Про газовий шантаж Кремля

Росія не подовжуватиме транзитний контракт з Україною після 2019 року, заявив журналістам глава Міненерго РФ Олександр Новак, пославшись на главу «Газпрому» Олексія Міллера. «Зараз усі зусилля спрямовані на те, щоб реалізувати будівництво газотранспортної системи на кордоні Туреччини й Греції та доставку (газу. — Авт.) європейським споживачам південно-східної й центральної Європи через цей маршрут», — сказав міністр на конференції Валдайського клубу в Берліні.

Водночас «Газпром» пригрозив противникам «Південного» й «Турецького потоку», які прагнуть зберегти транзит російського газу через Україну, припиненням постачань. «Якщо хтось думає, що блокуючи «Турецький потік» доб’ється такої мети, яку хтось перед собою ставить, це глибока, дуже серйозна помилка. По-перше, ці обсяги можуть піти на інші ринки, — сказав на конференції Міллер, мабуть, натякаючи на ринок Китаю. — А по-друге, звертаю вашу увагу, в чому наша конкурентна перевага: ми можемо тримати паузу. Якщо треба, ми цю паузу триматимемо, якщо нас просто до цього змусять».

Міністр Новак пред’явив Європі жорсткий ультиматум. «Ми прийняли рішення про будівництво магістрального газопроводу по дну Чорного моря у напрямку Туреччини й створення газотранспортних потужностей до кордону Туреччини й Греції — до кордону Європейського Союзу. І ці потужності будуть створені, — розмахував газовою трубою Новак: — Усі ризики, тимчасові ризики зі створення нових газотранспортних потужностей від кордону Туреччини й Греції лежать на Європейському Союзі, на Європейській комісії. Терміни дуже жорсткі. Ці потужності мають з’явитися до кінця 2019 року. Для цього будувати треба починати вже прямо сьогодні, але цього поки не спостерігається».

Нагадаємо, що «Газпром» нещодавно вже увергнув себе в «менопаузу», коли протягом 6 місяців минулого року протидіяв реверсу газу з Європи до України. Проте ця політика так і не привела до зупинки українського реверсу, зате «Газпром», як підрахували російські експерти, втратив на цьому до $5—6 мільярдів. Чи реалізуються подібні плани цього разу? Про це «День» розмовляв із президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом ГОНЧАРОМ.

— Як можна пояснити ці дві, здавалося б, протилежні тенденції в енергетичній агресії Росії?

— Насправді нічого несподіваного не відбувається. Те, що Кремль зараз знижує газову ціну для всіх європейських споживачів, зокрема й для України, це не більше ніж наслідок падіння цін на нафту відповідно до динаміки третього кварталу минулого року. Крім того, протягом минулого сезону «Газпром» втратив значну частину своєї виручки в результаті того, що штучно обмежував постачання свого газу до Європи, перешкоджаючи реверсним постачанням газу до України. У результаті його втрати становили, за моїми оцінками, $5,5—6 мільярдів. Погодьтеся, це відчутні втрати.

— І слідом за ними стався ще один відступ?

— Коли вони демонструють поступливість, то передусім мають пропагандистські цілі. Насправді це реалії ринку змушують їх бути гнучкішими й враховувати зміни на ринку. Це логіка «Газпрому» як бізнес-структури. З другого боку, він як державна компанія працює оператором політики, реальним бенефіціаром якої є Кремль, перед яким стоять певні політичні імперські завдання. І «Газпром» у його грі лише один з інструментів. І те, що ми зараз почули з трибуни Валдайського форуму, добре вписується в політичну логіку поведінки «Газпрому», що відображає не що інше як політику Кремля. Просто вона озвучена через Новака й Міллера. Якщо говорити спрощено, то це можна зрозуміти так: не захотіли «Південний потік» — отримуйте «Турецький», він вже точно буде. Але ми при цьому вашу думку не враховуватимемо, хоч би що ви робили, нас це не хвилює. Хочете виставити уніфіковану ціну на весь Євросоюз? Будь ласка. Але з нашого боку це буде максимальна ціна. Це ще одна проекція страшилки для Європи, проекція загрози.

— На чому базується психологічний розрахунок «Газпрому» й Кремля, що стоїть за ним?

— Вони зрозуміли, що Європа не тримає удару. Європейський Союз, Єврокомісія просто боязливі бюрократи, боязкі політики, на яких, на думку Росії, можна натиснути, й вони в результаті сприймуть логіку «Газпрому», щоб зберегти статус-кво. Російський аргумент: у нас є Туреччина, ми з нею працюємо і як хочемо, як вигадаємо, так і зробимо. На перший погляд, це навіть обгрунтовано, логічно. Але насправді, якщо Європейський Союз не підготує відповідну інфраструктуру по прийому 63 мільярдів кубометрів газу на турецько-грецькому кордоні, то куди цей газ піде? Ну, Туреччина може взяти максимум 10 мільярдів. На грецький ринок піде кілька мільярдів. А що далі? Виходить, усі ці погрози — пустопорожній струс повітря. Якщо в «Газпрому» не буде взаємодії з Європою, яка повинна забезпечити створення інфраструктури для відведення 53 мільярдів кубометрів, то це буде труба в нікуди.

