двох угод впливає на Україну? З BASF — ніяк. А от будівництво другої гілки «Північного потоку» — так. Це не добре для нас. Адже зростає ймовірність, що «Газпром» значну кількість активі перенаправить саме на нього. Для участі в цьому проекті європейським компаніям, виявляється, не треба отримувати погодження від ЄК. Вони успішно обійшли це. Як? Створюють віртуальний хаб (біржа з продажу газу) ще в морі і звідти російський енергоресурс продаватиметься європейським покупцям. В такому разі дія третього энергопакету не поширюватиметься на цю схему. Україна, як наслідок, ризикує істотно зменшити транзит російського газу через свою територію. Наразі завершується історія з газопроводом «Опал», який приєднується до «Північного потоку». Хоч Єврокомісія і не зняла заборону на його використання «Газпромом», але на ньому проводитимуться конкурси, де російський газ зможуть купувати європейські покупці. Тому «Північний потік» завантажуватиметься все більше і більше. Минулого року він був завантажений на 70% (37 мільярдів кубометрів газу). Україна перекачала у 2014 році 58—59 мільярдів газу. З врахуванням угоди по «Північному потоку» ця цифра зменшуватиметься до 25—30 мільярдів кубометрів. У першому півріччі спостерігався спад транзиту, в другому — він покращується, бо європейці збільшили обсяги закупівлі газу. Тобто треба готуватися до зменшення транзиту газу через Україну.
