Про програму реанімації Донбасу

Бізнес на Донбасі переживає не кращі часи, про що вже писав «День» у попередньому номері. Щоб зрозуміти, з чого розпочалася ця криза, як її пережити і чого варто чекати, треба розібратись у всіх тенденціях, які проявляються в регіоні. Крім того, 9 липня на засіданні Кабінету Міністрів прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк повідомив, що уряд планує звернутися до донорів, щоб отримати фінансову допомогу на розробку спеціальної постреабілітаційної програми для Донбасу, такого собі «плану Маршалла».

«День» поспілкувався з власником агентства з інтернет-маркетингу «AdFactory», корінним донеччанином Енріке Менендесом. Його дідусь по маминій лінії був іспанцем, що, можливо, і заклало основи європейської ментальності цього жителя Донецька. Енріке не вивіз бізнес за межі неспокійної області і не приховує своєї громадянської позиції, підкреслюючи, що Донбас — це Україна.

— Які на сьогодні перспективи у малого і середнього бізнесу в Донецьку?

— У лютому, коли ще стояв Майдан, у Донецьку багато хто думав, що ситуація не буде глобальною. Хоча всі вже тоді жили політичною обстановкою, розуміли, що вона непередбачувана, і багато хто перебував у режимі скорочення, спробах щось переробити у себе в бізнесі, тривожному очікуванні. Починаючи з березня-квітня, коли в Донецьку розгорнулись активності ДНР, ситуація почала йти за гіршим сценарієм. А в травні, коли активізувалась АТО, все перетворилось на снігову кулю, що котиться вниз.

Для малого і середнього бізнесу, який, на відміну від великого, не має «жирової прокладки» і резервів, на яких можна пережити важкий період, є велика проблема — найчастіше, з грошовою ліквідністю. Бізнес живе, поки є грошовий потік, а він є, поки є клієнти. Коли з міста почали масово виїжджати люди, ми побачили, що у нас є проблеми з наповнюваністю торговельних центрів, кафе, магазинів. До того ж виїхала найбільш мобільна і найбільш платоспроможна частина населення. Причому виїхала вона трьома хвилями. Після втечі Віктора Януковича виїхали люди наближені чи ті, що мали якийсь стосунок до нього, побоюючись за можливі наслідки для себе. Другою хвилею почали виїжджати люди, які постраждали від дій ДНР. Найбільше страждали автосалони, локальні дилери, що було дуже помітно за згортанням їхньої рекламної діяльності. А коли вже почала виїжджати решта людей, проблема перетворилась на глобальну.

— Наскільки відчуємо таку кризу в бізнесі, пов’язаному з Інтернетом?

— Моя рекламна компанія відчула найбільший відтік клієнтів саме в травні, коли близько 70% замовників припинили свої рекламні активності. Вже у травні було зрозуміло, що червень і липень стануть вирішальними, але незрозуміло, яка частина бізнесу їх переживе. Ми розраховували на декілька великих контрактів, які було підписано ще до початку всієї цієї ситуації. Власне, вони й допомагають нам триматись на плаву, оскільки щомісячна дрібна плинність практично згорнулась.

Багато хто з наших клієнтів подумує перевезти бізнес до інших міст або тимчасово припинити — загалом розглядають різні варіанти виживання. Навіть великі компанії, які повинні мати великий запас міцності, призупиняють інвестиційні проекти для того, щоб перечекати цей період і зекономити гроші.

— Чи не плануєте перевезти свій бізнес до іншого міста?

— Особисто у мене дуже патріотичне ставлення до свого регіону, тому я до останнього шукатиму можливості залишитися тут. На щастя, ми не відчували тиску з будь-якого боку. Звісно, ми теж ввели деякі програми. Оскільки спочатку орієнтація нашої компанії була на Донецький регіон, а тут клієнтів стало менше, то ми почали шукати клієнтів віддалено в інших регіонах України та за її межами — в Росії і Прибалтиці. Також ми зупинили програму набору нових людей. Я розраховував у квітні взяти трьох нових співробітників, але коли побачив, що ситуація стає такою непередбачуваною, зрозумів, що нам вистачить п’ятьох співробітників, щоб опрацювати потік замовлень, який зменшився приблизно в чотири рази.

Хтось із колег зі схожим бізнесом усією компанією, наприклад, переїхав до Липецька, що в Росії, а інші — до Львова. Я поки що нікуди не хочу переїздити. Хоча в бізнес-центрі, де розташований наш офіс, на нашому поверсі стало вдвічі менше компаній. Тобто те, що офіси кудись переїжджають і люди припиняють бізнес — це очевидно.

— Наскільки державний апарат спроможний допомогти бізнесу переселенців?

— Облдержадміністрації в інших регіонах обіцяють максимально спростити умови переведення бізнесу з Донецької області. Але треба розуміти, що та допомога, яка декларується владою, насправді представниками бізнесу сприймається трохи по-іншому. В принципі, в реєстрації нової юридичної особи або створенні компанії в іншому регіоні особливих проблем ніколи й не було. Це не такий складний процес, який потребує спрощення і допомоги з боку держави. Але головне тут, з точки зору бізнесу, це — доцільність. Наразі виявляється перша реакція: «нас б’ють тут — нам треба кудись бігти», але питання в іншому — ринки збуту. Чи зможуть споживачі з ними переміститись? Чи зможуть бізнеси знайти себе в конкурентному полі, яке й так уже було розвинене? Особливо в ситуації, коли у людей немає великого запасу грошей для того, щоб інвестувати в маркетинг.

— Чи зможе бізнес повернутись до Донецька?

— Із Донецька виїхала значна частина мобільних людей, які в принципі могли собі це дозволити, — за своєю психологією, за своїми фінансовими можливостями — з метою перечекати цю ситуацію. Але також дуже багато людей тут залишилось. Не можна думати, що в Донецьку, в якому до кризи жило приблизно півтора мільйона осіб, залишилось близько 300 тисяч жителів. У місті залишилось як мінімум 80% жителів.

Я сподіваюся, що ситуація пройде гостру фазу і вже через якийсь час піде на поправку. І якщо ситуація радикально не погіршуватиметься, то всі ці бізнеси захочуть повернутися сюди, тому що це величезний ринок збуту. Донбас із сімома мільйонами людей — це 1/6 населення всієї України. Не можна одним махом відрізати 20% економіки. У вас забрали 20% зарплати — навряд чи ви зрадієте такій події.

Більш того, якщо уряд стримає свою обіцянку щодо великого інфраструктурного проекту відновлення, якщо нададуть допомогу партнери і Європейський Союз, то цей регіон матиме шанс здобути стабільність. Тому що ніхто, окрім деяких політиків, які наживаються на війні, не зацікавлений у тому, щоб тут був безлад. Якщо ці гроші підуть у регіон, то Донбас стане бізнес-«Меккою».

— Які пункти запропонували б уряду внести до програми реабілітації для бізнесу Донбасу?

— Найпершим пунктом я попросив би податкові канікули або часткове списання ПДВ. Це дозволило б бізнесу зберегти більше оборотних коштів, щоб реінвестувати їх. Друге — це власне зрозумілий план розвитку економіки регіону. Людей лякає відсутність перспективи і бачення майбутнього у влади. Особливо якщо економічні відносини з Росією не буде відновлено. І третє — це власне великі інвест-проекти з державною участю. Думаю, на це чекає не лише Донбас, але й уся країна.