— Проте, Росія налаштована рішуче й, схоже, впевнена у своєму успіху на Балканському антиєвропейському фронті?

— Їхній базовий сценарій — лякати Європу ризиками транзиту й демонструвати неухильну впевненість у тому, що Турецький потік буде збудований. З другого боку, робиться ставка ще й на те, щоб задобрити окремі країни Євросоюзу преференційними цінами на газ у найближчому сезоні.

Невипадково міністерство економіки Росії на цей рік визначило індикативну середню ціну на експортний газ у далеке зарубіжжя в $222. Це середня ціна. Отже, для когось вона може бути вищою, а для когось — нижчою. І зрозуміло для кого — для Німеччини. Думаєте випадково «Газпром» оголосив про відновлення переговорів з приводу незастосування до газопроводу «Опал» третього енергопакету, щоб повністю задіяти «Північний потік»? Це означає, що Росія вже готується до наступного зимового сезону, щоб запустити сценарій газової кризи в результаті штучно створених труднощів транзиту через Україну. Хотіли це зробити минулого сезону, але не вийшло. Зараз розрахунок робиться на те, щоб умовити нових єврокомісарів на максимальне використання Північного потоку, мовляв, в Україні відбуваються незрозумілі події. Отже, стратегія батога й пряника залишилася без змін і використовується на повну потужність. Більше того, за дужками Валдайського форуму, що проходить, хоч як це дивно, в Берліні, залишилася інформація, що надійшла з Азербайджану й Туреччини. Виявляється, Туреччина хоче продати свою частку участі в проекті «Танап», відповідно до якого азарбайджанський газ має прийти до Європи. І хто купить? Не виключено, що така впевнена поведінка «Газпрому» і Росії в цілому базується на тому, що покупцем, причому не лише «Танап», а й азербайджанського родовища Шах-Деніз можуть стати саме вони. Але, звісно, не для того, щоб розвивати ці проекти.

— А що стоїть за погрозою «Газпрому», скориставшись конкурентними перевагами, зробити «паузу» й взагалі не постачати газ до Європи?

— Зрозуміло, що видобуток газу зупинити й важко, й не вигідно. Його треба кудись дівати. І розмови про «паузу» — це натяк на постачання на адресу Китаю. Але в тому напрямку у Росії немає ніякої інфраструктури. Гіпотетично це можливо, але лише після того, як така інфраструктура з’явиться. Тоді Росія зможе робити паузи. Але раніше ніж через п’ять років про це годі й казати. І це ще один прояв російської манери лякати негайними наслідками, тоді як для цього поки що немає жодних передумов. Проте, Росія може просто припинити постачання газу до Європи під тим чи іншим і навіть байдуже яким саме приводом. Логіка тут така. Європа використовує десь 450 мільярдів кубометрів газу на рік. Приблизно 150 з них — газ з Росії. І втратити третину газу на піку холодів — це для Європи дуже суттєво.

— Чи спостерігатиме Євросоюз спокійно за всіма цими маневрами?

— Діючи реактивно, а не превентивно, Єврокомісія, на жаль, сама стимулює Росію до агресивної поведінки на газовому ринку європейських країн. Достатньо нагадати про те, що в Європі не зробили ніяких висновків під час антиконкурентного розслідування проти «Газпрому». Воно почалося 2013 року, а результатів немає. Схоже, що «Газпрому» вже не загрожує штраф у $10—15 мільярдів. Як він цього добився, поки не зрозуміло. Думаю, що коли-небудь у Брюсселі вибухне із цього приводу гігантський корупційний скандал. Звідси й лінія поведінки «Газпрому». Вона виходить з того, що Європа тим більше прогинається, чим більше на неї тиснеш.

— Чи в змозі Україна щось протиставити газовій агресії Росії?

— Думаю, Україні необхідно відновити посаду спеціального представника Президента або уряду в питаннях енергетичної безпеки. Тому що у нас досі немає якоїсь цілісної скоординованої політики в питанні зовнішньої енергетичної політики. Наприклад, Євросоюз зараз створює Енергетичний союз. Де, яка в цьому позиція України? Голова парламентського комітету з міжнародних справ Ганна Гопко звернулася з депутатським запитом із цього приводу до прем’єр-міністра, але відповіді, наскільки я знаю, не отримала.

— Які ви бачите в арсеналі України і Європи контрзаходи?

— Нам варто нагадати Москві, а заразом і Брюсселю, що існують домовленості про точку прийому її газу, що йде до Європи. І якщо з боку Росії і її партнера Туреччини чинитимуться дії з реалізації проекту Турецький потік, то ми не чекатимемо завершення чинності транзитного контракту з «Газпромом» 2019 року, а негайно почнемо виведення з експлуатації зайвих газотранспортних потужностей у напрямку Туреччини. Інакше ми отримаємо збитки після 2019 року через підтримку цих потужностей, що стають непотрібними. Тим паче що наш партнер не виконує транзитний договір, яким визначено, що завантаження наших експортних магістралей має бути не менш як 110 мільярдів кубометрів на рік.