Про неюридичні аргументи

Застій в українсько-російських газових перемовинах активізує прибічників судового розв’язання цього довготривалого конфлікту. У вівторок до них приєднався український бізнесмен, голова ради Федерації роботодавців Дмитро Фірташ. Під час перебування на титаномагнієвому заводі у Запоріжжі й відповідаючи на запитання журналістів, він сказав: «Чи є гарантії, що Україна не програє суду в Стокгольмі? Напевно, немає. Такого сказати не можна. Я думаю на 80—90%, що Україна виграє. Це моя точка зору». Водночас власник Group DF підтримав намагання уряду України вплинути на жорстку позицію «Газпрому» на переговорах шляхом зменшення обсягів газу, що купується у РФ. «Я вважаю, що рішення було ухвалено правильне, — зазначив Фірташ, — Підземні сховища газу переповнені, дівати газ нікуди. А все, що віддаємо «Газпрому» (як плату за газ. — Авт.) — це те, що забираємо з бюджету, із зарплат, із доріг». «Як можна було підписуватися на 44 мільярди (кубометрів. — Авт.) купівлі газу, коли всередині країни немає такого споживання», — запитував бізнесмен, вочевидь, дорікаючи підписантам газових контрактів від 19 лютого 2009 року.

Втім, того ж дня, під час зустрічі з заступником державного секретаря США Венді Шерман прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що газові контракти України з Росією не містять юридичних зачіпок для їх опротестування в суді. Ця заява дає змогу запідозрити, що насправді судовому розгляду заважає не відсутність юридично грамотних аргументів, а щось зовсім інше.

Таке враження склалося після знайомства з позицією кількох українських правників, які підтримали думку свого колеги: директора юридичної компанії Lions Litigate Станіслава Батрина, який ще 6 березня висунув судовий позов проти уряду України і Фонду держмайна за протиправні дії державних органів та їхню відмову захищати інтереси держави й громадян, небажання розірвати кабальні контракти про постачання газу між російським «Газпромом» і НАК «Нафтогаз України». У своїй заяві молодий кандидат юридичних наук вимагає, щоб суд зобов’язав уряд скликати позачергові загальні збори акціонерів «Нафтогазу України» та ухвалити на них рішення про розрив газових контрактів з «Газпромом». На думку Батрина, без цього зазначений суб’єкт господарювання не має права звертатися до Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма з вимогою визнати недійсними угоди, укладені з російською стороною. Він вважає, що тільки НАК «Нафтогаз України» (а не уряд чи Президент) можуть ініціювати перегляд газових контрактів і бути стороною переговорів з «Газпромом».

Правник констатував, що перемовини, які сьогодні проводять президенти України та РФ щодо вартості російського газу є прямим свідченням втручання органів державної влади у діяльність самостійних суб’єктів господарювання. «Якщо Президент України самостійно вирішує питання про ініціювання перегляду газових угод, — каже Батрин, — то він перевищує свої повноваження з наслідками, які подібні до тих, про які йдеться у справі Юлії Тимошенко». Крім того, кандидат юридичних наук нагадує, що Печерський районний суд міста Києва під головуванням Родіона Киреєва визнав, що підписання та виконання умов газових контрактів призвели до тяжких наслідків для країни, завдали шкоди інтересам держави, а також становили загрозу національній безпеці України. Від дати набрання чинності вироком Печерського суду у справі Тимошенко, зазначає у своєму позові Батрин, влада протиправно не розв’язала питання про перегляд газових контрактів, про їх розірвання чи про звернення до суду з вимогою визнати їх недійсними.

Та чи реально для «Нафтогазу» виграти суд у «Газпрому»? Вище ми вже наводили прогноз Фірташа стосовно 80% успіху. А того ж дня, коли Азаров мав зустріч із заступником держсекретаря США Венді Шерман і переконував її в тому, що газові контракти України з Росією не містять жодних юридичних зачіпок для їх опротестування в суді, досвідчені українські правники підтримали Батрина й заявили, що Україна може виграти Стокгольмський арбітражний суд. «У нас є всі підстави вважати, — наголосив голова громадської організації «Українське юридичне товариство» Олег Березюк, — якщо Кабмін зобов’яже «Нафтогаз» звернутися до Стокгольмського арбітражного суду і поставити питання про визнання газового контракту, який є кабальним для України, недійсним, то суд ухвалить рішення на користь «Нафтогазу».

Обгрунтовуючи свій позов, Батрин запитав: «У мене, як у громадянина України, виникло питання про розбіжність у позиціях Президента України і глави уряду. Якщо 2011 року Президент публічно та офіційно заявляв, що позов готовий, то чому через півтора року після цього Кабінет Міністрів офіційно заявляє, що не переглядатиме газових контрактів?»

Доктор юридичних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Міжнародного кримінального трибуналу з питань колишньої Югославії Володимир Василенко також вважає, що позиція Батрина з юридичного погляду бездоганна. При цьому він зауважує, що «обов’язком держави є забезпечення умов діяльності суб’єктів господарювання, щоб забезпечити потреби суспільства і громадян. Тому якщо суб’єкт господарювання або будь-який громадянин своїми діями завдає збитків державі, то держава може анулювати акти, що їх ухвалює суб’єкт господарювання або громадянин».

Однак у приватній розмові в кулуарах з «Днем» Батрин запевнив, що розуміє всі труднощі, пов’язані з розірванням контракту і наступними новими переговорами. За його словами, насправді метою позову є бажання активізувати дії уряду в газовій сфері. А у Василенка «День» запитав, чи не погодився б він, як знаний у світі правник, представляти інтереси України в Стокгольмскому арбітражі. «А чому б і ні», — не вагаючись, відповів професор.

КОМЕНТАР

Валерій БОРОВИК, голова правління альянсу «Нова енергія України»:

— Сильний аргумент є в самому контракті між РАО «Газпром» та НАК «Нафтогаз України». Він полягає ось у чому: у разі зміни ринкової ситуації в Європі щодо ціни газу сторони йдуть на переговорний процес, і якщо не досягають домовленості, то кожна може піти в Стокгольмський арбітраж. Зважаючи на подібний пункт, кожна з 15 компаній у Європі, яка купує газ в Росії, добилася перегляду газових цін: хтось в арбітражі, а дехто навіть в передарбітражному порядку.

«Газпром» пішов на зниження базової ціни газу в контракті, на зменшення обсягів закупівлі газу та на збільшення можливості закупівлі газу за спотовими контрактами. Уже є прецеденти європейських країн, що скористалися цим. Але і навіть без них юридичні компанії, що обслуговували стару команду до приходу нового уряду та Президента, заявляли — є підстави йти до суду. Чому було відкликано ці юридичні компанії? Чому ці позиви не було подано? Чому Україна, незважаючи на позитивний досвід європейських компаній, не користується цим правом? Висновок може бути один — ідуть підкилимні перемовини.

Сьогодні однозначно є всі підстави (і про це не раз говорили експерти і юристи), щоб звертатися до Стокгольмського арбітражу з проханням перегляду умов газового контракту: базової ставки, об’єму закупівлі та формули формування ціни. Цього й досі не зробили. Чому не зробили? Це питання до першої особи держави.

Наталія БІЛОУСОВА, «День»